Література:

1. Осипова А.А. Введение в практическую психокоррекцию, групповые методы работы. – М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2000. – 240 с.

2. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие. – М.: Творческий центр «Сфера», 2000. –512 с.

3. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М.: Прогресс, 1993. – 368 с.

4. Сидоренко Е. В. Психодраматический и недирективный подход в групповой работе с людьми. Методические описания и комментарии. СПб. 1992.

Стенограма теоретичного матеріалу:

1. Керівництво групою, завдання керівника групи; етичні вимоги до керівника;

Керівництво групою здійснюється досвідченим психологом, який поряд із теоретичними знаннями повинен володіти практичними навичками, а саме: бути компетентним у спілкуванні, вміти встановлювати емоційний контакт, організовувати простір спілкування, ідентифікувати емоційний стан за експресивними характеристиками поведінки, створювати сприятливий клімат спілкування, вислуховувати і розуміти клієнта, контролювати власну експресивну поведінку, позу, міміку, жестикуляцію; аргументовано висловлювати свою точку зору; розрішати конфліктні проблемні ситуації.

Завдання керівника корекційної групи:

• Заохотити учасників до сумісної роботи по дослідженню їх взаємостосунків і поведінки,

• Організувати груповий процес, а потім непомітно відсторонитися від директивного керівництва. Помилкою керівника вважається намагання активно включитися у груповий процес, "витягнути" групу із cкладної ситуації, що заважає групі реалізувати свої резервні можливості. Досвідчений керівник, уникаючи очевидного керівництва групою, завжди тим не менш залишається центральною фігурою, яка тонко, ненав’язливо направляє процес у потрібному напрямку. При обмеженнях роботи групи у часі змінюється роль наставника.

• Керівник короткострокової групи повинен бути більш активним, частіше вступати в конфронтацію з учасниками, забезпечуючи зворотний зв’язок. Група при цьому частіше буває структурованою: керівник задає тон заняття, дає конкретні завдання, формує ситуації, а група виробляє свій варіант рішення.

• Плановість дій добре себе зарекомендувала при рішенні різного роду конфліктних ситуацій. Реалізовуючи в процесі тренінгу принцип зворотного зв’язку, керівник повинен контролювати висловлювання учасників, намагаючись скоректувати їх зміст від оціночних категорій до описових.

• Спонукання членів групи до прояву відносин, установок поведінки, емоційних реакцій і їх обговоренню і аналізу, а також розбору запропонованих тим.

• Створення в групі умов для повного розкриття клієнтами своїх проблем і емоцій в атмосфері взаємного ухвалення, безпеки, підтримки і захисту.

• Розробка і підтримка в групі певних норм, гнучкість у виборі директивної і недирективної техніки дії.

Засоби дії, які використовує груповий психолог, можна умовно розділити на два види: 1) вербальні і 2) невербальні.

До вербальних відносяться: — структуризація ходу занять. Це все вислови, які визначають хід програми заняття. Наприклад: «Про що ви сьогодні хотіли б говорити?»; «Чия сьогодні черга розповідати про себе?»; «Тема сьогоднішньої нашої розмови така-то і така-то». Вислови направлені на обмеження непродуктивної активності групи: «Чи не відвернулися ми від теми?»; «Ви це сказали у зв'язку з тим-то і з тим-то» і т.ін.

• збір інформації. Психолог використовує свої питання про різні параметри суб'єктивної модальності або повторює питання інших учасників групи;

• інтерпретація як найпоширеніший і неоднозначний прийом словесної дії. Вона може відноситися як до минулого, так і до актуального сьогодення клієнта. Це можуть бути прийоми віддзеркалення емоцій клієнта, конфронтація з ним, власне інтерпретація як постановка гіпотез про причини і наслідки поведінки клієнтів;

• переконання, які здійснюються безпосередньо і опосередковано;

• надання инфорамації;

• постановка завдань, які повинні виконувати клієнти. В даному випадку йдеться не стільки про активність психолога, скільки про стимуляцію членів групи до певного виду активності.

До невербальних відноситься мова міміки, жестів, тілорухів групового психолога, його вміння бути привітним, зацікавленим процесом спільної діяльності, активність, інтуіція.