Сутність контролінгу. Історія розвитку сучасних концепцій контролінгу.

 

Контролінг є новою ефективною концепцією управління в рамках сучасного менеджменту. Однією з основних передумов її виникнення та стрімкого поширення була необхідність об’єднання різноманітних аспектів управління діяльністю в організаційних системах. Контролінг забезпечує інтегроване управління організацією, тобто управління «під єдиним кутом зору», що стає можливим завдяки використанню широкої методичної та інструментальної бази.

В основі цієї нової концепції системного управління організацією лежить прагнення забезпечити успішне функціонування організаційної системи у довгостроковій перспективі через:

- адаптацію стратегічних цілей до умов зовнішнього середовища, що змінюються;

- узгодження оперативних планів зі стратегічним орієнтиром розвитку банку;

- координацію та інтеграцію оперативних планів за різними бізнес-процесами;

- створення системи забезпечення менеджерів інформацією для різних рівнів управління в оптимальні проміжки часу;

- адаптацію організаційної структури управління банком для підвищення її гнучкості та здатності швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища.

У сучасному розумінні контролінг постає як провідна функція менеджменту, він формує взаємозв’язки між іншими окремими функціями управління – плануванням, координуванням, контролем, обліком і аналізом. Основна мета контролінгу полягає в об’єктивній оцінці господарських ситуацій для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

З погляду методичної побудови контролінг виступає як певний набір інструментів. Використовуючи основні показники діяльності (оборот, витрати, прибуток тощо), кожний окремий елемент має вплинути на ефективність управління і в інтеграції з іншими, сприяти підвищенню ефективності діяльності організації в цілому, реалізації досягнення поставлених цілей.

Контролінг в цілому передбачає орієнтацію процесу управління організацією на досягнення усіх її цілей, що за своєю природою передбачає органічне поєднання стратегічних та оперативних бюджетів. Зараз існують різні тлумачення терміну „контролінг”, що визначають сферу його застосування, однак найпоширеніше з них (контролінг — управлінський облік) уже істотно застаріло. У сучасних умовах контролінг – це, насамперед, координація процесу прийняття рішень [27, с.43]. Поняття контролінгу розвивається у напрямку уточнення предметної ділянки (якою є сфера управління), а також формалізації використаних підходів.

Контролінг є інструментом покращення діяльності банку. Контролінг не означає „контроль”, а швидше – „постійно тримати під контролем”.

На основі вивченого, дамо наступне визначення даного поняття. Отже, контролінг - це система комплексної оцінки всіх аспектів діяльності банку, його підрозділів, керівників і робітників з погляду своєчасного та якісного виконання запланованих стратегічних показників з метою виявлення відхилень і прийняття невідкладних і енергійних дій для до­сягнення цілей за будь-яких змін господарської ситуації.

Однією з основ управління організацією є системність. Саме таку умову здатний забезпечити контролінг. Для того, щоб краще зрозуміти його природу, слід розглянути історичний розвиток контролінгу. Етапи становлення сформулюємо у таблиці 1.

Пepші згадки про особливу функцію управління під назвою "контролінг" з’явилися на початку XX ст. у країнах Західної Європи. На самому початку розвитку контролінгу (1930-тi роки) під цим терміном мали на увазі лише особливу систему обліку. З часом на зміну такому трактуванню прийшла нова концеп­ція, яка передбачала використання контролінгу вже як управлінської інформаційної системи (1970 – 1980-тi роки).

Таблиця 1