Інгібітори .

Речовина, що знижують активність ферменту, називаються інгібі­торами. У тих випадках, коли будова молекули інгібітору близька до бу­дови молекули субстрату, зниження активності ферменту може відбу­ватися за рахунок того, що молекули інгібітору приєднуються до ката­літичного або до адсорбційного центра Тому іноді як інгібітор виступає кінцевий продукт реакції. Існують інгібітори, що мають зовсім відмінну будову від будови субстрату. Приєднання їх до молекули ферменту від­бувається поза активним центром, але теж приводить до зменшення ак­тивності ферменту. Таке приєднання речовини називаться аллостеричним (від грецького слова "аllос" - інший).

Іноді інгібування ферментів спостерігається при адсорбції на мембра­нах або при контакті з іншими білками. Наприклад, сполуки меркурію (ІІ) утворюють дуже міцні комплекси із сульфогідрильними групами, і тому необоротно інгібують багато ферментів, у яких сульфогідрильнІ групи важливі для каталізу. Деякі низькомолекулярні речовини, проникаючи до каталітичного центра, утворюють з ним міцні комплекси (як, наприклад, ціаніди чи сірководень з солями купрума або ферума), або змінюють природу активних груп (відновлюють сульфогідрильнІ групи). Таких при­кладів можна навести багато. Солі важких металів (Аg, Сu, Рb, Нg) необо­ротно інгібуюють ферменти, завдяки здатності утворювати міцні комплек­си з основами або нуклеофілами.

Специфічність ферменту до інгібування менш виражена, ніж його субстратна специфічність. Дослідження інгібуючої дії різних речовин дозво­ляють в ряді випадків розібратися в природі і будові каталітичних і ад­сорбційних центрів ферментів.

ДОДАТОК № 2.

Пищеварительные ферменты человека

Ротовая полость

Слюнные железы секретируют в полость рта альфа-амилазу (птиалин), которая расщепляет высокомолекулярный крахмал до более коротких фрагментов и до отдельных растворимых сахаров (декстрины, мальтоза, мальтриоза).

Желудок

Ферменты, секретирующиеся желудком называются желудочными ферментами.

Пепсин — основной желудочный фермент. Расщепляет белки до пептидов.

Желатиназа расщепляет желатин и коллаген, основные протеогликаны мяса.

Амилаза желудка расщепляет крахмал, но имеет второстепенное значение по отношению к амилазам слюнных желез и поджелудочной железы.

Липаза желудка расщепляет трибутирины масла, играет второстепенную роль.

Тонкий кишечник

Ферменты поджелудочной железы

Поджелудочная железа является основной железой в системе пищеварения. Она секретирует ферменты в просвет двенадцатиперстной кишки.

Протеазы:

Трипсин является протеазой, аналогичной пепсину желудка.

Химотрипсин — также протеаза, расщепляющая белки пищи.

Карбоксипептидаза

Несколько различных эластаз, расщепляющих эластин и некоторые другие белки.

Нуклеазы, расщепляющие нуклеиновые кислоты ДНК и РНК.

Стеапсин, расщепляющий жиры.

Амилазу, расщепляющую крахмал и гликоген, а также другие углеводы.

Липаза поджелудочной железы является важнейшим ферментом в переваривании жиров. Она действует на жиры (триглицериды), предварительно эмульгированныежелчью, секретируемой в просвет кишечника печенью.

Ферменты тонкой кишки

Несколько пептидаз, в том числе:

энтеропептидаза — превращает трипсиноген в трипсин;

аланинаминопептидаза — расщепляет пептиды, образовавшиеся из белков после действия протеаз желудка и поджелудочной железы.

Ферменты, расщепляющие дисахариды до моносахаридов:

сахараза расщепляет сахарозу до глюкозы и фруктозы;

мальтаза расщепляет мальтозу до глюкозы;

изомальтаза расщепляет мальтозу и изомальтозу до глюкозы;

лактаза расщепляет лактозу до глюкозы и галактозы.

Липаза кишечника расщепляет жирные кислоты.

Эрепсин, фермент, расщепляющий белки.