- •Кордабалет та його функції
- •Дивертисмен як музично — хореографічна форма
- •Міманс та мімічний ансамбль. Його використання у балетній виставі
- •Етапи еволюції побутового танцю та її хронологія
- •Методика побудови уроку з історико — побутового танцю
- •Основні принципи рухів у модерн — джаз танці
- •Методи хореографічного навчання
- •Принципи техніки виконання рухів джаз - модерн танцю
- •Постановча та репетиційна робота балетмейстера
- •Види та жанри хореографічного мистецтва
- •Музичне оформлення уроку класичного танцю. Робота викладача з концертмейстером
- •Загальні риси музично — танцювального напрямку “диско”
- •Лібрето, сценарно — композиційний план хореографічного твору
- •Роль музики у створенні хореографічної композиції
- •Етюд як перший етап у становленні балетмейстерського мистецтва
- •Хореографічна мініатюра як одна з форм сучасної хореографії
- •Варіація як музично хореографічна форма
- •Послідовність вправ уроку з імпровізації та контактної імпровізації
- •Дзеркальне відображення руху як спосіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Унісон як засіб імітаційної взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Неімітаційні засоби взаємодії партнерів у танцювальній імпровізації
- •Принципи музичного оформлення уроку класичного танцю
- •Класичний екзерсис як система рухів
- •Роль рук у класичному танці та їх функції
- •26.Значення підручника а.Я. Ваганової “Основи класичного танцю”
- •27.Класичний танець як виразний засіб сучасних класичних балетів
- •28.Побудова уроку класичного танцю в професійному хореографічному колективі
- •29.Координація як неодмінна умова оволодіння школою класичного танцю
- •30. Па де де (вдвох) (Pas - de — deux) як музично — хореографічна форма. Складові частини.
- •31. Основні положення та вправи в contemporary dance
- •32. Значення традиційних port de bras для розвитку виразності виконання артистів балету
- •33. Основні етапи розвитку модерн — танцю
- •34. Методика проведення заняття класичного танцю
- •35. Сюїта як музично — хореографічна форма
- •36. Методика побудови уроку з джаз — танцю
- •37. Взаємовплив та взаємозбагачення модерн — джаз та класичного танцю
- •38. Репертуар хореографічного колективу. Формування репертуару дитячого хореографічного колективу
- •39. Структура та зміст уроку характерного танцю
- •40. Розвиток характерного танцю на професійній балетній сцені Основними видами танцю в балеті є класичний танець і характерний танець.
- •41. Еволюція технічного виконання у підручнику в.С. Костровицької, о.А. Писарєва “Школа класичного танцю”
- •42.Аналіз навчально — методичного посібника н.П. Базарової, в.П. Мей “Азбука класичного танцю”
- •43. Аналіз підручника м.І. Тарасов “Класичний танець”
- •44. Аналіз навчально — методичних посібників для вищих навчальних закладів
- •45. Різні етапи професійного навчання у методичній літературі з класичного танцю
- •46.Класифікація підпримок у дуетно — класичному танці
- •47. Дуетно — класичний танець як складова фахової підготовки хореографа. Аналіз підручника м.М. Серебренікова “Підтримка в дуетному танці”
- •48. Основа хореографічної драматургії. Тема, ідея, сюжет хореографічного твору
33. Основні етапи розвитку модерн — танцю
Цей напрямок - цілком дітище XX століття. У дослівному перекладі модерн танець - сучасний танець. Надалі цей термін став власним ім'ям для напрямку в хореографії.
Оригінальні концепції простих форм модерн — танцю, у якому були присутні різні гімнастичні напрямки, групова практика, з'являються з кінця 19 століття й аж до 20-х років в Америці, Німеччині, і ще пізніше у Франції.
Першим педагогом, хореографом і виконавицею, що послідовно створює систему танцю, була М.Грехем (в 30 — 40 рр.). Дорис Хамфри перша в США стала викладати композицію танцю й узагальнила свій досвід у книзі "Мистецтво танцю", що є першим підручником по мистецтву балетмейстера в танці модерн. Протягом 1930-х і 1940-х років найвищого розвитку одержали такі риси танцю модерн, як заглиблена психологічність, драматична напруженість.
У 50і роки танець модерн уводиться як навчальну дисципліну в багатьох коледжах й університетах США. Хореографи почали застосовувати класичний танець, як основу тренажу, використовуючи у своїх постановках елементи його лексики і техніки.
Пізніше вивчалися техніки, методи модерн — танцю, створювалися театри та групи. Це було впродовж 20 століття.
У хореографії країн СНД у даний час відбувається приблизно тій же саме, що відбувалося в Америці в 50-60 роки: ламаються традиції, звичні стереотипи, хореографи стали вільні у своїй творчості. Перше нагромадження інформації відбулося, ми вже знаємо, що таке джаз, що існує модерн, але щоб просуватися далі - інформації дуже не вистачає, і цей найбільший недогляд. У США видається порядку 3-4 національних танцювальних журналів. У "Dance magazіne" десятки сторінок присвячуються усім світовим семінарам, школам, фестивалям. Там друкуються адреси педагогів, місць, де можна придбати навчальні посібники і відеокасети з модерн - танцю.
Перше видання книги В.Ю. Нікітіна "Модерн-джаз танець: історія, методика, практика", побачило світло в 2000 році завдяки видавництву "ГИТИС". За короткий час ця книга став бібліографічною рідкістю, тому що відразу ж залучила до себе увага педагогів і виконавців, що займаються сучасним танцем, як перший практичний посібник з модерн-джаз танцю російською мовою .
34. Методика проведення заняття класичного танцю
Методами проведення заняття класичного танцю вирішуються як загальні для класичного танцю завдання, так і спеціальні, приватні.
До них відносяться:
Виховання вміння надавати рухам різну емоційне забарвлення, різноманітні відтінки сили, швидкості, а також танцювальність, легкість, свободу витонченість
Поглиблене естетичне виховання, сприяння підвищенню їх музичної культури.
Виконання вправ класичного танцю під музику робить для займаються гімнастику особливо привабливою. Складність вправ класичного танцю залежить від особливостей їх техніки, від багатства відтінків в рухах, різноманітності темпу, ритму, характеру виконання вправ і від узгодження їх з музикою.
У підготовчій частині уроку вирішуються завдання організації займаються, мобілізації їх до майбутньої роботи, підготовки і виконання вправ основної частини заняття.
Основна частина занять базується на вивчені та повторі вивчено по методикам викладання.
Важливим методом правильної організації уроку є продумане, сплановане розміщення займаються. Підготовчу частину рекомендується проводити в розміщенні колони по колу.
При виконанні рухів потрібно розставляти танцівників так, щоб вони не заважали один одному. При виконанні уроку на середині залу краще розміщувати танцівників у шаховому порядку, причому через 2-3 уроки слід міняти лінії.
Для самоконтролю за рухами корисно проводити заняття перед дзеркалом. Однак заняття перед дзеркалом варто чергувати з заняттями без дзеркала, щоб танцівники вчилися контролювати свої рухи лише за допомогою м'язового відчуття.
Уроки класичного танцю повинні проводитися під музичний супровід, застосовуючи два способи - імпровізації і використанні музичної літератури.
Під час проведення уроку викладач повинен поєднувати показ вправи з поясненням, особливо при освоєнні нового руху. Показ повинен бути технічно грамотним і чітким, з певною виразної забарвленням. Кожному віку властива своя манера виконання рухів. Показ не повинен заміняти собою ті вказівки і зауваження, які тренер може зробити лаконічніше, образніше усно.
При виникненні грубих помилок у виконанні краще зупинити всю групу і знову, показуючи і розповідаючи, якщо це необхідно, пояснити вправу.
Зауваження щодо усунення помилок можуть мати «профілактичний» характер, тобто до виконання завдання тренер попереджає всю групу про можливі помилки. Під час виконання вправи можна робити побіжні зауваження, звертаючись як до всієї групи, так і до окремих танцівників.