Повторне введення лікарських засобів

Унаслідок тривалого застосування лікарських засобів може відбуватися посилення або послаблення ефекту.

Посилення ефекту низки препаратів пов'язано з їхньою здатніс­тю до кумуляції.

Матеріальна кумуляція — накопичення лікарської речовини. Цю властивість мають препарати, що повільно виводяться з організ­му або міцно зв'язуються в організмі (наприклад, препарат наперс­тянки — дигітоксин).

Функціональна кумуляція — це «накопичення» ефекту, а не речовини (наприклад, внаслідок зловживання алкоголем — зміни функцій ЦНС).

Толерантність (звикання) — це зниження ефективності препарату під час повторних застосувань (наприклад, аналгетики, антигіпертензивні, снодійні тощо). Це може бути пов'язано із зменшен­ням швидкості всмоктування речовини, збільшенням швидкості її інактивації і посиленням виділення з організму.

Тахіфілаксія — толерантність, що виникає дуже швидко (на­приклад, ефедрин під час повторних уведень з інтервалом 10-20 хв виявляє менш виражену гіпертензивну дію).

Взаємодія лікарських засобів

Взаємодія лікарських засобів — це зміна фармакологічного ефекту в разі одночасного або послідовного їх застосування. Залежно від остаточного результату розрізняють:

- синергізм — комбінована дія двох лікарських засобів або біль­ше в одному напрямку, що проявляється посиленням ефекту;

- синергізм за типом підсумовування — це коли ефект комбіна­ції препаратів дорівнює сумі ефектів кожного з компонентів (фуросемід + урегіт при серцевій недостатності);

- синергізм за типом потенціювання — остаточний ефект комбінації препаратів значніший від суми ефектів коленого з препа­ратів (преднізолон + норадреналін у випадку шоку, преднізолон + еуфілін при астматичному статусі);

- антагонізм — взаємодія лікарських засобів, що призводить до послаблення або зникнення частини чи всіх фармакологічних властивостей одного або декількох лікарських речовин. Антагонізм має клінічне значення при отруєннях.

Несумісність ліків

Виділяють такі види несумісності:

- фармацевтичну — відбувається за межами організму. До несумісності за межами організму можна віднести:

* змішування різних лікарських речовин в одному шприці;

• адсорбція лікарського засобу на поверхні пластмаси. Це може бути при повільному введенні розведених розчинів;

• нестабільні інфузійні розчини. Перед тим як змішувати роз­чини для інфузії, слід звернути увагу на рекомендації вироб­ника лікарського препарату.

- фармакокінетичну. До неї відносять:

• вплив резорбції (всмоктування). При ентеральному шляху комбіноване застосування ліків може бути несумісним. Такі адсорбенти, як вугілля активоване, антациди, зменшують резорбцію лікарських засобів, тому їх слід вживати окремо з інтервалом 3 год. Препарати заліза, тетрацикліни не слід приймати разом з молочними продуктами;

• взаємодія при метаболізмі лікарських засобів. При комбіно­ваному застосуванні ліків слід враховувати, що інгібіція (пригнічення) синтезу ферментів здатна знизити метаболізм певних препаратів, а індукція - підсилити;

• взаємодія при виведенні лікарських засобів. Нирки є важли­вим органом для виведення препаратів, тому при нирковій недостатності слід очікувати взаємодії лікарських засобів. Певні препарати можуть перешкоджати виведенню інших. Наприклад, фуросемід знижує виділення гентаміцину;

- фармакодинамічну. До неї відносять:

• конкуренцію за рецептори. Так, М-холіноміметичні засоби (збуджують М-холінорецептори) застосовують для лікування глаукоми і вони несумісні з М-холіноблокуючими препарата­ми (блокують М-холінорецептори), які призначають як спаз­молітичні;

• на рівні механізму дії. Антикоагулянти непрямої дії, що галь­мують синтез факторів зсідання крові, несумісні з деякими протизаплідними засобами (активують синтез зсідання крові).