Глава 31

про відмову у наданні дозволу на затримання (ст. 309 КПК);

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або від­мову в його застосуванні (ст. 309 КПК);

про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (ст. 309 КПК);

про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 309 КПК);

про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 309 КПК);

про поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в та­кому поміщенні (ст. 309 КПК);

про продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні (ст. 309 КПК);

про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 309 КПК);

про арешт майна або відмову в ньому (ст. 309 КПК);

про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (ст. 309 КПК);

про відсторонення від посади або відмову у ньому (ст. 309 КПК);

про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального про­вадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (статті 304, 309 КПК);

про застосування тимчасового арешту (ст. 583 КПК);

про застосування екстрадиційного арешту (ст. 584 КПК);

за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи (ст. 591 КПК).

Стаття 393

Право на апеляційне оскарження

1. Апеляційну скаргу мають право подати:

1. обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;

2. обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;

3. підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4. законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного харак­теру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5. законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

6. прокурор;

7. потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8. цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9. цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирі­шення цивільного позову;

10. інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

1. Приводом до початку апеляційного провадження є апеляційна скарга, подана одним з учасників процесу, зазначеним у коментованій статті.

Перелік осіб, наділених правом подати апеляційну скаргу, є вичерпним і поширю­вальному тлумаченню не підлягає.

Обвинуваченим є особа, щодо якої ухвалено вирок, який не набрав законної сили.

Законним представником обвинуваченого є особа, яка представляє інтереси обви­нуваченого, якщо останній є неповнолітнім, визнаний у встановленому законом по­рядку недієздатним чи обмежено дієздатним (за умови, що особа не була визнана неосудною). Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім' ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і ор­ганізацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Повноваження законного представника у даному провадженні мають бути підтверджені постановою слідчого, прокурора, ухвалою слідчого судді або суду про залучення особи як законного представника. При цьому законний пред­ставник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, у тому числі правом апеляційного оскарження.

Захисником обвинуваченого є адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України і який залучений до участі у кримінальному провадженні обвинуваченим, його законним представником або іншими особами на прохання чи за згодою обвинуваченого, чи слідчим, прокурором, слідчим суддею або судом для здійснення захисту за призначенням. Повноваження захисника у даному проваджен­ні мають бути підтверджені свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльніс­тю та ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповно­важеного законом на надання безоплатної правової допомоги.

Законний представник і захисник можуть подати апеляційну скаргу виключно в інтересах особи, яку вони представляють, і ні в якому разі не всупереч їм.

Захисник обвинуваченого, який здійснював захист у суді першої інстанції, має право подати апеляційну скаргу за власною ініціативою, за умови, що після ухвален­ня судового рішення обвинувачений не відмовився від захисника. Апеляційну скаргу може подати і захисник, що не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, але уклав договір з обвинуваченим, його законним представником або іншими осо­бами на прохання чи за згодою обвинуваченого, для ведення справи в апеляційному порядку

Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право оскаржити обвинувальний вирок суду першої інстанції в частині, що стосується інтересів обви­нуваченого, тобто у тому випадку, коли зміст вироку (вступної, мотивувальної або резолютивної частин) прямо або опосередковано зачіпає інтереси обвинуваченого.

Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право подати апе­ляційну скаргу на виправдувальний вирок лише в частині мотивів і підстав виправ­дання.

Підставами ухвалення виправдувального вироку є недоведеність того, що: 1) вчи­нено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримі­нального правопорушення (ч. 1 ст. 373 КПК). Відповідно в апеляційній скарзі може порушуватися питання про виправдання особи за однією з трьох передбачених зако­ном, але іншою, ніж та, на яку послався суд першої інстанції, підставою.

Обвинувачений та особи, що його представляють, можуть оскаржити формулю­вання мотивувальної частини виправдувального вироку, якщо, на їх думку, суд до­пустив формулювання, які залишають сумніви в невинуватості обвинуваченого або іншим чином компрометують його, й просити про виключення (зміну) таких форму­лювань.

Підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник мають право подати апеляційну скаргу на інші судові рішення, які підлягають оскарженню, або ухвали слідчого судді, щодо яких законом визначена можливість подання апеля­ційної скарги (див. коментар до ст. 392 КПК).

На рішення суду про застосування до неповнолітнього примусових заходів ви­ховного характеру мають право подати апеляційну скаргу сам неповнолітній, його законний представник і захисник у частині, що стосується інтересів неповнолітнього.

На рішення суду про застосування до особи примусових заходів медичного харак­теру мають право подати апеляцію законний представник і захисник такої особи. Сама ж особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів ме­дичного характеру, не є суб'єктом апеляційного оскарження.

Право на подання апеляційної скарги має право як прокурор, який брав участь у даному провадженні, так і службові особи органів прокуратури вищого рівня, неза­лежно від їх участі у судовому провадженні, зокрема, Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і при­рівняні до них прокурори, їх заступники.

Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної скарги, внесеної ними або про­курорами нижчого рівня.

Потерпілий, його законний представник або представник мають право подати апеляційну скаргу в частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. Якщо внаслідок кримінального правопору­шення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює по­дання нею апеляційної скарги, така скарга може бути подана близьким родичем або членом сім'ї, якого визнано потерпілим за відповідною заявою (ст. 55 КПК та комен­тар до неї).

Цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві і їхнім представникам законом надається право подати апеляційну скаргу тільки в частині рішень, що стосуються цивільного позову.

Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача може бути лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів Украї­ни. Якщо потерпілим, цивільним позивачем або цивільним відповідачем є юридична особа, представниками їхніх інтересів можуть бути керівник чи інша особа, уповно­важена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за дові­реністю (статті 58, 63 КПК та коментар до них).

Право апеляційного оскарження мають також і інші особи, передбачені КПК. До таких належать:

• законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про поміщення до приймальника-розподільника для дітей або продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику (ст. 309 КПК);

• законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про направлення до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 309 КПК);

• особи, на майно яких накладено арешт (ст. 309 КПК);

• особи, щодо яких прийнято рішення про тимчасовий доступ до речей і докумен­тів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійсню­вати свою діяльність (ст. 309 КПК);

• особа, щодо якої прийнято рішення про відсторонення її від посади (ст. 309 КПК);

• особи, яким слідчим суддею відмовлено у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернуто скаргу на рішення, дії чи бездіяль­ність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (статті 304, 309 КПК);

• особа, яка звернулася із заявою про роз' яснення судового рішення, та учасники судового провадження стосовно ухвали про роз'яснення судового рішення або від­мову в його роз'ясненні (ст. 380 КПК);

• засуджений, його захисник або законний представник стосовно ухвали суду про вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);

• особа, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисник чи законний представ­ник (ст. 583 КПК);

• особа, до якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисник чи законний пред­ставник (ст. 584 КПК);

• особа, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисник чи законний пред­ставник (ст. 591 КПК).

• орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

• орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про приведен­ня вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК);

Стаття 394

Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень

1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного прова­дження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

   1. обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвален­ня вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, вста­новлених частинами п 'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз 'яснення йому наслідків укладення угоди;

   2. потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухва­лення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз 'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

   3. прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюва­ним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

   1. обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвален­ня вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, вста­новлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз 'яснення йому наслідків укладення угоди;

   2. прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укла­дена.

      1. Коментована стаття визначає особливості апеляційного оскарження:

• вироків по кримінальних правопорушеннях, які не є злочинами, а віднесені до кримінальних проступків, за умови, що стосовно них мало місце спрощене прова­дження;

• рішень суду першої інстанції, при винесенні яких суд не досліджував докази щодо тих обставин, які ніким не оспорювались;

• вироків суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим;

• вироків суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.

Вирок суду першої інстанції щодо кримінального проступку, ухвалений за резуль­татами спрощеного провадження, може стати предметом апеляційного оскарження в усіх випадках, окрім трьох винятків. Зокрема, вирок не може бути оскаржено з під­став розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, у разі недослідження доказів у судовому засіданні, а також з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

При цьому в матеріалах кримінального провадження мають міститися відомості про те, що обвинувачений, який був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не запере­чує проти такого розгляду (ст. 381 КПК та коментар до неї). Вказані відомості під­тверджуються додатками до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні. Такими додатками є 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з об­меженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановле­ними досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (ч. 3 ст. 302 КПК та коментар до неї).

2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним (ч. 3 ст. 349 КПК та коментар до неї).

Дане правове положення ґрунтується на засадах диспозитивності та виробленому практикою Європейського суду з прав людини принципі правової визначеності. Реа­лізація засади диспозитивності полягає у можливості учасників судового проваджен­ня вирішити питання про обсяг дослідження доказів, що дає суду право визнати не­доцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються (ст. 349 КПК та коментар до неї). Принцип правової визначеності спрямований на забезпе­чення стабільності прийнятих судових рішень.Отже, сторони позбавляються права оспорити рішення суду першої інстанції з підстав заперечення обставин, які ними не оспорювалися під час судового розгляду. При цьому у журналі судового засідання повинно бути зафіксовано з'ясування судом, що учасники процесу правильно розумі­ють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною, а також що факт роз' яснення судом позбавляє права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку.

3. Виходячи із засад диспозитивності і правової визначеності, в обмеженому об­сязі підлягає оскарженню вирок суду першої інстанції на підставі угоди про прими­рення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим.

Апеляційну скаргу можуть подати обвинувачений, його захисник, законний пред­ставник, у випадку якщо, на їх думку, суд першої інстанції допустив такі порушення:

• відступив від положень угоди в частині покарання й призначив більш суворе покарання, ніж те, яке було зафіксоване в угоді;

• ухвалив вирок без згоди обвинуваченого на призначення покарання (зокрема, якщо обвинувачений не усвідомлював дійсного змісту угоди в частині покарання або погодився на таке покарання під впливом примусу);

• суд не виконав вимоги закону щодо з'ясування повноти розуміння обвинуваченим особливостей провадження на підставі угоди та змісту угоди про примирення, добро­вільності її укладення та відповідності самої угоди вимогам КПК (частини 5-7 ст. 474 КПК та коментар до них) та не роз' яснив обвинуваченому наслідки укладення угоди про примирення (п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК та коментар до нього).

Апеляційну скаргу можуть подати потерпілий, його представник, законний пред­ставник, лише з підстав:

• недотримання судом першої інстанції положень угоди в частині покарання й при­значення обвинуваченому менш суворого покарання, ніж те, яке було зафіксоване в угоді;

• ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання (зокрема, якщо потерпілий не усвідомлював дійсного змісту угоди в частині покарання або по­годився на призначення такого покарання обвинуваченому під впливом примусу);

• нероз'яснення судом потерпілому наслідки укладення угоди про примирення (п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК та коментар до нього).

• невиконання судом вимоги закону щодо з'ясування добровільності укладення угоди та відповідності самої угоди вимогам КПК (ччастини 6, 7 ст. 474 КПК та комен­тар до них).

Прокурор має право оскаржити вирок, винесений на підставі угоди про прими­рення, у випадку якщо відповідно до закону угода про примирення не могла бути укладена. Це стосується кримінальних проваджень про тяжкі та особливо тяжкі зло­чини (ч. 3 ст. 469 КПК та коментар до неї).

4. Обсяг оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокуро­ром та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості також є обмеженим.

Апеляційну скаргу можуть подати обвинувачений, його захисник, законний пред­ставник з підстав допущення судом першої інстанції таких порушень:

• суд відступив від положень угоди в частині покарання й призначив більш суво­ре покарання, ніж те, яке було зафіксоване в угоді;

• суд ухвалив вирок без згоди обвинуваченого на призначення покарання (зокрема, якщо обвинувачений не усвідомлював дійсного змісту угоди в частині покарання або погодився на таке покарання під впливом примусу);

• суд не виконав вимоги закону щодо з' ясування повноти розуміння обвинуваченим особливостей провадження на підставі угоди та змісту угоди про визнання винуватос­ті, добровільності її укладення та відповідності самої угоди вимогам КПК (частини 4, 6, 7 ст. 474 КПК та коментар до них) та не роз'яснив обвинуваченому наслідки укладення угоди про визнання винуватості (ч. 2 ст. 473 КПК та коментар до неї).

Прокурор має право оскаржити вирок, винесений на підставі угоди про визнання винуватості, у двох випадках:

• якщо суд призначив покарання менш суворе, ніж узгоджене сторонами угоди;

• затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена (угода про визнання винуватості не може бути укладена: якщо йдеться про особливо тяжкий злочин; шкода завдана не лише державним або суспільним інтересам; у спра­ві бере участь потерпілий (ч. 4 ст. 469 КПК та коментар до неї)).

Якщо судове рішення оскаржене з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями коментованої статті, після надходження такої апеляційної скар­ги до апеляційного суду суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження (ч. 4 ст. 399 КПК та коментар до неї).

Стаття 395

Порядок і строки апеляційного оскарження

1. Апеляційна скарга подається:

   1. на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;

   2. на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

2. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:

   1. на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх про­голошення;

   2. на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;

   3. на ухвалу слідчого судді - протягом п 'яти днів з дня її оголошення.

3. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислю­ється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в по­рядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскаржен­ня для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

4. Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального прова­дження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов 'язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайоми­тися з матеріалами кримінального провадження.

1. Після винесення судового рішення судом першої інстанції головуючий у судо­вому засіданні зобов'язаний роз'яснити зміст рішення, порядок і строк його оскар­ження (ч. 1 ст. 376 КПК та коментар до неї).

Залежно від предмета оскарження КПК передбачає два порядки подачі апеляцій­ної скарги: через суд, який ухвалив рішення (тобто через суд першої інстанції), та безпосередньо до апеляційного суду. Через суд, який ухвалив рішення, апеляційна скарга подається на всі судові рішення, ухвалені судом першої інстанції. Якщо ж йдеть­ся про оскарження ухвали слідчого судді, то апеляційна скарга подається безпосеред­ньо до суду апеляційної інстанції.

2. На забезпечення сформульованого Європейським судом з прав людини прин­ципу правової визначеності спрямоване положення закону про можливість оскаржен­ня судових рішень у чітко визначені строки, зі спливом яких рішення набуває законної сили і не може бути оскаржено:

• на вирок або ухвалу про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх про­голошення;

• на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня оголошення ухвали (про інші ухвали суду першої інстанції, які можуть бути предметом апеляцій­ного оскарження, див. коментар до ст. 392 КПК);

• на ухвалу слідчого судді - протягом п' яти днів з дня її оголошення.

Обчислення строку подачі апеляційної скарги здійснюється за загальними прави­лами, передбаченими для обчислення строків (ст. 115 КПК та коментар до неї).

У випадку коли суд обмежився складанням і оголошенням лише резолютивної частини ухвали, зі складанням повного тексту в подальшому (ч. 2 ст. 376 КПК та ко­ментар до неї), днем оголошення ухвали вважається день оголошення її резолютивної частини. При цьому несвоєчасне складання повного тексту ухвали повинно розгляда­тися як поважна причина пропуску строку на апеляційне оскарження.

3. У ряді випадків обчислення строку апеляційного оскарження відбувається не з моменту проголошення вироку або оголошення ухвали, а з моменту вручення (отри­мання) копії судового рішення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислю­ється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує (наприклад, при розгляді клопотання про тимчасовий доступ до речей і до­кументів (ч. 2 ст. 163 КПК та коментар до неї)), то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, пе­редбаченому для спрощеного провадження щодо кримінальних проступків (ст. 382

КПК та коментар до неї), то строк апеляційного оскарження для такої особи обчис­люється також з дня отримання нею копії судового рішення. При цьому копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спро­щеному провадженні надсилається учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення (ч. 4 ст. 382 КПК та коментар до неї).

4. Протягом усього строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. Вказане правило покликане забезпечити гарантування можливості учасникам провадження ознайомитися з мате­ріалами кримінальної справи, з апеляційними скаргами інших учасників, які надійшли до суду, для належної підготовки до участі в апеляційному перегляді. Суд першої ін­станції надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 397 КПК та коментар до неї).

До закінчення передбаченого на апеляційне оскарження строку суд першої інстан­ції, за наявності відповідних клопотань учасників судового провадження, зобов' язаний надати цим учасникам можливість ознайомитися з матеріалами кримінального про­вадження. При цьому ознайомлення раніше з матеріалами, наприклад, під час досу- дового провадження, після його завершення або після надходження справи до суду першої інстанції (статті 221, 290, 317 КПК та коментар до них) не є підставою для відмови в праві ознайомлення протягом всього строку апеляційного оскарження.

Стаття 396

Вимоги до апеляційної скарги

1. Апеляційна скарга подається в письмовій формі.

2. В апеляційній скарзі зазначаються:

   1. найменування суду апеляційної інстанції;

   2. прізвище, ім 'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв 'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

   3. судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;

   4. вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;

   5. клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;

   6. перелік матеріалів, які додаються.

3. Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.

4. Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазна­чаються причини цього.

5. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.

6. До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скар­га. Цей обов 'язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом або тримається під вартою.

1. Важливе значення для перегляду судового рішення в порядку апеляційного про­вадження мають форма і зміст апеляційної скарги. Значною мірою від того, які до­води і мотиви викладені у скарзі та які вимоги висуваються скаржником, залежать наслідки апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі, при цьому вона може бути як рукописною, так і виготовленою з допомогою друкарських засобів.

2. В апеляційній скарзі вказується повна назва апеляційного суду, до якого дана скарга подається. Офіційні назви апеляційних судів, що діють на території України, передбачені Указом Президента «Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів» № 591/2011 від 20 травня 2011 р.

Учасник провадження, який подає апеляційну скаргу, повинен вказати своє пріз­вище, ім'я та по батькові (найменування, якщо скаржником є юридична особа), місце проживання (перебування). Номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти вказу­ються за умови їх наявності. Прокурору також слід вказувати свою посаду.

В апеляційній скарзі необхідно вказати, яке саме судове рішення оскаржується, яким судом воно ухвалене, дата його ухвалення, особа, щодо якої ухвалено рішення, сутність судового рішення (засудження, виправдання, закриття справи, стаття, за якою обвинувачувалась особа, тощо ). Викладається короткий зміст рішення суду першої інстанції, яке оскаржується, наводяться витяги з мотивувальної частини, з якими не погоджується скаржник.

Апеляційна скарга повинна містити прохання апелянта, сформульоване з ураху­ванням того, які рішення суд апеляційної інстанції вправі ухвалити за результатами розгляду (ст. 407 КПК та коментар до неї), вказівку на те, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення і доводи на підтвердження такої позиції. Особа, що подає скаргу, зобов'язана зазначити, які існують підстави для скасування або зміни судового рішення (ст. 409 КПК та коментар до неї), навести обґрунтування своєї позиції.

В апеляційній скарзі за необхідності викладається клопотання особи, яка подає скаргу, про дослідження доказів. Може йтися як про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, чи про дослідження нових доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, але за умови, що про дослі­дження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судово­го рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК та коментар до неї).

До апеляційної скарги повинні бути додані матеріали, на які посилається апелянт, але яких немає у матеріалах провадження. У скарзі наводиться перелік усіх доданих матеріалів.

3. Участь в апеляційному перегляді є правом, а не обов'язком особи, яка зверта­ється зі скаргою. Якщо особа не бажає брати участь у судовому засіданні, вона це зазначає в апеляційній скарзі. Якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності, суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження (ст. 406 КПК та коментар до неї).

4. Якщо в апеляційній скарзі вказуються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися до суду першої інстанції, то в ній за­значаються причини цього. Такими причинами можуть бути ігнорування судом першої інстанції клопотань учасників про дослідження окремих доказів або відсутність на момент розгляду справи у суді першої інстанції відомостей про існування певних до­казів.

5. Апеляційна скарга обов'язково повинна бути підписана особою, від імені якої вона подана. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження (щодо переліку таких документів див. статті 50, 58 КПК та коментар до них).

6. До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скар­га. У разі неподання таких копій або подання їх у недостатній кількості, після над­ходження скарги до апеляційного суду суддя-доповідач повинен залишити апеляційну скаргу без руху, визначивши строк для усунення зазначеного недоліку (ч. 1 ст. 399 КПК та коментар до неї).

Обов' язок щодо надання копій апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів не поширюється на обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту або тримання під вартою.

Стаття 397

Дії суду першої інстанції після одержання апеляційних скарг

1. Суд першої інстанції через три дні після закінчення строку апеляційного оскар­ження судового рішення надсилає отримані апеляційні скарги разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

2. Апеляційні скарги, що надійшли після направлення матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх над­ходження направляються до суду апеляційної інстанції.

1. До закінчення строку на апеляційне оскарження кримінальна справа ніким не може бути витребувана з суду першої інстанції, який постановив рішення. Апеляцій­ні скарги, окрім скарг на ухвали слідчого судді, також подаються через суд першої інстанції.

Через три дні після закінчення строку апеляційного оскарження судового рішення суд першої інстанції зобов'язаний надіслати матеріали кримінального провадження та всі апеляційні скарги, що надійшли, до відповідного апеляційного суду.

2. Незалежно від пропуску строку на апеляційне оскарження, суд першої ін­станції зобов'язаний прийняти скаргу і направити її до суду апеляційної інстанції. Якщо така скарга надійшла після того, як усі матеріали з раніше поданими апеля­ційними скаргами надіслано до апеляційного суду, то суд першої інстанції зобов'язаний прийняти її та направити до апеляційного суду не пізніше наступно­го дня після надходження. Питання можливості розгляду апеляційної скарги, яка подана з порушенням строків апеляційного оскарження, вирішується у суді апе­ляційної інстанції суддею-доповідачем, за умови, що особа, яка подала скаргу, порушує питання про поновлення пропущеного строку (п. 4 ч. 2 ст. 399 КПК та коментар до нього).

Стаття 398

Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції

1. Апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше на­ступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод поста­новляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

1. Апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше на­ступного дня передається судді-доповідачу. Суддя доповідач визначається за допо­могою автоматизованої системи документообігу суду з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) (ст. 35 КПК та коментар до неї, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене Рішенням ради суддів України від 26 листопада 2010 р., № 30).

Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя- доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам, що визначені законом, до форми і змісту апеляційної скарги, встановлює, чи має право скаржник на апеляційне оскарження, чи підлягає оскарженню рішення, на яке подано апеляцій­ну скаргу, чи не оскаржено рішення з підстав, з яких відповідно до КПК воно не під­лягає оскарженню (ст. 394 КПК та коментар до неї), чи підлягає апеляційна скарга розгляду в цьому суді апеляційної інстанції, чи не порушено встановлені КПК строки на апеляційне оскарження, а якщо порушені, але скаржник ставить питання про їх поновлення, то чи існують підстави для поновлення.

У разі встановлення перешкод для розгляду апеляційної скарги суддя-доповідач може прийняти одне з таких рішень: постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, із зазначенням недоліків та встановлення строку на їх усунення; по­вернути апеляційну скаргу; відмовити у відкриття провадження (ст. 399 КПК та ко­ментар до неї).

За відсутності перешкод до розгляду апеляційної скарги суддя-доповідач зобов'язаний постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Стаття 399

Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазна­чаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідклад­но надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.

2. Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею- доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеля­ційної інстанції. Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляцій­ного провадження.

3. Апеляційна скарга повертається, якщо:

   1. особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установ­лений строк;

   2. апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу;

   3. апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції;

   4. апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апе­ляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскар­женим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

5. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті прова­дження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апе­ляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

6. Ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті проваджен­ня може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.

1. Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам чинного законодав­ства, суддя-доповідач, залежно від виявлених порушень, приймає одне з трьох мож­ливих рішень:

• залишає апеляційну скаргу без руху, із зазначенням недоліків та встановлення строку на їх усунення;

• повертає апеляційну скаргу;

• відмовляє у відкриття провадження.

Якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не дотрималась однієї або кількох ви­мог щодо форми та змісту вказаного документа (ст. 396 КПК та коментар до неї), то суддя-доповідач приймає рішення про залишення скарги без руху, про що виносить відповідну ухвалу. У зазначеній ухвалі суддя-доповідач зобов'язаний чітко вказати, які саме недоліки допущено апелянтом, та встановити строк на їх усунення. Строк на усунення недоліків визначається суддею на власний розсуд залежно від індивідуальних особливостей справи (складності, обсягу тощо), але у будь-якому разі він не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляцію. При цьому копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно над­силається особі, яка подала апеляційну скаргу. Якщо протягом наданого строку особа не усуне зазначені недоліки, то суддя-доповідач приймає рішення про повернення апеляційної скарги.

2. Виправлення недоліків може здійснюватись шляхом складання нового тексту апеляційної скарги, якщо зауваження судді-доповідача стосувалися змістової частини, або шляхом подання додаткових документів, якщо апелянт, у порушення вимог КПК, не надав усіх документів, які мають подаватися з апеляційною скаргою (наприклад, апелянт не надав копії апеляційної скарги в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга; захисник або представник потерпілого, який подавав апеляційну скаргу, не додав до неї оформлені належним чином докумен­ти, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог КПК, тощо).

Якщо особа усунула недоліки, які мали місце в апеляційній скарзі, у строк, вста­новлений суддею-доповідачем, то вважається, що скаргу подано у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції. Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги та за відсутності інших перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

2. Суддя-доповідач також може прийняти рішення про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, у випадках:

якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;

якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу (щодо суб'єктів права на апеляційне оскарження див. ст. 393 КПК та коментар до неї);

якщо апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції (щодо розподілу справ за підсудністю між апеляційними судами див. статті 32, 33 КПК та коментар до них);