Література:

1. Психотерапия /Под ред. Б.Д.Карвасарского.- С.-Петербург: Из-во «Питер», 2000.- 544 с.

2. Бурлачук Л.Б., Грабская Н.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. – Киев: Ника-Центр; Москва: Алетейа, 1999. – 232 с.

3. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – Київ: Здоров’я, 1994. –

291 с.

4. Осипова А.А. Введение в практическую психокоррекцию, групповые

методы работы. – М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2000. – 240 с.

5. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие. – М.: Творческий

центр «Сфера», 2000. –512 с.

6. Осипова А.А. Введение в теорию психокоррекции. – М.: МПСИ; Воронеж,

МОДЭК, 2000. – 320 с.

7. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и

практика. – М.: Прогресс, 1993. – 368 с.

Інструкція до практичного заняття:

1. Аналіз рефлексивних казок проводити за запропонованим планом; ознайомитись із пунктом 5.

2. Користуватись стенограмою теоретичного матеріалу, літературними та методичними джерелами (див.: Література до курсу).

3. При підведенні підсумків роботи студентів оцінюються відповіді та доповнення, звертається увага на повне, точне та правильне розкриття змісту питань, наведення прикладів, прояв творчості.

4. Для підготовки до наступного заняття необхідно надати відповіді на питання та виконати завдання для самоконтролю.

5. Прийом «Казка про своє життя» дозволяє презентувати у символічній та метафоричній формі витіснені змісти. Як правило, в основу таких розповідей лягає сюжет або герой загальновідомої казки, з яким відбуваються метафоричні перетворення. Такий прийом дозволяє пізнавати індивідуально-неповторні особливості життєвого шляху кожного учасника групи. Зазначена вправа дозволяє зберігати відчуття психологічної захищеності і структурувати власне життя з позицій об’єктивного спостерігача. При цьому пережиті суб’єктом значущі події можуть зміщуватися в процесі їх вербального представлення у часі і просторі, а метафоричність їх представлення детермінується системною упорядкованістю психіки, органічно поєднуючись із канвою базових захистів. Оскільки сформовані захисні механізми живляться енергією, спрямування якої задано фіксаціями інфантильного періоду розвитку суб’єкта, казка дозволяє інтегрувати у розповіді емоційний та когнітивний аспекти. Тому є підстави стверджувати, що узгодження системності психічних захистів з метафоричністю сприйняття зароджується в дитячому віці, коли психіка ще не усталена і чутлива до сприйняття узагальнених метафоричних змістів – казок.

Вважаємо, що несвідомі механізми, які зароджуються у дитинстві і програмують подальше життя суб’єкта, зумовлюють вибір провідної казки, сюжет якої може бути відображений у формуванні об’єктних відношень. Вибір казки відбувається неусвідомлено, проте відзначається емотивною і енергетичною потужністю. Окреслені тенденції можуть проілюструвати наступні приклади: маскування жорстокого образу матері у чоловічий образ зумовлює акцентуацію на казці «Синя борода», що згодом програмує вибір життєвого партнера, який характеризується жорстокістю та агресивністю. Це провокується почуттям меншовартості та провини перед матір’ю. Сюжет казки «Червона квіточка», у якій молодша і улюблена донька батька силою свого кохання перетворює лісову потвору на принца, лягає в основу тенденції до ідеалізації негідного партнера, за чим приховується тенденція до самопокарання. Казка «Про бабину доньку і дідову доньку» стає улюбленою для протагоніста завдяки ідентифікації з негідною бабиною донькою, що викликає почуття жалощів. При цьому вибір партнера відбувається за провідним почуттям – жалощі, що маскують почуття неповноцінності. Здатність розуміти зміст метафори пов’язана із сенситивністю і рівнем освіченості суб’єкта. За умови наявності хворобливих точок «Я» однозначне висловлювання інтерпретується суб’єктом як переносне. Останнє може каталізувати маніпулятивну стратегію спілкування, яка передбачає майстерну “дипломатію” вживання прямого та переносного значення висловлювань.

Важливою виступає інтерпретація казки, зокрема, пояснення «казки про своє» життя самим протагоністом, що дозволяє вивільнити енергетику фіксацій, витіснених у дитинстві. Глибинно-психологічна інтерпретація відповідає принципу додатковості, оскільки сприяє виявленню логіки несвідомого на емпіричній конкретиці: її визначають лінійні взаємозв‘язки (асоціації) між образами та їх елементами. Існує думка, що інтерпретація завжди метафорична, оскільки сам феномен метафора входить у категорію розуміння. Інтерпретація метафоричного змісту може сприяти реалізації «прагнення» несвідомого бути одночасно замаскованим і пізнаним та реалізованим у своїх інфантильних потребах. Тут набуває значущості переживання та його інтерпретація, тобто поєднання значення метафори з соціально-перцептивними можливостями того, хто її сприймає. Пряма інтерпретація учасників групи, яка є своєрідною у кожної людини, дозволяє виявляти той або інший ракурс за рахунок проекції. При цьому важливо враховувати, що один акт метафоричної роботи

Питання для самоконтролю:

1. Як у складених рефлексивних казках відображено свідоме та підсвідоме?

2. Оцініть, чи готові Ви до здійснення психокорекційної роботи? Що для цього необхідно засвоїти? Якими навичками та знаннями оволодіти?

Завдання для самоконтролю:

Зробіть аналіз будь-якої тренінгової програми: визначте відповідність мети, завдань та змісту; охарактеризуйте відображеність основних принципів корекційної роботи.

Практичне заняття №3