МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПО3ААУДИТ0РН0Ї САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ.

1. Тема: "міокардит".

2. Актуаль ніс т ь теми:

Міокардит - це запалення серцевого м'яза. Етіологія міокардиту різноманітна. Практично будь-яка інфекція може спричинити запалення серцевого м'яза. Найчастіше міокардит виникає за наявності стрепто­кокової і вірусної інфекції, насамперед він розвивається внаслідок грипу, гострих респіраторних захворювань, скарлатини, ангіни, дифте­рії, черевного і висипного тифу, малярії, сепсису, сальмонельозу, а також гельмінтозу. У хворих на міокардит уражаються м'язові волокна. Відзначаються їх дистрофія, міоліз, некроз, набряк інтерстиціальної тканини. У разі некрозу м'язові волокна заміщуються сполучною ткани­ною, внаслідок чого виникає міокардитичний кардіосклероз.

3. Навчальні цілі заняття:

В результаті самостійної роботи студент повинен:

Знати: - визначення поняття "міокардит";

• етіологію і патогенез міокардитів;

• класифікацію міокардитів;

• клінічну картину міокардитів;

• особливості лабораторного і інструментального обстеження хворих на міокардити;

• принципи лікування та догляду за хворими на міокар­дити.

Вміти: - підготувати до лабораторних та інструментальних досліджень хворих на міокардити;

• здійснювати спостереження і догляд за хворими на міокардити;

• виконувати лікарські призначення і виписувати рецеп­ти;

• заповнювати медичну документацію.

4. Матеріали для позааудиторної самостійної підготовки студентів:

4.1. Основні базові знання, вміння та навички, необхідні для самос­тійного засвоєння теми (міждисциплінарні зв'язки):

Дисципліна	Знати	Вміти
1. Анатомія	Будова органів крово­обігу.
2. Інфекційні хвороби	Збудники, які викликають міокардити.
3. Патологічна анатомія та фізіологія	Етіологія і патогенез міокардитів.
4. Фармакологія	Лікарські препарати для лікування міо­кардитів.	Виписувати рецепти на препарати.
5. Загальний дог­ляд за хворими		Готувати хворих до лабора­торних і інструментальних методів дослідження. Здійснювати спостереження і догляд за хворими.

4.2. Зміст теми:

Міокардит - запалення міокарда, викликане дією інфекційних, алергічних або токсичних чинників.

Етіологія.

Інфекційно-токсичні чинники: віруси; бактерії; спірохеми; рикетсії.

Інфекційно-алергічні чинники: - вогнищева інфекція, що призвела до сенси­білізації організму та інфекційно-алер­гічного пошкодження міокарда.

Неінфекційні чинники: сироватки; вакцини; цитостатики; сульфаніламідні препарати; токсичні хімічні речовини; перегрівання; дія опікової ін­токсикації .

Патогенез: етіологічні чинники пошкоджують кардіоміоцити, в кров потрапляють уламки клітин, білкових, які набувають антигенних властивостей. Синтезуються протикардіальні антитіла, які беруть участь в утворенні імунних комплексів і сприяють подальшому пошкод­женню міокарда.

Т-лімфоцити стають "агресивними" стосовно серцевого м'яза.

Патологічна анатомія:

Характерні зміни в міокарді - міоцитоліз, некроз, дегенеративні процеси в волокнах.

Клінічна картина гострого міокардита:

1. біль у ділянці серця;

2. серцебиття;

3. загальна слабкість;

4. зниження працездатності;

5. задишка;

6. у тяжких випадках - ядуха;

7. відчуття важкості у правому підребер'ї;

8. пульс частий, слабкого наповнення;

9. АТ переважно знижений;

10. межі серця - в нормі; у тяжкохворих - розширені;

11. при аускультації - І тон на верхівці послаблений;

при серцевій недостатності може вислуховуватись акцент II тону на легеневій артерії, над верхівкою відзначається систо­лічний шум.

Перебіг окремих форм міокардитів.

1. Інфекційно-алергічний міокардит (на фоні вогнищевої інфекції) 1) біль у ділянці серця; 2) серцебиття; 3) задишка; 4) тахікардія; 5) помірна кардіомега- лія; 6) лабораторні аналізи активності запального процесу негативні.

2. Токсико-алергічний міокардит на фоні введення сироваток, вакцин, переливання крові, білкових нейсприйнятливості медикаментів, екземи, опіків 1) біль у ділянці серця; 2) серцебиття; 3) задишка; 4) кардіомегалія; 5) прояви загальної алергічної реакції.

3. Ідіопатичний міока- рдит типу Абрамова- Фідлера (внаслідок інфекційно-алергі- чного або токсино- алергічного міокардиту) 1) виражена кардіомегалія; 2) відсутність гіпертензії при наявності "великого серця"; 3) ритм "галопу"; 4) прогресуюча серцева недостатність; 5) порушення серцевого ритму і провідності.

Лікування:

1) ліжковий режим 2-5 тижнів;

2) ліквідація етіологічних чинників;

3) при інфекційних чинниках - антибіотикотерапія (пеніцилін, ампіцилін, оксацилін);

4) нестероїдні протизапальні препарати (індомемацин, ортофен, бруфен);

5) люкокортикостероїди (преднізолон, тріамцинолон);

6) засоби, які поліпшують метаболізм у серцевому м'язі (рибоксин, кокарбоксилаза, АТФ, есенціале), вітаміни групи В;

7) при серцевій недостатності - серцеві глікозіди, сечогінні препарати;

8) при порушеннях ритму - антиритмічні засоби.

Профілактика:

1. попередження інфекційних захворювань;

2. проведення адекватної терапії інфекційних процесів;

3. санація вогнищ хронічної інфекції.