Література:

1. Авторські програми з психології / Упоряд. О. Главник. - К.: Шк. Світ, 2002. - 2.Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами : Методичний посібник. -Київ : «Літера ЛТД», 2006 .

2. Акімова М. Т., Козлова В. Т Психофизические особенности индивидуальности школьников. -Москва: Академия, 2002.

3. Битянова М. Р, Азарова Т. В., Афанасьева Е. Й., Васильєва Н. Л. Работа психолога в начальной школе. - 2-е вид.. - М.: Генезис, 2001.

4. Венгер А. Л., Цукерман Г. А. Схема индивидуального обследования детей младшего школьного возраста: Для школьних психологов. - Томск, 1993.

5. Гильбух Ю., Коробко С., Кондратенко Л. Психолого-педагогические основы дифференциации обучения в начальном звене общеобразовательной школи. - К.: Рад. Осв., 1991.

6. Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога. - Москва, 1993.

7. Рогов Е. Й. Настольная книга практического психолога в образовании. - Москва, 1994.

8. Максимова Н, Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Основи дитячої патопсихології: Навч. Посібник. Київ, 1996.

9. Чистякова М. Й. Психогимнастика. - Москва, 1990.

10. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. Й. В. Дубровиной. Москва, 1991.

11. Семенович А. В. Нейропсихологическая психодиагностика и коррекция в детском возасте. - М.: Издательский центр «Академия», 2002.

Стенограма теоретичного матеріалу Особливості корекції «важковиховуваних» дітей дошкільного віку

Науковці одностайно стверджують: у дитинстві закладається фундамент особистості – формуються її основні мотиваційні, інструментальні та стильові риси, первинні етичні поняття та категорії, здатність бачити прекрасне навколо себе. У свідомості дитини виникає розуміння власних можливостей та свого місця в системі суспільних відносин. Дитина поступово входить в суспільне середовище, формується як особистість, яка постійно розвивається. Перетворення людського індивіда на особистість відбувається у процесі соціалізації. Соціалізація, таким чином, є процесом входження дитини в соціальне середовище, що включає в себе засвоєння мови, норм і правил поведінки, моральних цінностей – тобто всього того, що складає культуру суспільства. Соціалізацію проходять усі діти, починаючи з самого народження, набуваючи певної системи знань та уявлень про соціальний світ, засвоюючи норми і правила поведінки у суспільстві, оволодіваючи певними уміннями і соціальними навичками, культурою свого народу.

Вікові особливості дітей-дошкільників – відкритість світу, казково-міфічне світосприйняття, допитливість, значна емоційність, навіюваність, сприйнятливість, здатність до наслідування, підвищена рухова активність, наївність і безпосередність – створюють загрозу закріплення та інтеграції негативних проявів. І якщо у цей відповідальний і значущий період дитиною не займаються і не приділяють їй достатньої уваги, виникають затримка і негармонійність розвитку, неуспішність і непродуктивність діяльності, порушення у процесах самовизначення, реалізації особистісного потенціалу, психологічна вразливість дитини. Наслідком недостатнього засвоєння позитивного соціального досвіду стає важковиховуваність як відпір педагогічному та соціальному впливу, що виражається у складностях знаходження засобів індивідуального підходу. Педагоги часто таких дітей називають неслухняними, вередливими, упертими, погано вихованими тощо.

Поняття „важковиховуваність” сьогодні використовується достатньо часто, разом з тим, ця проблема не є суто дитячою. Вона виникла на основі труднощів у стосунках батьків та педагогів з дітьми, а також внаслідок конфліктів між дитячими потребами і можливостями їх задоволення, отож містить у собі три елемента: вихователя, дитину та їхню взаємодію. Розв’язуючи ці протиріччя, дорослі часто знімають з себе відповідальність за соціалізацію і виховання дитини і перекладають її на плечі іншого – на дитину та її оточення. Отож, педагоги звинувачують родину, а батьки – освітній заклад. Легковажне ставлення до дошкільного дитинства обертається для дітей у кращому випадку незворотно втраченими можливостями, а в гіршому – деформацією логіки всього наступного онтогенезу.

Корекції підлягають наступні сфери та проблеми:

- розумового розвитку

- емоційного

- невротичних станів

- неврозів

Корекція недоліків характеру ( у межах психічної норми):

- збудливість;

- дратівливість;

- лякливість, хворобливі страхи;

- песимізм або перебільшення веселості;

- нестійкість;

- імпульсивність;

- конфліктність;

- упертість;

- байдужість;

- неохайність;

- брехливість;

- замкненість;

- хвороблива сором’язливість;

- схильність до крадіжок;

- неуважність;

- деспотизм;

- жорстокість; та інше.

На основі психологічного діагнозу складається програма корекційної роботи, складовими частинами якої є:

• мета;

• напрями корекції;

• психологічні механізми допомоги;

• приблизна кількість знань, їх частота і тривалість;

• перелік методів і прийомів, які використовується;

• форма знань (індивідуальна чи групова).