Показниками результативності психокорекційного процесу аспн є:

• покращення емоційного стану учасників, що свідчить про підвищення рівня самоприйняття;

• уникнення актів викривлень реальності і послаблення "захистів";

• перспективні особистісні зміни, які сприяють професійному зростанню психологів-практиків.

Після участі у психокорекційному процесі АСПН відмічається:

– розвиток сенситивних здібностей

– зміна ціннісних орієнтацій в бік їх соціалізації;

– відмова від потреби підтверджувати гідність “Я”, розвиток відповідальності

за свою поведінку;

– розвиток здатності передбачати і упереджувати деструктивний вплив

“захисних” тенденцій на процес спілкування;

– розвиток здатності упереджувати виникнення емоційних переживань, які

обумовлені недосконалістю “Я”;

– розвиток здатності до глибинної рефлексії інфантильних витоків особистісної

проблематики.

4. Методи аспн

Оволодiння методами групової психокорекцiї краще за все здiйснювати в самому процесi психокорекцiйної роботи. Та й то не в першiй психокорекцiйнiй групi, яку майбутнiй керiвник проходить з метою власної психокорекцiї, а вже пiсля неї. Тобто треба володiти iнструментарiєм психологiчного впливу на людину з метою психокорекцiї, можливо, лише за умови власної вiдкоригованостi того, хто прагне набути професiоналiзму в цiй галузi. Але потрiбно памятати, що той чи iнший прийом чи iнструмент набуде дiєвостi та психокорекцiйної сили лише в руках майстра, який умiє гармонiйно поєднати власне емоцiйне чуття з розумiнням проблем iншого, вдало знаходити ту хвилину, коли найсприятливiшою буде взаємодiя з цим iншим. Спинимося на основних методах групової корекцiї.

ГРУПОВА ДИСКУСiЯ. Цьому методовi придiляли увагу багато дослiдникiв. Можливостi групової дискусiї в процесi АСПН частково розкритi в працях Г. О. Ковальова, Л. А. Петровської, Ю. М. Ємельянова, Г. Л. Ісурiної, А. С. Золотнякової та iн. iснують деякi розбiжностi в назвах цього методу: "колективна дискусiя", "некерована розмова", "оперування плинним матерiалом у групi" тощо. Проте бiльшiсть авторiв користується назвою "групова дискусiя". Групова дискусiя є провiдним методом активного соцiально-психологiчного навчання. Це пояснюється абсолютизацiєю тенденцiй спонтанностi й невимушеностi поведiнки. В результатi складається можливiсть вивчати базовi психологiчнi "захисти", логiку несвiдомого й характер внутрiшньої програмованостi поведiнки. В основi методу спонтанної дискусi лежить безпосередня, нсрегламентована вербальна iнтеракцiя (взаумодiя) мiж членами групи АСПН, завдяки чому навчання неповторно сповнюється змiстовним матерiалом, який пiддається осмисленню. Специфiка використання даного методу в АСПН проявляється в одночасному забезпеченнi спонтанностi поведiнки в групi, iнтеграцiї взаємин мiж її членами та глибинно-психологiчним аналiзом результатiв. В АСПН рiдше, нiж в iнших групах корекцiї, використовуються такi види групової дискусiї, як тематична, обговорення загальних питань, бiографiчна (обговорення iндивiдуального минулого досвiду окремих учасникiв навчання), а бiльше практикується загальна спонтанна дискусiя. Тематична дискусiя заздалегiдь не планується й визначається ситуацiєю в даний момент. Робота психокорекцiйної групи зорiєнтовується на пiзнання передумов виникнення особистiсних проблем учасникiв навчання.

Для АСПН не характерне взаємне пропонування порад чи рекомендацiй. У той же час максимально стимулюється прояв безпосереднiх емоцiйних реакцiй, особистого ставлення до iнших. Вiдсутнiсть формального планування зобовязує мати чiтку стратегiю й тактику управлiння груповою особистiсною динамiкою. При цьому, якщо стратегiя дiй вiдома керiвниковi до початку роботи групи АСПН, то тактичнi цiлi визначаються ним поступово (багаторiвнево) в ходi формування й уточнення психодiагностичних гiпотез на основi поведiнки учасникiв групи.

На першому етапi роботи групи керiвник звертає увагу на типовi форми поведiнки учасникiв навчання, хоч для кожного вони iндивiдуальнi, неповторнi. Це стає первинним пiдгрунтям для формування гiпотез про структурнi особливостi "Я" та iнфантильнi передумови труднощiв спiлкування. Змiстова сторона динамiки групового процесу визначається, з одного боку, характером проблем учасникiв навчання, а з iншого - результатами психодiагностики, яка структурує прийоми та реакцiї керiвника. Його завдання полягає в тому, щоб каталiзувати продуктивну активнiсть, акцентувати увагу учасникiв навчання на матерiалi, що має психокорекцiйне значення. Таким чином, спонтанна, безпосередня дискусiя в групi АСПН є керованим процесом, у якому вирiшуються загальногруповi, iндивiдуальнi та псикорекцiйнi цiлi.

Допомiжними методами АСПН у психомалюнок, програвання рольових ситуацiй, психодрама, психогiмнастика.

М.Л. Смульсон пропонує наступні форми оцінки результатів тренінгу:

• самоспостереження і самоаналіз;

• виконання вправ;

• розбір випадків (конфліктів),

• спостереження тренінгів, експертів;

• відповіді на контрольні запитання (мінітест), метод незакінчених речень.

Грачова Л.В. визначила такі типи тренінгу внутрішньої свободи:

• релаксаційний тренінг;

• тренінг усвідомлення;

• біоенергетичний тренінг;

• ритмостимуляція;

• тренінг сенситивності;

• ментальний тренінг.