Тема: Прояви індивідуальних особливостей дошкільників. Витоки, подолання та попередження негативних новоутворень.

Мета: Познайомити студентів із проявами індивідуальних особливостей дошкільників. Сформувати уявлення про витоки негативних новоутворень та психологічні особливості індивідуального підходу до дітей, що потребують допомоги вихователя.

План

1. Загальна характеристика прояву індивідуально-психологічних особливостей дошкільників.

2. Особливості прояву активності дитини в домаганні визнання. Домагання на визнання з боку дорослого. Домагання на визнання серед однолітків.

3. Попередження та подолання негативних новоутворень. Витоки негативних новоутворень;

Література:

1. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Монографія / А.М.Богуш, Л.О.Варяниця, Н.В.Гавриш. – Луганськ: Альма-матер, 2006. – 368с.

2. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищ. навч. закладів. – К.: Освіта 1998.

3. Мухина В.С. Детская психология. – М.: Просвещение,1985. – с. 180-192

1. Загальна характеристика прояву індивідуально-психологічних особливостей дошкільників.

Як відомо, людина не народжується особистістю, а стає нею в ході життя під впливом умов соціального оточення. Основи формування особистості закладаються в дошкільному віці. Виховний процес в цей період полягає в керуванні розвитком особистості дитини, який тісно пов'язаний із становленням її емоційно-вольової і мотиваційної сфер, потреб інтересів та способів поведінки. При вихованні необхідно враховувати такий важливий принцип, як індивідуальний підхід до дитини. Вихователь повинен бачити і розуміти, що і як сприймають вихованці, як вони засвоюють знання. Дитина, таким чином, виступає суб'єктом взаємодії з дорослими.

В практиці роботи дошкільних закладів звичайно враховуються слідуючи індивідуально-психологічні особливості дитини:

- тип нервової системи;

- пізнавальні та емоційно-вольові процеси;

- спрямованість інтересів;

- відношення до оточуючих і до себе.

Тобто, необхідно враховувати темперамент дитини.

Темперамент - це одна з складових індивідуальності, яка характеризує стійкі властивості кожному з нас від народження, індивідуальні риси. Якості темпераменту накладають свій відбиток на характер і здібності, поведінку, визначають стиль діяльності та успіх у співіснуванні, взаємо порозумінні в сім'ї.

Якості темпераменту погано піддаються змінам, тобто виховання повинно не стільки змінювати, стільки враховувати ці якості і зміцнювати ці особливості темпераменту дитини, які у відомих ситуаціях можуть бути корисними або вирівнювати з допомогою педагогічних прийомів небажані в даному випадку якостей темпераменту.

Наприкінці раннього - початку дошкільного віку у дітей виразно виявляються прагнення до самостійності, змінюються зміст і форми їхньої активності. Діяльність стає більш змістовою, цілеспрямованою. В преддошкільному і дошкільному віці діти живуть інтенсивним емоційним життям. Висока емоційність є характерною особливістю дошкільнят. Почуттями пронизана діяльність дітей, стосунки з іншими людьми, сприймання казок, пісень, ілюстрацій, ставлення до нових обставин. Поряд з позитивними емоційними реакціями навколишнє, діти іноді вражають жорстокістю чи байдужістю до страждань іншого. Такі випадки найчастіше породжені нерозуміння наслідків своїх вчинків, обмеженістю морального досвіду дитини.

В дошкільному віці інтенсивно розвиваються вищі почутті - інтелектуальні, моральні естетичні. Крім потреби в ігровій та пізнавальній активності у спілкуванні з дорослими в дошкільному віці з'являється потреба у спілкуванні з іншими дітьми.

Процес спілкування породжує перші симпатії і антипатії, в ньому формуються навички правильних взаємин, активне, доброзичливе ставлення до інших.

Прагнення привернути до себе увагу товаришів інколи штовхає дитину до негативних вчинків, недозволених пустощів.

Усвідомлення дітьми обов'язковості норм, правил поведінки сприяє розвитку їх волі. Діти навчаються стримувати свої бажання , діяти, враховуючи встановлені норми дозволеного і недозволеного. У дошкільному віці виникає немало труднощів у вихованні дітей: прояви впертості, капризування, негативізм, свавілля. Впертість найчастіше проявляється в різкій формі у дітей 2,5 - 3 років. В подальшому поведінка нормалізується, і лише іноді спостерігається „ друга хвиля" впертості в дошкільному віці - біля 5 років. Капризування розвивається починаючи з 4 років, у багатьох випадках воно визначає поведінку дитини. І впертість, і капризування свідчать про труднощі соціалізації. У більш сильних виявляється впертістю, свавіллям, у слабких - капризуванням, негативізмом. Правила організації дорослими життя дитини зменшує можливість проявлення у неї небажаної реакції.

Таким чином, тільки враховуючи всі перелічені індивідуально-психологічні особливості дошкільників, вихователь повинен будувати процес виховання та навчання.