Стенограма теоретичного матеріалу
1.Визначення тренінгу, його основні задачі;
тренінг - форма дресури, при якій твердими маніпулятивними прийомами за допомогою позитивного підкріплення формуються потрібні паттерни поводження;
тренінг - тренування, у результаті якого відбувається формування й відпрацьовування вмінь і навичок ефективного поводження;
тренінг - форма активного навчання, метою якого є насамперед передача психологічних знань, а також розвиток деяких умінь і навичок;
тренінг - метод створення умов для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів рішення власних психологічних проблем.
Зазначений тип психологічної діяльності визначився відносно недавно й бурхливо розвивається впродовж останніх років. У сучасній літературі тренінгом називають досить різні варіанти групової роботи: особистісні перетворення дорослих, активне навчання студентів, організаційно-ділову гру на виробництві, розвиток самооцінки в молодших школярів... Що ж саме поєднує ці варіанти діяльності? Дещо складним, але найбільш прийнятним можна вважати таке формулювання цього поняття, запропоноване С. І. Макшановим: “Тренінг — це багатофункціональний метод цілеспрямованих змін психологічних феноменів людини, групи або організації з метою гармонізації професійного та особистісного буття людини”. У цьому визначенні поняття звернено увагу на мету тренінгової роботи як такої, але не зазначені характерні риси тренінгів, які вирізняють їх серед
інших варіантів психологічної допомоги людям чи організаціям. Тому слід назвати характерні риси тренінгів:
потребують чітко визначеної групи учасників (зазвичай 10–15 осіб);
вирізняються єдністю часу, місця та дії: все відбувається й обговорюється тут і тепер, на особистому досвіді учасників і тренера, без домашніх завдань або попередньої підготовки;
переважає активність учасників групи та їхній особистий досвід, а не інформація, отримана від тренера;
заняття спрямовані не лише на формування знань, а й на розширення практичного досвіду учасників та групи в цілому.
Якщо основна мета тренінгу — навчити конкретних навичок і вмінь, він стає частиною процесу навчання або професійної адаптації. Є таке прислів’я: “Я чув — та забув, я бачив — та запам’ятав, я зробив — то я знаю”. Тренінг дає учасникам змогу не лише почути думку викладача чи подивитися на таблиці та схеми, а й практично застосувати отримані знання, перетворивши їх на вміння. Тому тренінгова форма роботи все ширше застосовується в сучасних системах навчання, а особливо навчання та перепідготовки дорослих.
Тренінгова форма навчання має такі переваги:
активність групи;
поєднання інформації та емоційного ставлення до неї;
підвищення рівня мотивації;
здатність групи до колективного мислення та прийняття рішень;
практична перевірка та закріплення отриманих знань.
Недоліки тренінгу:
ця форма непридатна для подання великого обсягу суто теоретичного матеріалу (формул, історичних відомостей тощо);
має бути відносно невелика група;
теоретична підготовка членів групи має бути однакова;
потрібна більша майстерність викладача, оскільки слухачі можуть по-різному усвідомлювати тренінгові вправи.
У сучасних навчальних закладах склалася практика поєднання традиційних форм навчання (лекцій, семінарів) і тренінгової роботи.
Тренінг як метод зміни поведінкового стереотипу людини. Індивідуальні стилі діяльності та сталі поведінкові стереотипи виникають у людини внаслідок умов її життя та підтримуються системою рольових очікувань з боку оточення. Тому людині важко усвідомити, що саме в її звичній системі поведінкових реакцій потребує зміни, негативно впливає на ефективність діяльності. Тренінгова група створює модель соціальних стосунків, мініатюрне суспільство, у якому відбувається відверте та безпечне спілкування. Це дає учасникам можливість випробувати свої звичні стереотипи та отримати відверту інформацію щодо себе. Завдання тренера такої групи — створити відповідну атмосферу в групі та побудувати систему проблем і запитань, завдань або вправ, які б надавали учасникам можливість переглянути звичні стереотипи.
Під СПТ розуміють практику психологічного впливу, що базується на активних методах групової роботи: використання різних форм навчання знанням, вмінням і технікам у сфері спілкування, діяльності, власного розвитку і корекції. СПТ направлений на оволодіння певними соціально-психологічними знаннями, розвиток комунікативних здібностей персоналу, рефлексивних навичок, здатності аналізувати ситуацію, поведінку, стан як членів групи, так і свої власні, вміння адекватно сприймати себе та оточення. При цьому виробляються і коректуються норми особистісної поведінки і міжособистісної взаємодії, а також розвивається здатність гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватися в різних умовах і різних групах.
СПТ - це один з методів активного навчання і психічного впливу, який здійснюється в процесі інтенсивної групової взаємодії і спрямованого на підвіщення компетентності у сфері спілкування, в якому загальний принцип активності учня доповнюється принципом рефлексії над особистісною поведінкою і поведінкою інших учасників групи. Для такої рефлексіїї і саморефлексії в групі створюються максимально благоприємні умови у вигляді можливості отримати зворотній зв’язок на поведінку кожного учасника від тренінга, членів групи, перегляд відеоматеріалів.
