5. Саморозкриття

6. Зворотній зв’язок або конфронтація. Зворотній зв’язок означає, що клієнт взнає про інших членів групи, як вони сприймають його поведінку, як вона на них діє... Інші люди можуть бути джерелом тієї інформації про нас самих, яка нам не зовсім доступна.

7. Інсайт. – розуміння неусвідомлених зв’язків між особливостями своєї особистості і неадаптивними способами поведінки.

8.Корекційний емоційний досвід. – інтенсивне переживання актуальних відносин або ситуацій, завдяки якому відбувається корекція неправильного узагальнення, створеного на основі тяжких минулих переживань.(А.Франс).Суть-. в умовах психокорекційної ситуації повторно переживає емоційний конфлікт, який до сих пір був не в стані вирішити.

9. Перевірка нової поведінки. - В закріпленні нових реакцій велику роль грають імпульси зі сторони групи. Соціально невпевнений клієнт який намагається завоювати визнання пасивним очікуванням, починає проявляти активність і висловлювати власні думки. При цьому його починають цінити і визнавати.

10. Предоставлення інформації, навчання спостереження. В групі клієнт отримує нові знання про те, як люди повдять себе, інформацію про інтерперсональні відносини, про адаптивні і неадаптивні персональні стратегії. Клієнт проводить аналогії, робить висновки, спостерігає і таким чином вчиться і пізнає деякі закономірності людських відносин.

Психокоррекційними групами називають невеликі тимчасові об'єднання людей, що мають спеціально призначеного керівника, що проводять зустрічі в певний час. Основні завдання таких груп - взаємне дослідження, одержання знань про власну особистість, її розвиток і розкриття Лакін (Lakin, 1972) виділив шість процесів, які, на його думку, є загальними для психокорекційних груп.

Групи:

1. полегшують вираження емоцій;

2. створюють почуття приналежності до колективу;

3. спонукають до саморозкриття;

4. знайомлять із новими зразками поводження;

5. дозволяють зіставити особистісні особливості окремих членів групи;

6. сприяють розподілу відповідальності між керівником й іншими учасниками.

Психокорекційні групи можна розділити на чотири категорії:

• групи організаційного розвитку або рішення проблем;

• групи навчання керівників і розвитку міжособистісних навичок;

• групи особистісного розвитку;

• терапевтичні групи.

На практиці завдання цих чотирьох типів груп перетинаються, наприклад, багато навчальних груп за кінцевим результатом є також і терапевтичними. Кожна з перерахованих категорій має широку внутрішню розмаїтість: їх мета може включати одержання інформації, виконання конкретних завдань, розуміння власної особистості; у них можуть заохочуватися або жорстко перелічені, або спонтанні дії; основна роль у визначенні ходу групових процесів може належати керівникові або ж самим членам групи; групи можуть розрізнятися по ступені структурованості й тривалості існування, вони можуть орієнтуватися на роботу зі здоровими людьми або на лікування осіб із серйозними емоційними розладами.