Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
61_P_O_prakt_z_GPK_Word (3).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2.89 Mб
Скачать

Практичне заняття №15,16

Тема 1: Особливості психокорекції акцентуацій характеру, девіантної, делінквентної, адиктивної поведінки підлітків.

Мета: формувати теоретичні та практичні знання основ групової психологічної корекції акцентуацій характеру підлітків; розвивати зацікавленість засвоєнням теоретичних засад психокорекції, бажання оволодіти практичними навичками роботи психолога з підлітками; стимулювати процеси самопізнання та особистісного зросту.

План:

І. Розгляд та аналіз стенограми теоретичного матеріалу за планом:

  1. Поняття «акцентуації характеру» підлітків

  2. Типи акцентуації характеру

  3. Психолого-педагогічна корекція акцентуацій характеру підлітків

  4. Проблеми відхилень у поведінці й підлітковому та ранньому юнацькому віці

  5. Види відхилень у поведінці

  6. Причини девіацій

  7. Стратегії соціально-психологічної корекції девіантної поведінки підлітків

ІІ. Аналіз стенограм, складання моделей корекційної роботи з підлітками з девіаціями у поведінці.

ІІІ. Підсумки, оцінювання роботи студентів.

Література:

  1. Актуальні аспекти соціальної роботи з девіантною молоддю. Випуск 2. - Донецьк, червень 1996.

  2. Алмазов Б.Н. Психическая средовая дезадаптация несовершеннолетних. -Свердловск, 1986.

  3. Белоусова З.И. Овсянникова В.В. Социально-психологические проблемы девиантного поведения детей и подростков. - Запорожье, 1998. - 98 с.

  4. Ганнушкин П.Б. Клиника психопатий: их статика, динамика, систематика, некоторые общие соображения и данные. Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М.: Изд-во МГУ, 1982. - С. 262-269.

  5. Гарбузов В.И. Нервные дети. - М., 1990.

  6. Заика Н.И., Крейдун Т.И., Ячина Н.И. Психологическая характеристика этичности подростков с отклоняющимся поведением // Вопросы психологии. - 1990. - № 4.

  7. Леонгард К. Акцентуированные личности. Пер. с нем. - Киев, 1981

  8. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л., 1983

  9. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. - Видання друге, перероблене та доповнене. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. - 272 с.

  10. Подмазин С.И. Роль установки в формировании и проявлении акцентуированных черт характера у подростков - Дисс. на соискание уч. степени канд. психол. наук. - К., 1994.

Стенограма теоретичного матеріалу

1. Поняття «акцентуації характеру» підлітків

В словнику з психології зазначено, що при акцентуації характеру властива вразливість особистості по відношенню не до будь-яких (як при психопатіях), а лише до певного роду психотравмуючих впливів, які адресовані до так званого “місця найменшого супротиву” даного типу характеру, при зберіганні усталеності по відношенню до інших. Подібне визначення акцентуації характеру надав А.Е. Лічко - це надмірне посилення окремих рис характеру, при яких спостерігаються не виходячи за межі норми відхилення у психології і поведінці людини, які межують з патологією. Такі акцентуації як тимчасовий стан психіки частіш за всього спостерігається саме у підлітковому і ранньому юнацькому віці. В процесі зростання дитини-підлітка особливості її характеру, які з’явились в дитинстві, втрачають свою гостроту, але з віком знову можуть загострюватися. Акцентуація з неявними проявами, на відміну від явних, потрібно вважати звичайним варіантом норми. Як вважає німецький психіатр К. Леонгард, у 20-50% людей деякі риси характеру на стільки загострені (акцентуйовані), що за певних обставин можуть привести до однотипових конфліктів і нервових вибухів. Акцентуації характеру частенько зустрічаються саме у підлітків (50-80%).1 акцентуація характеру за К. Леонгардом - це перебільшений розвиток окремих рис характеру в шкоду іншим, в результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми

Акцентуації характеру — це крайні варіанти норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені, завдяки чому підвищується чутливість організму людини до певного роду психогенних впливів. Акцентуації найчастіше розвиваються в період становлення характеру та згасають із віком. Особливості характеру при акцентуаціях виявляються не постійно, а лише в деяких ситуаціях, за певних обставин, і можуть зовсім не виявлятися у звичайних умовах. Соціальна дезадаптація при акцентуаці-ях або зовсім відсутня, або невелика. Залежно від ступеня вираження акцентуації поділяються на явні та приховані.

У підлітковому віці при явних акцентуаціях особливості характеру загострюються, а з впливом психогенних чинників можливі порушення адаптації, відхилення у поведінці. Підліток демонструє свій тип характеру в сім'ї та школі, з однолітками та дорослими, у навчанні та на відпочинку, у праці та розвагах, в умовах звичайних або у складних ситуаціях. Усюди та завжди гіпертимний підліток надто енергійний, шизоїдний ховається від оточуючих, істероїдний намагається привернути до себе увагу інших. З віком особливості характеру залишаються яскраво вираженими, хоча іноді компенсуються та не заважають адаптації.

Приховані акцентуації більш відповідають звичайним варіантам норми. У звичайних умовах, риси певного типу характеру виражені мало або зовсім ні. Але акцентуйовані риси іноді яскраво виявляються в екстремальних життєвих ситуаціях під впливом психічних травм. У таких випадках не спостерігається помітна соціальна дезадаптація, але з метою швидкого подолання таких моментів необхідно знати, за яким типом акцентуації підліток відреагує на психогенні впливи середовища.

Характер в підлітковому віці проявляється досить різноманітно. У підлітка можуть бути виражені доброзичливість і жорстокість, вимогливість і поступливість, принциповість та безпринципність, колективізм та індивідуалізм, відповідальність та безвідповідальність, скромність та самовпевненість і т. д., по суті, всі признаки, які мають місце і в дорослих.

Своєрідність характеру в підлітковому віці звичайно проявляється в його “загостренні”, акцентуації, яка обумовлена соціальними факторами – ускладненням взаємовідносин з навколишніми і біологічними зрушеннями – нейроендокринною перебудовою, яка лежить в основі статевого дозрівання. Недостатнє врахування особливостей характеру в пубертатному періоді сприяє виникненню напружених, конфліктних відносин в сім’ї та школі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]