Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
61_P_O_prakt_z_GPK_Word (3).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2.89 Mб
Скачать

Стенограма теоретичного матеріалу

Міні-лекції на заняттях АСПН. Мета лекцій — надати групі потрібну інформацію з певних питань. Під час лекції тренер частіше за все користується плакатами, малюнками, на яких подано схеми, що допомагають запам’ятати матеріал. Ці наочні схеми використовують не тільки на лекції. Вони висять на стінах приміщення протягом усього дня тренінгу, нагадуючи учасникам те, що вони вже почули. Лекція триває 5–10 хвилин; її зміст потрібно закріплювати за допомогою подальших вправ, дискусій тощо.

Якщо групу ведуть два тренери, вони можуть читати міні-лекції по черзі. Це дає змогу привернути більшу увагу групи. Щоб створити умови для підсвідомого формування переконань щодо здорового способу життя, під час тренінгу можна розповідати історії. Вони мають бути цікавими для слухачів, містити елементи гумору, несподіваного розвитку подій тощо. Бувають історії трьох типів: “Я сам...”, “Мій знайомий одного разу...” або “У казковій країні...” Історії можуть бути побудовані за принципом “плетіння”, коли розповідається водночас про дві якісь події, або “потрійної спіралі” Використання таких конструкцій дає змогу привертати напружену увагу слухачів до того, що відбувається в історії, і “вбудовувати” в неї приховані повідомлення. Такі повідомлення підсвідомо спонукують слухачів до якогось варіанта поведінки.

Короткі, незвичайні історії-притчі запам’ятовуються надовго, і слухачі охоче переказують їх один одному. Довгі, складні історії не запам’ятовуються, інколи спричинюють у групі стан візуалізації, фантазування, співчуття героям і більшою мірою впливають на підсвідомість. Розробляючи свої тренінги, можна використовувати ті з них, що подобаються вам, або придумати власні. Докладніше про методи створення та викладення історій можна дізнатися з робіт С. Гордона, а самі історії почитати в книжках Д. Соколова. Тут наведено кілька варіантів історій.

В групі АСПН використовуються деякі з відомих вправ тренінгу, але їх психологічне навантаження в АСПН набуває нового смислу завдяки глибині психологічного аналізу результатів. Повздовжній (цілісний) аналіз поведінкового матеріалу в групі АСПН відкриває можливість виходу на несвідому сферу психіки суб'єкта, що не є поширеним для тренінгових груп. Важливо й те, що в АСПН постійно відбувається винахід "своїх" групових вправ і прийомів у ситуації "тут і тепер".

Приклади міні-лекцій та навчальних технік на заняттях аспн

Міні-лекція: «Я — концепція».

Мета: Ознайомити учасників тренінгу з тим, що особисті уявлення, цінності, потреби й емоції кожного є невід'ємною частиною кон­флікту, в якому ми беремо участь; як відомо, люди зі здоровим по­чуттям цінності можуть уникати розширення конфліктів, вони менш упереджені щодо інших людей, більш здатні замислитися над тим, які інтереси лежать в основі поведінки опонента і які цілі він ста­вить перед собою.

Самоконцепція — це наші думки й переконання стосовно себе. Це те, що ми думаємо про себе, хто ми є. Деякі з цих переконань — об'єктивні факти, а деякі, що форму­ють самоконцепцію, є думками. Думки відіграють дуже важливу роль для формування самоконцепції. Сила фактів і думок — досить велика, позаяк вони форму­ють нашу тотожність. Деякі факти й переконання є дуже важливими для нас. Вони визначають, ким ми є тепер, що ми робимо і ким ми станемо. Вони формують своєрідний екран сприйняття, крізь який ми бачимо світ. Вони надають форми речам, із якими ми зустрічаємось, і визначають нашу реакцію на них, оскільки ці думки й факти визначають нас, якими ми себе бачимо. Коли ми отримуємо інформацію, ми трактуємо її через призму наших переконань. Якщо ж інформа­ція не відповідає нашим переконанням, ми намагаємося про­ігнорувати або відкинути її. Аспекти нашої самоконцепції з часом змінюються як у пози­тивну, так і в негативну сторони.

Самоконцепція є важливим чинником для успішного вирішен­ня певного питання: люди із сильною, здоровою самоконцепцією охочіше йдуть на ризик. Здорова самоконцепція характеризує і соціальну пристосованість. Ставлення людини до себе, її самооцінювання та сформованість її самоконцепції можна визначити за допомогою психотехнічних вправ. Для роботи підліткам пропонується виконати вправи, які ознайомлюють учасників з певними інтерактивними техніками і сприяють підвищенню їхнього самооцінювання.

Міні-лекція: «Усі люди різні, кожна – унікальна!»

Мета: Запропонувати учасникам навчитися розпізнавати процеси, які часто заважають усвідомленню унікальної неповторності кожної людини. До таких понять належать: стереотип, упереджене став­лення, дискримінація.

Стереотип — усталене слово або словосполучення, яке відображає впевненість у тому, що група людей характеризується певними подібни­ми якостями і члени групи не мають індивідуальних відмінностей. Упереджене ставлення — думка, часто несприятлива, про предмети або людей, яка складається ще до того, як були розглянуті всі аспекти. На відміну од стереотипу, упереджене ставлення відо­бражає вже повніше ставлення до певних предметів або людей і представлене, як правило, у вигляді складного речення.

Дискримінація — неоднакова взаємодія з людьми за ознакою їхнього віку, релігії, походження, національності, фізичних вад, статі, соціальної стратифікації, раси тощо. На відміну од стереотипу й упередженого ставлення до предметів або людей, дискримінація обов'язково пов'язана з конкретними діями.

Техніка навчання ефективній взаємодії: «Впевнена, невпевнена і агресивна поведінка». Мета: Перш ніж відпрацьовувати навички впевненої поведінки, необхідно зрозуміти сутність впевненості у собі. Дана техніка допоможе учасникам психокорекційної групи відрізнити впевненість від невпевненості, агресивності, розгубленості, пасивності. Кожний учасник групи повинен продемонструвати невпевнену поведінкову реакцію, агресивну реакцію і впевнену реакцію в гіпотетичній ситуації. Наприклад, ваш друг "забув" повернути взяті в борг гроші. Агресивна реакція в цьому випадку: "Чорт! Я так и знав, що тобі неможна довіряти. Зараз же поверни мої гроші!" Невпевнена реакція - "Пробач, я не хочу бути назойливим, але, може ти не будеш затримуватись з поверненням моїх грошей?" Впевнена поведінка: "Я думав, що ми домовились: ти повинен повернути мені гроші сьогодні. Буду дуже вдячним, якщо ти повернеш їх не пізніше понеділка".

Кожному з участників була запропонована ситуация, що відрізняється від інших:

Знайомий чіпляється до вас з розмовами, ви дуже поспішаєте, щоб він відстав від вас, ви говорите: ...

Мама приготувала котлети, ви почали їсти і помітили, що вони горілі, ви кажите мамі: ...

Однокласник просить списати контрольну, яку ви ще самі не зробили, ви йому говорите: ...

Вы ловите на собі погляд симпатичної дівчини (чи хлопця) і відчуваєте, що, можливо, зацікавили її (його) собою. Ви подходите до неї (до нього) і говорите: ...

Собака вашого сусіда використовує вашу ковдру у дверей як отхоже місце. Ви підходите до сусіда и говорите йому: ...

Ваш приятель поставил вас у незручне становище, без вашого відома запросив у гості до вас незнайому вам людину. Ви кажете йому: ...

Ви дивитесь фільм в кінотеатрі, а позаду вас хтось громко розмовляє. Ви обертаєтесь і говорите: ...

Ви прийшли до класу, ваше місце зайнял однокласник, вас не влаштовує місце, яке вам запропонували, ви говорите: ...

Ваш друг просить вас позичити йому вашу річь, но ви не вважаєте потрібним її давати. Ви говорите йому: ...

Ваш знайомий ставить вас у незручне становище, розповідаючи при всіх історії про вас, и ви говорите йому: ...

Для проведення техніки необхідний наочний матеріал – схеми впевненої, невпевненої, агресивної та пасивної поведінки.

Техніка: «Вміння вести розмову». Мета її проведення: зняття напруги, що виникає при необхідності почати розмову, оволодіння навичками конструктивної комунікації. Група підлітків розбивається на пари. На першому етапі роботи один із партнерів задає іншому відкриті запитання, потребуючі розгорнутої відповіді. (Питання "Ти мешкаєш у великому місті?" є закритим, а питання "Де ти мешкаєш?" – відкритим.) Той, хто відповідає, включає в свою відповідь будь-яку інформацію про себе – не обов’язково відносно заданого питання. Кожний із партнерів залишається в своїй ролі п’ять хвилин. Потім вони міняються ролями, щоб кожний отримав можливість потренуватись в постановці відкритих запитань і у вмінні відповідати на такі питання, повідомлюючи при цьому довільно обрану інформацію.

На другому етапі вправи один із участників кожної пари починає з того, що розповідає що-небудь про себе чи описує якийсь свій особистий досвід. Другий старається підтримати розмову - просить пояснити, перефразує. Наприклад, якщо перший говорить: "Вчора увечорі я спеціально пройшовся по своїй вулиці, щоб подивитись місця, де я ще не був", другий може продовжити: "Ти маєш на увазі, що був здивований тим, як красива твоя вулиця". Через п’ять хвилин участники діалога міняються ролями. Між двома етапами роботи учасники обмінюються враженнями і розповідають один одному про труднощі, які виникали. По мірі того як учасники оволодівають здібністю та готовністю до саморозкриття, вони навчаються краще формулювати питання, надають повні та цікаві відповіді. Деякі діалоги з дозволу учасників записуються на диктофон, потім аналізуються у групі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]