Основні задачі, які вирішуються в ході спт, можна умовно поділити на сім груп:

• Оволодіння певними соціально-психологічними знаннями;

• Корекція і формування соціально-психологічних умінь і навичок;

• Усвідомлення цілісності соціально-психологічного буття людей;

• Розвиток здатності адекватно пізнавати себе і інших;

• Оволодіння прийомами декодування психологічних повідомлень, що надходять від оточуючих;

• Вивчення індивідуалізованих прийомів міжособистісного спілкування;

• Чуттєве пізнання групово-динамічних феноменів і усвідомлення своєї приналежності до міжособистісних ситуацій, що виникають.

При проведенні СПТ слід враховувати наступні моменти:

• СПТ проводиться у групах по 8-12 осіб під керівництвом психолога, який пройшов спеціальну підготовку.

• Звичайний цикл занять розрахований на 30-50 годин, але тривалість його можна змінювати в залежності від характеру вирішуваних задач. В той же час нетривалі заняття (менше 20-24 годин) не дозволяють у повному обсязі реалізувати оптимальну програму СПТ і знижують її ефективність.

• Заняття можуть проводитись з інтервалами в 1-3 дні і середній тривалості кожного заняття 3 години. Але найбільш ефективною формою організації роботи є марафон - декілька занять підряд по 8-10 годин безперервної роботи.

Глобальні завдання будь-якої тренінгової групи:

1) усвідомлення індивідуальної структури норм і переконань;

2) спостереження впливу певної індивідуальної структури на взаємодію з

суспільством;

3) розширення та трансформація системи переконань для підвищення адаптивних

можливостей;

4) розкриття творчих можливостей особистості й визначення переважного

контексту творчого самовираження;

5) тренування навичок нової поведінки та спостереження за змінами своїх реакцій і

реакцій оточення.

Технічні заходи, застосовані до групи:

1) запровадження “тренінгового імені”;

2) звернення до тренера й інших учасників групи на “ти”;

3) створення своєрідної субкультури групи з власними традиціями, правилами,

термінами, відмінними від загальноприйнятих;

4) тривалість роботи групи 4–8 годин на день із “домашніми завданнями”;

5) чисельність групи в межах “малих груп” — 4–12 учасників.

Унаслідок цього учасники групи виявляються “відділеними” від усвідомлених стереотипів “правильної поведінки”. Таке відділення потрібне для створення атмосфери творчого пошуку та гри, певного вікового регресу в учасників. У групі середовище має сприяти відкритому емоційному самовираженню всіх учасників у поєднанні з процесом усвідомлення стимулів, що зумовили ті чи інші емоційні реакції. Практично в усіх групах запроваджують певні правила поведінки протягом перебування на тренінгу. Ці правила складають водночас традицію та досить живу систему, яка розвивається. Ми наводимо загальні правила, що склалися на тренінгах:

1) користуватися тільки “семінарським іменем”;

2) якщо виникають ускладнення, звертатися до тренера;

3) якщо партнер або тренер пропонує зробити щось неприйнятне чи спричинює

неприйнятну емоційну реакцію, можна сказати: “Стоп!” — і вийти з вправи;

4) якщо для того щоб краще усвідомити свої реакції потрібна допомога партнерів

або тренера, звертатися по допомогу;

5) будь-яка поведінка не може бути поганою чи хорошою, а може тільки зумовити

будь-який результат.

Природно, що на кожному конкретному тренінгу ці правила доповнюються, модифікуються. Так, на деяких тренінгах вводять спеціальний значок — “Потренуйте, будь ласка!”, і людина, яка за власним вибором одягла його, не може користуватися правом “Стоп!” і приймає всі реакції на свою поведінку з боку групи. На тренінгах з нейролінгвістичного програмування (НЛП) використовуються додаткові переконання НЛП, під час застосування ігрових технік існують певні правила кожної гри тощо. На кількох тренінгах склалося правило “місця для реа- гування”: якщо учасник відчуває емоційну реакцію, яку він вважає за потрібне прожити (істерику, агресію тощо), а група в цей час зайнята чимось іншим, він віддаляється в спеціально визначений простір — “місце для реагування” (сам або попросивши будь-кого допомогти йому) і проживає цю реакцію там, не заважаючи іншій частині групи.

Основні принципи СПТ:

1. Спілкування за принципом «тут і тепер» - на початку у учасників спрацьовує захисний механізм психологічного захисту; потрібно, щоб під час виконання людина могла за допомогою інших побачити себе. Щоб існував зворотній зв’язок, який ґрунтується на довірі у спілкуванні.

2. Принцип персоніфікації висловлювань - його суть полягає у довільній мові, без особових мовних форм, які допомагають приховувати власну позицію: «часто вважається»  «я вважаю»

3. Принцип наголошування мови почуттів - учасники групи мають наголошувати увагу на емоційних станах і проявах, використовувати мову, що фіксує такий стан. Наприклад: «Твоя манера говорити на підвищених тонах викликає в мене роздратування». В повсякденному спілкуванні таке звернення не типове. Відповідно перед кожним учасником ставиться завдання виробити вміння чітко і адекватно висловлювати свої почуття.

4. Принцип активності - головна норма тренінгу. Інтенсивна групова взаємодія, цілеспрямоване споглядання себе, партнерів, тощо. Навчитись поєднувати зануреність у себе і активність.

5. Принцип довірливого спілкування - створення найсприятливіших умов для довірливого спілкування, визначення результативності і забезпечення групової динаміки. Як найпростіший крок до цього, прийняття єдиної форми звернення один до одного на «ти». Це урівнює всіх членів групи і вносить елемент інтимності і довіри.

6. Принцип конфіденційності - не виносити зміст спілкування, що розвивається в процесі тренінгу за межі групи. Це і включає в себе щирий і відвертий контакт, дає змогу зберегти свій дискусійний потенціал.

7. Принцип моделювання - моделюють певні реальні ситуації, в яких учасники демонструють негативні і позитивні форми поведінки.

8. Принцип новизни - оригінальність вправ, постійна зміна партнерів.

9. Принцип дослідження - група самостійно знаходить рішення поставлених задач.