Глава 5

Правовідносини у сфері соціального забезпечення

4. Компенсація (слово латинського походження, означає винагорода, зрівноваження) — грошова виплата, що має на меті відшкодування громадянам проведених ними витрат або за неотриману соціальну послугу у випадках, зазначених у зако­ нодавстві. Ним, зокрема, передбачені: 1) виплата інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування авто­ мобілів та на транспортне обслуговування; 2) грошові компен­ сації вартості санаторно-курортного лікування деяким катего­ ріям громадян; 3) витрати, пов'язані з проїздом дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, й особи, яка супроводжує дитину, до спеціалізованих медичних та оздоровчих закладів на всіх видах транспорту (крім таксі) в ме­ жах України; 4) компенсація громадянам втрати частини до­ ходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (пенсій, со­ ціальної виплати, стипендії, заробітної плати та ін.).

5. Соціальні пільги — це закріплені законодавством перева­ ги, додаткові права і гарантії для окремих категорій осіб у сфері соціального забезпечення відповідно до принципів рівноправ­ ності громадян та соціальної справедливості з метою полегшен­ ня умов їхньої життєдіяльності. Пільги встановлюються, у пер­ шу чергу, для найбільш вразливих верств населення, громадян, які мають заслуги перед Батьківщиною, осіб, які виконують у суспільстві особливі функції. Вони є елементом спеціального правового статусу окремих категорій громадян: пенсіонерів, інвалідів, дітей, молоді, жінок, сімей з дітьми, малозабезпече­ них сімей та ін. З їхньою допомогою створюються рівні можли­ вості для розвитку осіб, які перебувають у нерівних умовах уна­ слідок біологічних чи соціальних причин. Пільги, таким чином, виконують компенсаційну та стимулятивну функції.

Пільги слід відрізняти від соціальних привілеїв, які часто встановлюються всупереч принципам рівноправності й соціаль­ної справедливості. Пільги встановлюють, як правило, для найбільш вразливих верств населення, фіксують у правових актах нормативного характеру, широко пропагують у засобах масової інформації. Вони стосуються значної кількості людей,

276

їх схвально сприймає населення. Привілеї, навпаки, надають­ся, зазвичай, представникам владних структур, часто в інди­відуальному порядку або правовими актами, що не підлягають опублікуванню, не є предметом обговорення, негативно спри­ймаються широкими масами.

До найбільш поширених пільг належать: 1) безплатне кори­стування внутрішньоміським транспортом (трамваєм, автобу­сом, тролейбусом, метрополітеном, водними переправами) і поїздами приміського сполучення, а в сільській місцевості — автобусами внутрішньообласних ліній; 2) безплатний проїзд один раз на рік чи на два роки (туди і назад) залізничним, вод­ним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом;

3. підвищення чи надбавки до пенсії або щомісячного довічно­ го грошового утримання, що виплачується замість пенсії;

4. звільнення повністю чи частково від квартплати незалежно від форми власності житлового фонду, від сплати комунальних послуг; 5) безплатне користування домашнім телефоном і поза­ відомчою охоронною сигналізацією; 6) безплатне чи зі зниж­ кою отримання ліків за рецептами лікарів; 7) безплатне зубо- протезування, забезпечення протезами, слуховими апаратами; 8) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залучен­ ням необхідних спеціалістів; 9) безплатне чи зі знижкою на­ дання соціальних послуг тощо.

У нашій країні немає науково обґрунтованих підходів до встановлення пільг, норми щодо них розкидані в багатьох за­конах і підзаконних актах, звичною є практика призупинення наданих окремих із них. Останнім часом почався процес замі­ни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню. У Міністерстві праці та соціальної політики України вважають, що така форма справді є оптимальною і дає змогу відстежувати використання спрямованих на соціальний захист населення бюджетних асигнувань, забезпечити рівні можливості та права для кожної людини, яка користується цим видом соціальної допомоги. Необхідно не розширяти перелік пільг, що надають­ся громадянам, а збільшувати розміри пенсій та допомог. По цьому шляху йдуть усі цивілізовані країни.

277