Розвиток я-концепції підлітка

Відомо, що Я-концепція впливає на всі життєві прояви людини, відіграючи самостійну роль у її житті, починаючи з дитинства і до глибокої старості. Особистість сприймає навколишній світ, будує свої взаємини через призму власної Я-концепції, яка сприяє формуванню відчуття визначеності, узгодженості особистості, визначає інтерпретацію досвіду і є джерелом очікувань.

Даючи визначення Я-концепції, Р.Бернс зазначає, що вона окреслює не просто те, що собою являє індивід, а й що він про себе думає, як розглядає свої можливості в діяльності й розвитку в майбутньому

У психології ще недостатньо досліджень, спрямованих на вивчення умов формування та інтеграції особливостей становлення й характеристик компонентів позитивної Я-концепції. В більшості випадків учені описують окремі критерії Я-концепції взагалі і позитивної зокрема. Недостатньо вивчений розвиток позитивної Я-концепція у дітей і підлітків. Глобалізація досліджень формування позитивної Я-концепції і її особливостей ставить перед дослідниками низку питань, на які необхідно шукати відповіді: в які вікові періоди найактивніше відбувається процес розвитку позитивної Я-концепції; які чинники стають визначальними у формуванні позитивної Я-концепції в різні вікові періоди; роль значущих дорослих і однолітків у становленні позитивної Я-концепції в підлітковому віці; критерії позитивної Я-концепції підлітка; умови формування позитивної Я-концепції в підлітковий період; закономірності розвитку цього складного динамічного особистісного психологічного утворення.

Про формування позитивної Я-концепції можна говорити, коли в особистості (у т.ч. дітей різного віку) проявляється й закріплюється бажання й прагнення до самопізнання та саморегуляції власної поведінки.

Для створення моделі розвитку позитивної Я-концепції підлітка ми взяли за основу вивчення її чинників та особливостей компонентів в контексті концепції особистісно орієнтованого виховання (за І.Д.Бехом), що стверджує ідею розвитку високого рівня самосвідомості, який спрямує його на доброчинні дії, ставлення до себе через ставлення до інших, усвідомлення себе як особистості й самоцінності, вибір морального й духовного саморозвитку і самоутвердження в служінні іншим.

Позитивну Я-концепцію прирівнюють до позитивного ставлення до себе, прийняття себе, до самоповаги, відчуття власної цінності. Така Я-концепція позначається трьома факторами: міцною впевненістю в імпонуванні іншим людям, упевненістю в наявності здібності до певного виду діяльності і почуттям власної значущості. Критеріями позитивної Я-концепції підростаючої особистості (в т.ч. підлітка) є:

• прагнення до схвалення з боку інших (батьків, учителів і ін.), що формує почуття власної значущості;

• здатність досягти мети в діяльності – розвиває почуття впевненості у своїх силах, у власній компетентності;

• почуття власної значущості – витікає з загальної оцінки самого індивіда на основі оцінювання двох перших моментів, наскільки він імпонує іншим, яка його компетентність.

Батьки, вчителі, однолітки в процесі спілкування і взаємодії можуть і повинні переконати підлітка, особливо невпевненого в собі, в тому, що: він потрібен; що подобається іншим; що може досягати успіху в діяльності, яку він обирає; що він значущий для них. Таке ставлення оточуючих до підлітка - важливий крок до формування його позитивної Я-концепції.

Наявність у індивіда Я-концепції можна констатувати, коли він, профільтрувавши чуттєву інформацію про себе, наповнив її особистісними значеннями щодо себе і навколишнього світу. Існування та спрямованість вказаних значень залежать від того, з яким знаком – “ + ” чи “-” зміст Я-концепції, позитивний чи негативний бік переважає у структурі і змісті її компонентів.

Також “Я-концепція” містить такі складові, як реальний, ідеальний, динамічний образ “Я”, між якими можуть виникати суперечливості. Такі конфлікти можна умовно позначити як конфлікти “між тим, що у мене є, і тим, що хотілось би мати”, “між тим, що я бажаю, і тим, чого не бажаю”, “між тим, хто я є, і тим, ким бажаю бути”. Отже, внутрішньоособистісні конфлікти – це боротьба двох позитивних або двох негативних тенденцій, або позитивної і негативної тенденцій. Можна вважати, що внутрішній конфлікт дорослої людини – це результат зіткнення у свідомості суперечливих тенденцій, зіткнення цінностей, які формуються у цілісну систему. Саме тут і відбувається її зрушення.

Сутність підліткового конфлікту в психологічній літературі трактується неоднозначно: з одного боку, конфліктність виводиться з процесу становлення самопізнання й розвитку рефлексії підлітка, що забезпечує усвідомлення ним внутрішніх суперечностей і визначає виникнення конфлікту. У той же час відзначається, що підліток частіше не усвідомлює причин і змісту власних несумісних мотивів, бажань, вчинків і переживає скоріше не сам конфлікт, а його наслідки – порушення стосунків з оточуючими, агресивні або депресивні стани і т.п.

Невизначеність, про яку йшла мова, утруднює розуміння сутності підліткового конфлікту і ускладнює дослідження конкретних життєвих ситуацій. На наш погляд, переживання внутрішнього конфлікту підлітка може бути описане на різних рівнях: психічному й духовному. Перший описує конфліктність і дисгармонію внутрішнього світу як закономірний, тимчасовий (віковий) стан психіки, який виходить із фізіологічної перебудови організму і впливає на процеси соціальної адаптації підлітка. Цей рівень переживання конфліктності розглянуто у праці А.Фрейда, де конфлікт трактується як боротьба ЕГО, яке намагається перебороти напругу й тиск, що йдуть від інстинктивних потягів. А.Фрейд підкреслює особливу важливість психічної дисгармонії в підлітковому періоді для встановлення з часом рівноваги, вважаючи, що спокійний перебіг підліткового віку (коли енергія імпульсів, зіштовхуючись із потужним захистом ЕГО, не знаходить сприятливого виходу) свідчить про ненормальний розвиток особистості.

З позиції другого рівня внутрішній конфлікт є показником розвитку духовності особистості підлітка, його зрілості як здатності усвідомити й осмислити власний внутрішній світ, складні життєві ситуації і стосунки з оточуючими. У цьому контексті описані моральні конфлікти підлітка (О.Донченко, Т.Титаренко), конфлікти “Я-концепції” і самооцінки (Н.Толстих, Л.Божович). Тут вихідними положеннями в аналізі є такі: 1) внутрішньоособистісний конфлікт завжди стосується моральної сфери підлітка, ставить його перед вибором цінностей; 2) це завжди конфлікт ставлення до себе або до інших; 3) він має ціннісне значення і відіграє роль “стрибка” у розвитку духовності особистості.

Підліткові притаманний внутрішній критичний конфліктний стан, який характеризується тим, що конфлікт усвідомлюється, є предметом його сильного переживання й викликає деструктивну психічну напруженість, дисгармонію його “Я-концепції”. Критичний стан виникає, на думку вчених, коли підліток не знаходить можливості вийти з конфліктної ситуації, не знаходить рішення шляхом компромісу між протилежними тенденціями, тобто коли свідомість капітулює перед суб’єктивно нерозв’язаним протиріччям.

Формування фізичного “я” підлітка. При переході до підліткового віку тенденція великого напливу інформації посилюється через вплив ряду факторів які спричинюють занепокоєння молодої людини. Акселерація (прискорення) фізичного та статевого дозрівання, інтенсивне спілкування з однолітками, більш рання самостійність через зайнятість батьків – такі та інші фактори гальмують процес набування врівноваженого і стійкого психологічного стану. Бурхливий ріст та перебудова цілого організму, викликають сильне підвищення інтересу до своєї зовнішності та формування нового образу свого фізичного “я”. Усе це є джерелом нових відчуттів, які модифікують психічні стани, або зумовлюють нові, до яких підліток ще не звик. Часто є переживання власної неповноцінності, що є причиною замкнутості, а то і неврозів.

Засоби масової інформації переконують молодих людей, які вони мають виглядати, а що підлітки часто оглядають себе у дзеркалі і пристосовуються до своєї зміненої зовнішності, воно стають жертвами тих реклам. Часто в них виникає тривога і невпевненість у собі, що вони не такі, як ідеал (повні, мають довгі руки, вуграві і багато іншого). Часто дівчата не можуть навіть їсти, тратять апетит і дуже себе виснажують, щоб тільки набрати певної фігури це може спричини важкі наслідки, такі як: порушення менструаційного циклу, порушення фізичного розвитку тіла, виснаження, а також і взагалі втрату апетиту. Звичайно тими проблемами переймаються усі молоді люди, але ті, що більше запізнані з духовністю і Церквою легше переносять той період, бо вони знають, що Господь любить їх такими, якими вони є. Переважно хлопці переживають за те, що вони не досить сильні, тобто що у школі чи в інших спільнотах (вулична група, спортивна команда), з ними не будуть рахуватися, тому стараються збільшити свої фізичні можливості, а дівчата навпаки прагнуть бути худішими і зберігати фігуру.