Готуючи лікарський засіб для внутрішньовенного введення, медсестра повинна знати:

- чи можна препарат розчиняти в певному розчиннику;

- до якої концентрації розбавляти препарат;

- інтенсивність уведення препарату;

- наскільки стійкий препарат після змішування;

- чи сумісний лікарський засіб з іншими препаратами та роз­чинниками.

Олійний розчин перед парентеральним введенням підігріти до температури тіла.

Фармакокінетика лікарських речовин

Знання фармакокінетики дозволяють передбачити виникнен­ня побічних ефектів після введення препаратів, а також допома­гають визначити їхнє оптимальне дозування при певному шляху введення.

Абсорбція ліків

Для того щоб будь-який лікарський препарат спричинив фармакологічну дію, потрібно, щоб він всмоктався в кров. Відомі такі механізми абсорбції:

• пасивна дифузія. Більшість лікарських речовин проникає че­рез біологічні мембрани в напрямку градієнта концентрації (із зони концентрованого розведення) доти, доки по обидва боки мембрани концентрація не стане однаковою;

• існує полегшена дифузія за допомогою носіїв без втрати енергії за градієнтом концентрації (наприклад, глюкоза, гліцерин);

• фільтрація ліків здійснюється через пори в мембрані. Через проникають сполуки, що мають низьку молекулярну масу:

вода, сечовина тощо;

• активний транспорт здійснюється за допомогою специфічних транспортних систем клітин і відбувається за умови витрат енергії; так всмоктуються серцеві глікозиди, глюкокортикоїди;

• піноцитоз — поглинання лікарського препарату з утворенням везикул. Цей механізм особливо важливий для ліків поліпептидної структури. Для ефективної і безпечної медикаментозної терапії слід знати фактори, що впливають на абсорбцію.

Абсорбція лікарського засобу залежить від таких факторів:

- розчинність (розчинні в ліпідах препарати краще проника­ють крізь клітинні мембрани, ніж водорозчинні);

- особливості лікарських форм:

а) таблетки, що мають ентеросолюбільне покриття, стійкі до шлункового соку, але їх не можна запивати гарячими напоями, ос­кільки це призведе до передчасного розчинення препарату;

б) лікарські форми, в яких процес абсорбції препарату відбувається з різною інтенсивністю, що забезпечує тривалий терапев­тичний ефект (таблетки, що поцятковані гранулами; спансули — капсули, що містять мікродраже; силіконові гумові капсули).

Подрібнювати такі лікарські форми перед вживанням не можна, ос­кільки вони будуть швидко всмоктуватися.

Особливості місця абсорбції:

- кровообіг до місця абсорбції (підвищує абсорбцію застосування тепла, а сповільнює - застосування холоду; при введенні препарату внутрішньом'язово рух, масаж після ін'єкції прискорюють аб­сорбцію);

Враховуючи, що дія ліків виникає тільки після їх надходження у кровотік, було запропоновано термін «біологічна доступність» - кількість лікарської речовини у відсотках (%), яка досягла плазми крові, відносно вихідної дози препарату. При ентеральному шляху ведення біодоступність визначається втратами речовини під час її всмоктування з травного каналу і першого проходження через пе­чінковий бар'єр.

Біодоступність лікарської речовини під час внутрішньовенного введення досягає 100 %. На біодоступність впливають: форма пре­парату (рідка або тверда, наявність наповнювачів, оболонок), хіміч­ний склад, фізіологія організму (метаболізм печінки, захворювання травного каналу, печінки та нирок).