- •Лабораторна робота №1 визначення коефіцієнта в’язкості рідини
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторних установок
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Визначення сили гідростатичного тиску на вертикальну стінку
- •Короткі теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №3 Визначення критичного значення числа Рейнольдса
- •Короткі теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Аналіз рівняння д.Бернуллі і побудова ліній п’єзометричного і гідравлічного похилів
- •Короткі теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5 Визначення коефіцієнта гідравлічних втрат при різних режимах руху рідини
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №6 Визначення коефіцієнта місцевих опорів
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Визначення коефіцієнта місцевих втрат вентиля
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №8 Дослідження витікання рідини через насадки
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 9 Вивчення конструктивних особливостей відцентрового насоса
- •Теоретичні відомості Загальні відомості та принцип дії відцентрових насосів
- •Класифікація відцентрових насосів
- •Основи теорії робочого колеса
- •Подача насоса q – це об’єм рідини, що подається насосом за одиницю часу.
- •Корисна потужність насоса розраховується за формулою:
- •Загальний ккд насоса:
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №10 Зняття робочих характеристик відцентрового насоса
- •Короткі теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Послідовність виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 11 Випробування моделі активної гідравлічної турбіни
- •Теоретичні відомості
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Тестові завдання з курсу „Гідростатика і гідродинаміка”. Модуль 1
- •Тестові завдання з курсу «Гідравлічні машини». Модуль 2
- •Вимоги до виконання індивідуальної роботи
- •Додатки
- •Густина ρ води і ртуті при тиску 0,1 мПа, кг/м3
- •Кінематична густина прісної води
- •Спеціальні значення тригонометричних функцій
- •Одиниці механічних величин у системі сі
- •Латинський алфавіт
- •Грецький алфавіт
Опис лабораторної установки
Лабораторна установка є скляною циліндричною посудиною діаметром D з нанесеною на ній шкалою в межах від 0 (зверху) до H (біля дна).
а) б)
Рис. 2.6.
Послідовність виконання роботи
Виміряти штангенциркулем діаметр циліндричної посудини і розрахувати довжину стінки за формулою:
b = πD.
Залити посудину водою до нульової (верхньої) позначки 0.
За формулою розрахувати надлишковий тиск на різних глибинах h у межах від 0 до H для будь яких значень і результати занести в таблицю 1.
Таблиця 1
№ п/п |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
h (м) |
0 |
0,05 |
0,1 |
0,2 |
0,25 |
PH (Па) |
|
|
|
|
|
В обраному масштабі побудувати залежність PH = f(h) (див. рис. 2.6, б).
Побудувати епюру надлишкового тиску. Для цього провести лінію до осі абсцис (рис. 2.6, б) у межах площі, обмеженої координатами побудованої залежності PH=f(h). Довжина стрілки графічно дорівнює величині надлишкового тиску γh на глибині рідини h.
Розрахувати площу епюри (трикутника) і вказати її розмірність:
Sе = 0,5γH2.
Побудувати прямокутну призму з основою епюри і висотою b і розрахувати її об’єм (рис. 2.7):
Vе = bSе = 0,5 γH2b.
Рис. 2.7.
Неважко переконатися, що об’єм призми вимірюється в ньютонах і чисельно дорівнює силі надлишкового тиску з боку рідини на вертикальну стінку:
FH = 0,5 γbH2 .
Ця формула також може бути одержана аналітичним методом.
Контрольні запитання
Перерахуйте властивості гідростатичного тиску.
Які види гідростатичних тисків Ви знаєте?
Запишіть рівняння Ейлера і поясніть члени які входять до них.
Запишіть і поясніть основне рівняння гідростатики.
Як перевести несистемні одиниці тиску: мм рт. ст., ф. ат. та тех. ат. в Па?
Чому на нашому прикладі в посудині з рідиною ми розглядали лише силу надлишкового, а не повного тиску?
Якими приладами вимірюються різні види гідростатичного тиску?
Сформулюйте закони гідростатики. Як вони застосовуються в техніці?
Що таке гідростатичний напір (висота)?
Лабораторна робота №3 Визначення критичного значення числа Рейнольдса
Мета роботи: |
Ознайомитися з режимами руху рідини і експериментально визначити критичне число Рейнольдса. |
Прилади та обладнання: |
Установка для спостерігання режимів руху Рідини (Рейнольдса), мірна посудина, штангенциркуль, лінійка, секундомір. |
Короткі теоретичні відомості
Режими руху рідини. Існують два режими руху рідини: ламінарний і турбулентний.
При ламінарному режимі всі частинки рідини рухаються паралельними шарами, не змішуючись.
При турбулентному режимі руху всі частинки рідини рухаються хаотично, при цьому змінюється їх швидкість як за модулем, так і за напрямом.
Англійський вчений Рейнольдс на основі дослідів установив, що режими руху рідини залежать від таких факторів:
густини;
коефіцієнта динамічної в’язкості;
середньої швидкості руху рідини;
характерних лінійних розмірів.
Для того, щоб одночасно врахувати вплив цих факторів на режим руху рідини, був введений безрозмірний параметр Re, який називають числом Рейнольдса:
,
де
– середня швидкість потоку; d
– діаметр труби;
– густина рідини;
– коефіцієнт динамічної в’язкості;
– коефіцієнт кінематичної в’язкості.
Значення
числа Рейнольдса
називають критичним.
Якщо
– режим руху рідини турбулентний, а
якщо
– ламінарний.
Для того, щоб експериментально визначити режим руху рідини і спостерігати візуально за цим процесом, Рейнольдс запропонував власну установку (рис.3.1).
Рис.
3.1.
Установка Рейнольдса
До бака 1, в якому підтримується заданий рівень води, приєднується скляна трубка 2 з краном 3. За допомогою цього крана регулюється швидкість потоку рідини в трубі. У посудині 4 знаходиться розчин фарби, який через трубочку 6 поступає в трубку 2. Через трубку 7, яка має кран 8, у бак подається вода.
Відкривши крани 3 та 5 і підтримуючи в баці 1 стабільний рівень води, можна спостерігати в скляній трубці 2 за лініями току, які виділяються фарбою. Регулюючи краном 3 витрати води, спостерігають, що при незначному відкритті крана лінії току будуть прямолінійними, а це означає, що режим руху рідини ламінарний. При більшому відкритті крана 3 швидкість потоку рідини зростає, і при цьому зафарбований струмінь розпадається на окремі фрагменти - і відбувається перемішування її зі всією масою рідини, а це означає, що режим руху рідини турбулентний.
