2100 Оплата праці і нарахування на заробітну плату

На третьому рівні видатки поділяють на статті, зокрема

2110-оплата праці

На четвертому рівні видатки поділяють на підстатті, зокрема

2111- Заробітна плата

Аналогічно деталізують всі інші види видатків бюджетних установ. За цими кодами виділяють і обліковують видатки бюджетів усіх рівнів та всіх бюджетних установ.

Економічна класифікація видатків має важливе значення для бухгалтера, оскільки за її кодами організують аналітичний облік касових та фактичних видатків бюджетної установи.

Касові видатки бюджету – кошти, перераховані Державним казначейством або фінансовими органами та видані безготівково та готівкою міністерствам, відомствам, установам. Їх облік дає змогу контролювати загальний стан виконання бюджету і порівняння з фактичними видатками, показує хід виконання бюджету за видатками.

Фактичні видатки бюджету – видатки, здійснені за рахунок бюджету тим чи іншим установам. До них включаються видатки, які здійснені, але не оплачені через відсутність коштів, і такі, які обліковують за місцем проведення витрат. Фактичні витрати дають повне уявлення про витратну частину бюджету.

Видатки можуть бути відплатними, тобто такими, що обмінюються на товар та послугу, або невідплатними (односторонніми).

3. Розпорядники бюджетних коштів та їх функції.

Для програм та заходів, які здійснюються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надають розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їхніх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Бюджетне асигнування – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів щодо здійснення платежів з конкретною метою та взяття бюджетного зобов’язання під час виконання бюджету.

Розпорядниками бюджетних коштів є керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися асигнуваннями, виділеними на відповідні заходи.

За обсягом наданих прав розпорядників бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками коштів є:

• Державного бюджету України – міністри та керівники інших центральних органів влади (органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також Національна академія наук України,Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України);

• Місцевих бюджетів – керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їхніх секретаріатів. Керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад;

• Сільських і селищних бюджетів – голови сільських і селищних рад.

Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління.

Головний розпорядник бюджетних коштів – це розпорядник, якому затверджують бюджетні призначення у відповідному бюджеті і який має право

• витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює;

• витрачати кошти бюджету на централізовані заходи, здійснені безпосередньо цією установою;

• розподіляти надані йому кошти з бюджету між розпорядниками нижчого рівня;

• затверджувати кошториси і плани асигнувань розпорядників нижчого рівня.

Крім цього, головний розпорядник бюджетних коштів:

1)розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, з урахуванням необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2)розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

3)отримує бюджетні призначення, затверджуючи їх у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет. Доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

4)здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

5)отримує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетів нижчого рівня є розпорядники, які в своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вище поставленого рівня і діяльність якого координується через нього.

Розпорядники коштів нижчого рівня поділяються, своєю чергою, на розпорядників коштів другого та третього ступенів.

Розпорядниками коштів другого ступеня є керівники, які одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником для переказу безпосередньо підпорядкованим їм установам та організаціям.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники, які отримують кошти лише для безпосереднього витрачання.

Розпорядники коштів Державного бюджету України усіх ступенів мають право проводити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, дотримуючись фінансово-бюджетної дисципліни і максимальної економії матеріальних засобів і грошових коштів. Обсяг зобов’язань, взятих протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за зобов’язаннями минулих років та недопущення утворення заборгованості за зобов’язаннями поточного року.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Розпорядники коштів Державного бюджету України у підпорядкованих бюджетних установ та підрозділах керують організацією бухгалтерського обліку і звітності, контроль за виконанням кошторисів доходів та видатків за загальним та спеціальним фондами.

Необхідно зазначити, що незалежно від ступеня підлеглості і обсягу наданих прав і повноважень, всі розпорядники бюджетних коштів повинні суворо дотримуватись фінансової і бюджетної дисципліни.

Одержувачі бюджетних коштів – це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм та надання послуг. Одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів.