Основні концепції контролінгу

Більшість фахівців у галузі управління та фінансового менеджменту під контролінгом розуміють функціональну систему планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством.

Іншими словами, контролінг — це спеціальна, саморегулівна система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства (зокрема фінансового менеджменту) і включає в себе інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль та внутрішній консалтинг.

Отже, контролінг — це система, зорієнтована на майбутній розвиток підприємства.

Завдання контролінгу:

• збір та аналіз внутрішньої і зовнішньої інформації, яка стосується об'єкта контролінгу;

• виявлення та ліквідація "вузьких місць" на підприємстві;

• своєчасне реагування на появу нових шансів і можливостей (виявлення й розвиток сильних сторін);

• забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації;

• виявлення резервів зниження собівартості продукції;

• оцінювання повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю;

• розробка стратегії розвитку підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності;

• аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих та вироблення на цій основі пропозицій щодо корекції планів або усунення перешкод на шляху їх виконання;

• забезпечення постійного контролю за додержанням співробітниками встановленого документообігу, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов'язками;

• надання рекомендацій структурним підрозділам підприємства у процесі планування, розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем;

• проведення внутрішнього консалтингу та розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів;

• проведення внутрішнього аудиту та координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час зовнішнього (у тому числі санаційного) аудиту підприємства з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту, уникнувши дублювання зусиль.

Функції контролінгу:

• формування інформаційних каналів та інформаційне забезпечення підприємства;

• координація планів і діяльності;

• стратегічне та оперативне планування;

• контроль, ревізія та внутрішній аудит;

• методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг.

Стратегічний фінансовий контролінг

Під стратегічним фінансовим контролінгом розуміють комплекс функціональних завдань, інструментів та методів щодо довгострокового (три і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками. Вважається, що часовий горизонт стратегічного контролінгу є необмеженим.

Найважливішим цільовим орієнтиром стратегічного контролінгу взагалі і антикризового контролінгу зокрема є забезпечення життєздатності підприємства в довгостроковому періоді на основі управління існуючим потенціалом та створення додаткових факторів успіху.

У межах стратегічного фінансового контролінгу зусилля фінансових служб підприємств концентруються на виконанні таких основних завдань:

• обґрунтування стратегічних напрямків діяльності підприємства;

• виявлення стратегічних факторів успіху;

• визначення стратегічних цілей та розроблення фінансової стратегії підприємства;

• упровадження дієвої системи раннього попередження та реагування (перманентний аналіз шансів та ризиків, сильних та слабких сторін);

• визначення горизонтів планування;

• довгострокове фінансове планування: планування прибутків та збитків, Сазп-І1о\у, балансу, основних фінансових показників;

• довгострокове управління вартістю підприємства;

• забезпечення інтеграції довгострокових стратегічних цілей та оперативних завдань, які ставляться перед окремими працівниками та структурними підрозділами;

• здійснення стратегічного контролю.

До основних інструментів стратегічного контролінгу відносять: аналіз сильних та слабких сторін, побудову стратегічного балансу, портфельний аналіз, організаційний аналіз, функціонально-вартісний аналіз, модель життєвого циклу, систему раннього попередження та реагування, дискримінантний аналіз, аналіз Shareholder-value, Balanced-Scorecard, бенчмаркінг та ін.

Тип антикризової стратегії		Зміст стратегії	Організаційна структура
Наступальна стратегія		Активне використання наявного потенціалу, розширення діяльності та ринків збуту продукції, збільшення обсягів реалізації	Швидка зміна структури
Стратегія делегування (допомога)		У зв'язку з неможливістю вирішення конфлікту власними силами підприємство прагне отримати субвенції та іншу допомогу	Структура змінюється в міру необхідності
Компроміс, консенсус		3 метою вирішення конфлікту підприємство прагне скооперуватися з іншим; комбінація збільшення виручки та зменшення витрат	Структура змінюється відповідно до домовленості між партнерами
Захисна стратегія (втеча)		Підприємство йде з окремих ринків та згортає діяльність: скорочення продуктів — скорочення функцій, радикальне зменшення витрат	Структура не змінюється або спрощується