Загальна мета аспн:

• Підвищення компетентності у сфері спілкування конкретизується рішенням різних задач. Різні форми АСПН в залежності від пріоритетності задач:

• Орієнтація на набуття і розвиток спеціальних навичок (вміння вести ділову розмову, вирішувати міжособистісні конфлікти тощо);

• Поглиблення досвіду аналізу ситуацій спілкування, необхідних для успішного спілкування, розвитку здатності адекватно сприймати себе та інших, аналізувати ситуації групової взаємодії.

Основні задачі, що вирішуються в процесі аспн:

• Набуття психологічних знань, поглядів на особистість людини, процес взаємодії людей, рушійні сили цієї взаємодії, прийоми ефективного спілкування;

• Набуття вмінь і навичок спілкування: у парній взаємодії, в складі групи, при комунікації, при активному слуханні тощо, тобто збагачення техніки і тактики спілкування;

• Корекція комунікативних установок, таких, як партнерство – взаємодія з позиції сили, щирість – маніпуляція, зацікавленість – уникнення спілкування, наполегливість – погодження, т.т. вироблення власних стратегій спілкування;

• Адекватне сприйняття себе та інших в ситуаціях спілкування;

• Розвиток і корекція особистості, її глибинних утворень, рішення особистісних екзистенціальних проблем.

Результативність аспн залежить від дотримання у групі загальноприйнятих принципів

• активність на заняттях (активна комунікація),

• принцип відкритого зворотного зв’язку (коротке, аргументоване і конструктивне висловлювання своїх міркувань щодо змісту, способу рішення різних проблем, стилю діяльності і спілкування, порівняльної ефективності тих або інших способів поведінки в спеціально змодельованих ігрових ситуаціях, успішності виконання поставлених на заняттях задач),

• принцип "тут і тепер" (обговорюється лише те, що можна спостерігати під час заняття),

• довірливість у спілкуванні (створення у групі атмосфери довіри та відкритості, конфіденційності, рівності позицій, безпеки і захищеності учасників від грубощів, безпристрасність і усвідомлення особистісних блокуючи ролей, взаємо підтримка учасниками один одного, екологічність комунікацій, інтелектуальний та емоційний ризик, гнучкість рольової тактики).

Заняття в групах аспн включають чотири етапи:

1. Створення єдиного психологічного простору, а також зворотного зв’язку.

2. Проведення дискусій, гри, діалогу або інтерв’ю для створення ситуації рефлексії.

3. Рішення конкретних задач, оволодіння навичками, вміннями, а також досягнення інших розвиваючих або корекційних цілей.

4. Рефлексія, емпірика.

Труднощі спілкування спостерігаються тоді, коли взаємодія між учасниками спілкування не сприяє їхньому психічному розвиткові й негативно позначається на їхньому емоційному самопочутті. В окремих випадках це може стосуватися лише одного з партнерів по спілкуванню. Зокрема, спостерігається в таких дисфункційних стратегіях спілкування, як імперативна й маніпулятивна, котрі породжують особистісні деструкції.

При імперативній стратегії ефект досягається завдяки механізмам підкріплення й покарання. На рівні поведінки це виражається в тенденції підкорення інтересів партнера власним бажанням і потребам. Таке спілкування не зачіпає внутрішньо особистісний аспект, який ретельно охороняється "психологічними захистами".

Маніпулятивна стратегія не менш дисфункційна, але відрізняється прихованістю засобів психологічного впливу на іншу людину з метою задоволення власних потреб. Обидві стратегії порушують принципи рівності, партнерства, гуманізму, що спричинюється наявністю особистісної проблеми суб'єкта.

Особистісна проблема - це така, яку суб'єкт сам не може розв'язати внаслідок неусвідомлюваності її передумов, каузальних аспектів, пов'язаних із внутрішньою, стабілізованою суперечністю.