48. Типи центрів відповідальності

Базовим елементом системи трансфертного ціноутворення є центр відповідальності – сегмент організації, який має свого керівника, чітко визначені завдання, власні фінансові і не фінансові показники діяльності та ззвітність.

Можуть бути виділені наступні типи центрів відповідальності:

• центри витрат;

• центри виручки;

• центри прибутку;

• центри інвестиції.

Центри витрат

Центри витрат — це підрозділи, які несуть відповідальність за витрати. Характерною особливістю цих центрів є те, що об’єм виконуваних ними робіт дуже важко, а найчастіше неможливо зміряти: це обслуговуючі виробничі підрозділи, відділи заводоуправління. Наприклад, щоб виразити кількісно об’єм робіт планового відділу, можна, звичайно, враховувати роботи, які виконує даний відділ для інших підрозділів, якимсь чином відносити на ці підрозділи його витрати, використовувати різні нормативи, зокрема чисельності працівників, і т.д. Але все це буде дуже умовно і неточно. Тому доцільно планувати витрати даного підрозділу і контролювати перевищення окремих статей бюджету витрат. Відразу відмітимо, що економія не завжди доречна, оскільки у ряді випадків вона може привести до недостатнього виконання необхідних функцій підрозділу. Дані центри іноді називаються місцями виникнення витрат.

Центри виручки

Деякі підрозділи покликані забезпечити реалізацію продукції підприємства. Вони не займаються виробництвом, тому не можуть відповідати за пов’язані з ним витрати. Перш за все це відділи збуту, маркетингу, торгові доми, магазини і т.д. Від них залежить вибір ринків, споживачів, цін та інших параметрів, що характеризують продажі. Але одночасно плануються витрати на зміст подібних центрів, тобто вони є центрами одночасно і виручки, і витрат, але ці показники відносяться до різних об’єктів.

Центри прибутку

Підрозділ, який може контролювати і нести відповідальність і за продажі, і за витрати, пов’язані з виробництвом продукції, може бути центром прибутку. Такі підрозділи володіють більшою самостійністю, чим центри виручки або витрат. Це можуть бути самостійні підприємства, філіали, внутрішні понукаю. Проблема для них полягає у визначенні ціни і обліку витрат. Чинник ціни особливо важливий при використанні трансфертних цін

Центри інвестицій

Деякі підрозділи наділяються правом ухвалювати інвестиційні рішення. Як правило, встановлюється граничний розмір інвестицій, який знаходиться в компетенції керівника центру. В більшості випадків такі центри наділяються фінансовими ресурсами або правом їх самостійного залучення. Вони (разом з центрами прибутку) можуть бути названі також центрами фінансової відповідальності.

49. Зміст, цілі і завдання експертної діагностики фінансово — господарського стану підприємства.

Експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства займається оцінкою різних сторін діяльності підприємства з метою виявлення "вузьких місць", можливостей і небезпек для підприємства, вироблення оптимальних оперативних і стратегічних рішень.

Основними цілями діагностики фінансово-господарського стану підприємства є:

• об'єктивна оцінка результатів комерційної діяльності, комплексне виявлення невикористаних резервів, мобілізація їх для підвищення ефективності підприємства в майбутніх планових періодах, а також виявлення прорахунків у роботі їх винуватців, досягнення повної відповідності, матеріального і морального стимулювання за результатами праці та якості роботи;

• постійний контроль раціональності функціонування господарських систем, контроль за виконанням планів і бюджетів, контроль за процесами виробництва та реалізації продукції, а також своєчасне виявлення і використання поточних внутрішньовиробничих резервів з метою забезпечення виконання і перевиконання плану;

• прогнозування господарської діяльності, наукове обгрунтування перспективних планів, оцінка очікуваного виконання плану.

Виходячи з цього можна сказати, що головною метою діагностики фінансово-господарського стану підприємства є підготовка інформації для прийняття управлінських рішень на всіх щаблях ієрархічної драбини.

До складу головних завдань, які слід вирішити при проведенні діагностики фінансово-господарського стану підприємства можна віднести:

• перевірка якості і обгрунтування планів, бюджетів і нормативів (у процесі їх розробки);

• об'єктивне та всесторонне дослідження виконання накреслених планів та бюджетів;

• комплексна оцінка господарської діяльності;

• аналіз організаційно-технічного рівня виробництва та якості продукції;

• аналіз взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток";

• оцінка ефективності функціонування виробничих підрозділів;

• обґрунтування рішень щодо встановлення внутрішніх цін на товари та послуги; ,

• аналіз праці та заробітної плати;

• аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів;

• аналіз ефективності використання основних фондів;

• аналіз собівартості продукції;

• аналіз фінансового стану;

• виявлення і вимірювання внутрішніх резервів (на всіх стадіях виробничого процесу);

• випробовування оптимальності управлінських рішень (на всіх рівнях ієрархічної драбини).

Джерела інформації для експертної діагностики фінансово-господарського стану підприємства поділяються на облікові та позаоблікові.

До облікових джерел інформації відносяться:

• бухгалтерський облік та звітність;

• статистичний облік та Звітність;

• управлінський облік та звітність.