Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

Лише правовідносини знаходяться під контролем та захистом держави. Інші відносини не забезпечуються заходами держав­ного примусу. Закон гарантує кожному учаснику правовідно­син, у разі порушення його прав чи законних інтересів у сфері соціального забезпечення, звернутися до компетентного орга­ну за захистом. Нормативними актами детально передбачений порядок поновлення цих прав та законних інтересів.

Правовідносини у сфері соціального забезпечення можна класифікувати на певні види за критеріями, що застосовують­ся у теорії права та праві соціального забезпечення. Кожен вид цих правовідносин, у свою чергу, поділяється на окремі групи, а останні на правовідносини щодо надання конкретного виду матеріального забезпечення. З огляду на це, соціально-забез­печувальні правовідносини групують:

— за предметом правового регулювання (цільовим при­ значенням або генетичним і функціональним зв'язком чи за місцем у механізмі правового регулювання) — на матеріальні (основні) та процедурні (похідні). До перших належать право­ відносини з приводу призначення пенсій, надання грошових допомог, компенсацій, пільг та соціальних послуг. До других — правовідносини з приводу встановлення юридичних фактів, реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечен­ ня, щодо розгляду в позасудовому порядку скарг з питань, що стосуються соціального захисту населення;

— характером здійснюваних функцій (залежно від елемен­ та юридичної норми (диспозиції або санації), на основі якого виникають правовідносини чи за змістом або способом реалі­ зації прав чи характером впливу) — регулятивні та охоронні. Регулятивними є такі правовідносини, які виникають внаслі­ док правомірної поведінки фізичних осіб і органів соціального забезпечення при реалізації належних їм прав і обов'язків. Охоронні правовідносини, навпаки, виникають у зв'язку з не­ правомірною поведінкою суб'єктів соціально-забезпечувальних відносин і спрямовані на примусове виконання покладених на них обов'язків та поновлення порушених ними прав і законних

240

інтересів. У праві соціального забезпечення переважна біль­шість правовідносин належить до регулятивних;

• ступенем визначеності учасників правовідношення (характером індивідуалізації, конкретизації суб'єктів) — відносні й абсолютні. У відносних правовідносинах точно ви­ значені всі учасники — правомочні й зобов'язані особи. В абсо­ лютних правовідносинах відомий лише носій суб'єктивного права, а всі інші особи зобов'язані не перешкоджати здійснен­ ню цього права. Соціально-забезпечувальні правовідносини належать до відносних;

• характером дії зобов'язаної особи — активні й пасивні. У перших зобов'язана особа мусить вчинити певні дії, а в дру­ гих — утримуватися від вчинення конкретних дій. Правовідно­ сини у сфері соціального забезпечення переважно входять у групу активних, оскільки орган соціального захисту зобов'яза­ ний призначити чи надати конкретний вид соціального забез­ печення, тобто вчинити активні дії щодо реалізації суб'єктив­ ного права фізичної особи;

• кількісним складом суб'єктів — прості (правовідносини тільки між двома учасниками) і складні (правовідносини між трьома і більше учасниками). Соціально-забезпечувальні пра­ вовідносини, як правило, складаються між двома суб'єктами: фізичною особою, яка потребує соціального захисту, та орга­ ном соціального забезпечення, до компетенції якого входить надання конкретного виду матеріальної підтримки;

• розподілом прав і обов'язків між суб'єктами правовідно­ шення — односторонні (кожен з учасників щодо іншого має тільки право чи обов'язки) і двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов'язки). Останні переважають у праві соці­ ального забезпечення. Односторонні правовідносини виникають у процесі благодійницької діяльності та при наданні гумані­ тарної допомоги;

241

— часом (строками) дії — правовідносини, що припиня­ ються однократним виконанням зобов'язань (протезування, надання транспортних засобів, одноразова допомога), право­ відносини з абсолютним встановленням терміну існування в часі

16 — 5-747