Література: Основна:
Бурлачук Л.Б., Грабская Н.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. – Киев: Ника-Центр; Москва: Алетейа, 1999. – 232 с.
Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – Київ: Здоров’я, 1994. – 291 с.
Осипова А.А. Введение в практическую психокоррекцию, групповые методы работы. – М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2000. – 240 с.
Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие. – М.: Творческий центр «Сфера», 2000. –512 с.
Яценко Т.
Додаткова:
Осипова А.А. Введение в теорию психокоррекции. – М.: МПСИ; Воронеж, МОДЭК, 2000. – 320 с.
Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М.: Прогресс, 1993. – 368 с.
Сидоренко Е. В. Психодраматический и недирективный подход в групповой работе с людьми. Методические описания и комментарии. СПб. 1992.
Додатки для підготовки до семінарського заняття
Групова дискусія є базовим методом для реалізації і освоєння ділового спілкування. Саме дискусія дозволяє визначити особистісну позицію, виявити багатосторонність підходів, точок зору з будь-якого питання і в результаті обміну підвести до всебічного бачення предмету. Вона розвиває вміння імпровізувати, діяти за межами передбачуваного.
Ігрові методи включають рольові, ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно -діяльнісні, імітаційні, ділові ігри. Гра може використовуватися і як психотерапевтичний метод, що особливо яскраво проявляється в гештальттерапії та психодрамі. У певному змісті до ігрових методів можна віднести й роботу з деструктивними іграми в спілкуванні, проведену в трансакціонному аналізі Э. Берна.
Використання ігрових методів у тренінгу, на думку багатьох дослідників, надзвичайно продуктивно.
На першій стадії групової роботи ігри корисні як спосіб подолання скутості й напруженості учасників, як умова безболісного зняття "психологічного захисту".
Дуже часто ігри стають інструментом діагностики й самодіагностики, що дозволяє ненав'язливо, м'яко, легко виявити наявність труднощів у спілкуванні й серйозних психологічних проблемах. Завдяки грі інтенсифікується процес навчання, закріплюються нові поведінкові навички, знаходяться ті, що здавались недоступними раніше способи оптимальної взаємодії з іншими людьми, тренуються й закріплюються вербальні й невербальні комунікативні вміння. Адже гра, мабуть, як ніякий інший метод ефективний у створенні умов для саморозкриття, виявлення творчих потенціалів людини, для прояву щирості й відкритості, оскільки утворює психологічний зв'язок людини з його дитинством. Внаслідок цього гра стає потужним психотерапевтичним і психокорекційним засобом не тільки для дітей, але й для дорослих.
Можливості ігрових методів у тренінговій роботі дійсно невичерпні, звідси такий великий інтерес дослідників до организаційно -діяльнісних ігор. (А. А. Вербицкий, Ю. В. Громико, П. Г. Щедровицький й ін.).
Особливості гри:
Ігрові методи є найбільш поширеними в груповій роботі. Вони себе добре зарекомендували як у різних формах групової роботи, так і на етапах групової динаміки. Так, починаючи з першої стадії групової роботи, гри корисні як спосіб подолання напруження, для розігрівання учасників СПТ. Гра дозволяє учасникам тренінгу подолати бар'єри, відчуженість, "зняти маски", відкритися, імпровізувати, творчо виражати своє "Я" тощо. Згідно з концепцією Е. Берна, учасники переходять на позицію дитини, яка дозволяє кожному виявити себе в різних ролях, ситуаціях тощо. Часто ігри стають інструментом діагностики й самодіагностики, оскільки в невимушеній формі дозволяють м'яко, легко виявити труднощі спілкування та серйозні психологічні проблеми.
Наукою доведено, що в процесі ігрової діяльності людина набагато швидше засвоює й опановує різні види поведінки, вчинки, уміння й навички вербальної та невербальної поведінки. Гра є універсальним методом для дітей і дорослих, вона виступає сильним психокорекційним, психотерапевтичним інструментом, за допомогою якого розв'язуються різноманітні людські проблеми. Сьогодні ігри починають набувати статусу засобів формування культури взаємовідносин і рефлексії.
Мета психологічних ігор у тренінгу:
Допомогти людині затвердити своє Я, почуття власної цінності, запропонувати "іспитовий полігон" для роботи із самим собою. Ведучий тренінгу виходить із гуманістичного постулату про те, що будь-який учасник групи, як і всяка особистість, унікальний, цінний і має внутрішні джерела саморозвитку.
Психологічні ігри в тренінгу відкривають перед учасником групи можливості, імовірно, не доступні йому в інших умовах: людина в грі вільно звертається зі значеннями й змістами й тим самим розкріпачує свої інтелектуальні ресурси, розширює поле свідомості, зміцнює віру у свої сили, розвиває творчі здатності, талант до спілкування, закладає етичні й моральні основи практичного поводження.
Найважливіше – людина не засвоює насильно впроваджувані стандарти, а розвиває сама себе.
У психологічних тренингових іграх велике значення має не сам процес гри, що часто дарує учасникам масу позитивних емоцій і що прочищає, як усяка гарна дитяча гра, канали творчої ініціативи й спонтанності, а осмислення, рефлексія того, що відбувається після гри. Якщо цього не робити або робити недбало, то ведучий тренінгової групи може сміло писати на своїй візитці "фахівець із розважальних заходів" і стерти слово "психолог".
Рольві ігри
Ознаками рольової гри є:
наявність моделі керуючої системи;
наявність ролей;
розрізнення рольових цілей учасників;
взаємодія ролей;
наявність загальної мети у всього колективу;
багатоальтернативність рішень;
наявні системи групового чи індивідуального оцінювання діяльності учасників гри;
наявність емоційної напруги
Гра дозволяє експериментувати із своєю поведінкою, не лякаючись серйозних негативних наслідків, дає можливість придбати новий досвід спілкування і змінити особистісну невдалу стратегію.
Розрізняють дві основні групи ігор:
спонтанні або імпровізаційні,
сюжетні або сценарні.
В спонтанній рольовій грі відсутня розгорнута фабула, а ролі та позиції учасників тільки намічуються. Основною задачею учасників є прояв своїх здібностей до імпровізації та моделювання поведінки. Ці ігри не потребують спеціальної підготовки і можуть створюватись під час заняття.
Сюжетні ігри базуються на задачах, які ведучий ставить перед собою заздалегідь, плануючи тренінгів курс. Вони орієнтовані на аналіз найбільш типових проблем ділового спілкування. Такі ігри потребують більше часу і надають більш складний матеріал для аналізу. Їх використовують для навчання учасників незвичним для них моделям поведінки. Організаційно-діяльнісні ігри Особливий інтерес викликають організаційно-діяльнісні ігри (ОДІ), які розроблені Г.П. Щедровицьким. Вони розглядаються як "мегамашина мисле діяльності" і спрямовані на побудову методології розв'язання різних завдань за допомогою організації продуктивного конфлікту між групами професіоналів, що представляють в модельованому реальному конфлікті реально існуючі сторони. ОДІ чітко орієнтовані на отримання певного результату, який виражається в розвитку схем мисле діяльності й практично не мас дидактичної складової.
Ділові ігри. Ділова гра - це, в певному розумінні, імітація професійної діяльності, один із методів організації активної роботи учасників тренінгу, спрямований на розробку певних способів ефективної професійної діяльності учасників. Завдяки цьому методу учасники, спираючись на власний досвід, можуть створити новий продукт, який стане розв'язком актуальних проблем. Рольова гра - метод, суть якого полягає у "програванні ролей", які дозволяють побачити члена групи не просто в процесі - міжособистісної взаємодії в групі, а в процесі виконання певної соціальної ролі. Рольова гра також використовується для формування псиних навичок у сфері комунікації.
Ділові ігри діляться на:
виробничі,
организаційно-діятельнісні,
проблемні,
навчальні
комплексні
У психологічних тренінгах ділові ігри використовуються, але, як правило, у трохи "урізаному" виді, оскільки звичайно позначається дефіцит часу й ведучий віддає перевагу більше "терапевтичним" процедурам. Адже що б не говорилося, ділові ігри все-таки "ділові", а не "психологічні", тобто вони більшою мірою пов'язані з націленістю на рішення адміністративних, виробничих або навчальних завдань.
Методи розвитку соціальної перцепції. Соціальна перцепція – це уміння сприймати, розуміти й оцінювати інших людей, самих себе, свою групу В ході тренінгових занять за допомогою спеціально розроблених вправ учасники одержують вербальну й невербальну інформацію про те, як їх сприймають інші люди, наскільки точним є їхнє власне само сприйняття. Вони здобувають уміння глибокої рефлексії, оцінної інтерпретації об'єкта сприйняття.
Вербально-семантичні вправи – обговорення, висловлення думок, позицій;
Невербальна взаємодія – спілкування за допомогою міміки та жестів, тіло рухів.
Групова дискусія. Груповою дискусією (від лат. - дослідження, розгляд, аналіз) називається така публічна суперечка, метою якої є з'ясування й зіставлення різних точок зору, визначення істинної думки, знаходження правильного вирішення проблеми. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, оскільки її учасники самі приходять до того чи іншого висновку.
"Групова дискусія в психологічному тренінгу — це спільне обговорення будь-якого суперечливого питання, яке дозволяє змінити думку, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування".
Подібну думку висловлюють Н.В. Клюєва та С.С. Харін: групова дискусія - це спосіб організації спілкування учасників групи. За процедурою групова дискусія є колективним обговоренням певної проблеми, кінцевою метою якого є досягнення єдиної думки.
Така форма спілкування дозволяє зіставити протилежні позиції, побачити проблему з різних боків, уточнити взаємні позиції, що зменшує опір сприйманню нової інформації, а також використанню групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, які підсилюють згуртованість групи й одночасно полегшують саморозкриття учасників.
Класифікувати форми групової дискусії, використовувані в тренінгу, можна по різних підставах. Наприклад, можна говорити про структуровані дискусії, у яких задається тема для обговорення, а іноді й чітко регламентується порядок проведення дискусії (форми, організовані за принципом "мозкової атаки"), і неструктурованих дискусіях, у яких ведучий пасивний, теми вибираються самими учасниками, час дискусії формально не обмежується. Іноді форми дискусій виділяють, опираючись на характер обговорюваного матеріалу. Так, Н. В. Семилетом пропонується розглядати:
тематичні дискусії, у яких обговорюються значимі для всіх учасників
тренінгової групи проблеми;
біографічні, орієнтовані на минулий досвід;
інтеракційні, матеріалом яких служать структура й зміст взаємин між
учасниками групи.