Література:

1. Психотерапия /Под ред. Б.Д.Карвасарского.- С.-Петербург: Из-во «Питер», 2000.- 544 с.

2. Бурлачук Л.Б., Грабская Н.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. – Киев: Ника-Центр; Москва: Алетейа, 1999. – 232 с.

3. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – Київ: Здоров’я, 1994. –

291 с.

4. Осипова А.А. Введение в практическую психокоррекцию, групповые

методы работы. – М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2000. – 240 с.

5. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие. – М.: Творческий центр «Сфера», 2000. –512 с.

6. Рудницький Р.І. Практикум з психотерапії. – Чернівці: БДМА, 2001. – 102 с. (Навчальна література)

7. Осипова А.А. Введение в теорию психокоррекции. – М.: МПСИ; Воронеж, МОДЭК, 2000. – 320 с.

8. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М.: Прогресс, 1993. – 368 с.

9. Сидоренко Е. В. Психодраматический и недирективный подход в групповой работе с людьми. Методические описания и комментарии. СПб. 1992.

Стенограма теоретичного матеріалу

1. Психологічна культура, допомога, корекція, психокорекційна група, психотерапія.

Психологічна культура - це турбота про своє психічне здоров'я, уміння виходити з психологічних криз самому і допомагати близьким людям. В психологічній культурі виділяють три основні компоненти:

• Самопізнання і самооцінка.

• Пізнання інших людей.

• Уміння управляти своєю поведінкою, емоціями, спілкуванням.

Психологічна допомога включає: психодіагностику, психокорекцію, психотерапію, психологічне консультування, профорієнтацію і ін.

Залежно від віку, особливості життєвої ситуації людини, стану здоров'я, наявності або відсутності певного життєвого і соціального досвіду і т.д. таку допомоги може надати:

• психолог - фахівець з базовою психологічною освітою, який володіє методами оцінки психічних явищ і умінням їх корегувати;

• психотерапевт - лікар за освітою, який надає людині допомогу в рішенні проблем, пов'язаних з психічним здоров'ям, але не з психопатологією. За наявності психопатології необхідно звернутися по допомогу до лікаря-психіатра.

• клієнт – це нормальна, фізично і психічно здорова людина, в якої в житті виникли проблеми психологічного чи поведінкового характеру.

На думку Р.С. Немова, різниця між поняттями “психотерапія” і “психокорекція” полягає в наступному:

психотерапія - це система медико-психологічних заходів, які вживає лікар для лікування різних захворювань, психокорекція - сукупність психологічних прийомів, що використовуються психологом для виправлення недоліків психіки або поведінки психічно здорової людини.

Термін <корекція> буквально позначає “виправлення”.

Психокорекція - це система заходів, направлених на виправлення недоліків психіки або поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічної дії.

Психокорекції підлягають недоліки, що не мають органічної основи і такі стійкі якості, які формуються досить рано і надалі практично не змінюються. Головна відмінність корекції від психотерапії – це орієнтованість на психічно здорову людину, яка має певні труднощі; психокорекційні дії направлені на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта; психотерапія – на лікування психіки людини.

Мета групової психокорекції:

• дослідження психологічних проблем учасників групи й надання допомоги в їхньому рішенні;

• поліпшення суб'єктивного самопочуття й зміцнення психічного здоров'я;

• вивчення психологічних закономірностей, механізмів й ефективних способів міжособистісної взаємодії для створення основи більш ефективного й гармонічного спілкування з людьми;

• розвиток самосвідомості й самодослідження учасників для корекції або попередження емоційних порушень на основі внутрішніх і поведінкових змін;

• сприяння процесу особистісного розвитку, реалізації творчого потенціалу, досягненню оптимального рівня життєдіяльності й відчуття щастя й успіху.

Задачі психокорекції:

1. Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особистість.

2. Орієнтується на здорові сторони особистості незалежно від ступеня їх порушень.

3. В психокорекції орієнтуються на теперішнє і майбутнє клієнтів:

4. Психокорекція орієнтується на середньо термінову допомогу (короткотермінова 15 зустрічей при консультуванні. Довготермінова – до кількох років при психотерапії)

5. Психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта

Завдання групової психокорекції можна сформулювати так :

1. В пізнавальній сфері ( когнітивний аспект, інтелектуальне усвідомлення ) групова психокорекція повинна сприяти тому, щоб клієнт усвідомив :

• зв’язок між психогенними факторами і виникненням, розвитком і збереженням своїх проблем;

• які ситуації в групі і в реальному житті викликають напругу, тривожність, страх і інші негативні емоції, які провокують появу, фіксацію і посилення органічних або психічних симптомів;

• зв’язок між негативними емоціями і появою і посиленням різного роду порушень;

• особливості своєї поведінки і емоційного реагування;

• як він виглядає зі сторони, як сприймається його поведінка іншими,

• істотне розмежовування між власним образом Я і сприйняття себе іншими;

• власні мотиви, потреби, потяги,;

• характерні захисні механізми;

• внутрішні психологічні проблеми і конфлікти;

• особливості міжособистісної взаємодії,;

• більш глибокі причини переживання і способи реагування,;

• власну роль, міру своєї участі у виникненні і збереженні конфліктних, а також те, яким шляхом можна було б уникнути їх повторення в майбутньому. В цілому завдання інтлектуального усівдомлення зводяться до до наступних аспектів: усвідомленню всього зв’язку “ особистість – ситуація – проблема “.

2. В емоційній сфері групова психокорекція повинна допомогти клієнту :

• отримати емоційну підтримку зі сторони групи і психолога , що призводить до відчуття власної цінності, ослабленню захисних механізмів, росту відвертості, активності і спонтаності ;

• пережити в групі ті почуття, які він часто відчуває в реальному житті, відтворити ті емоційні ситуації, які були в нього в дійсності і з якими раніше він не міг справитися ; - пережити неадекватність деяких своїх емоційних реакцій ;

• навчитися відвертості по відношенню до себе і до інших людей ;

• стати більш вільним у вираженні власних негативних і позитивних почуттів ;

• навчитися більш точно розуміти і вербалізувати свої почуття і емоційний стан;

• провести емоційну колрекцію своїх відносин.

В цілому завдання корекції в емоційній сфері зводяться до отримання клієнтом емоційної підтримки і формування більш благополучного відношення до себе; безпосередньому переживанню і усвідомленню нового досвіду в групі і самого себе; точному розпізнаванню і вербалізації власних емоцій; переживання заново і усвідомленню минулого емоційного досвіду і отримання нового емоційного досвіду в групі.

3. В поведінковій сфері групова корекція повинна допомогти клієнту :

• побачити власні неадекватні поведінкові стереотипи;

• набути навики більш відвертого, вільного спілкування;

• подолати неадекватні форми поведінки, які проявляються в гупі, в тому числі пов’язані з уникненням суб’єктивно складних ситуацій;

• розвинути форми поведінки, пов’язані з співробітництвом, взаємодопомогою, відповідальністю і самостійністю ;

• розроблювати і закріплювати адекватні форми поведінки і реагування на основі досягнення в пізнавальній і емоційній сфері.

Фактори, які впливають на ефективність роботи : Приведена класифікація складена на основі праць, Б.Розінберга, І.Ялома, С.Кратохвила. На ефективність впливають фактори :

1. універсальність – означає, що проблеми клієнта універсальні і в тій або іншій мірі проявляються у всіх людей.. В Буденному житті клієнти ізолювані від різного роду соціальних контактів і почувають себе відстороненими. Вони в групі бачать, що і у інших членів ті ж самі проблеми, їм стає значно легше.

2. Прийняття або акцепція. Кратохвил називає цей фактор емоційною підтримкою. При емоційній підтримці велике значення має створення клімату психологічної безпеки.

3. Альтруїзм. Позитивний психокорекційний ефект на клієнта може здійснювати не тільки підтримка і допомога, отримана від інших, але і те, що він сам допомагає іншим, співчуваючи їм, разом обмірковуючи їх проблеми.

4.Відреагування або катарсис. Сильний прояв афектів – головна складова частина корекційного процесу.