МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ
Інститут філології та суспільствознавства
Історичний факультет
Педагогічна практика студентів
історичного факультету
Положення та методичні рекомендації
2011 рік
УДК 94(072)
ББК 63.3я81
П 24
Програму розроблено на основі положення про організацію практик в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини
(денна та заочна форми навчання) відповідно до Закону України «Про вищу освіту», «Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України», затвердженого наказом МОН України від 8 квітня 1993 р. №93, «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», затвердженого наказом МОН України від 2 червня року 1993 № 161).
Програму та методичні рекомендації з педагогічної практики схвалено вченою радою історичного факультету Уманського державного педагогічного університету (протокол № 10 від 26 квітня 2011р.).
Рецензенти:
Л. М. Роєнко – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики початкового навчання;
І.А. Радченко - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи
Укладач:
З. О. Возна – викладач кафедри філософії та суспільствознавства
.
ЗМІСТ
|
|
|
|
заочної форми навчання. Педагогічна практика студентів – магістрів денної та заочної форм навчання……………………………………………………………75
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В
СТУП
Педагогічна практика студентів є невід’ємною частиною підготовки
висококваліфікованих фахівців і забезпечує встановлення органічного зв’язку теоретичних знань з практичним навчанням та вихованням. Вона надає можливості для самостійної педагогічної діяльності студентів, вияву їх творчого потенціалу стимулює зв'язок навчання з науково – дослідницькою роботою, професійною освітою, самоосвітою.
Педагогічна практика студентів вищих навчальних закладів займає важливе місце в системі професійної підготовки як органічна частина навчального процесу. Під час практики студенти вчаться самостійно й творчо застосовувати теоретичні знання, через особистий досвід оволодівають уміннями й формують навички педагогічно - виховної роботи. У ході практики створюються умови для синтезування знань з психології, педагогіки, дидактики історії. Організація аналітико-синтезуючої мислительної діяльності студентів під час практики допомагає їм побачити нові грані у знайомих явищах і фактах, конкретизувати й поглибити раніше вивчені поняття, сприяє розвитку педагогічного мислення. Поряд із застосуванням теоретичних знань під час педагогічної практики студенти набувають також вміння, джерелом яких є їх власна діяльність.
Важлива передумова творчого процесу — гармонійна єдність внутрішнього змісту діяльності та зовнішнього його вияву. Педагог повинен навчитися адекватно й емоційно виразно відбити в діях свої знання, внутрішній стан, думки й почуття. Педагогічна техніка є наслідком не так теоретичних - хоча би і найглибших — знань, як результатом практичного вишколу, коли психолого - педагогічні вміння, а також вміння з ділянки методики викладання тієї чи іншої дисципліни в результаті багаторазового повторення доводяться до певного рівня автоматизму, тобто стають навичками. Повний комплекс таких навичок досягається під час багаторічної вчительської (викладацької) роботи. Першим кроком на цьому шляху є педагогічна практика в рамках університетського навчання.
Педагогічна (виробнича) практика з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» проходить на випускному курсі у 8 семестрі на базі 5-9 класів загальноосвітніх шкіл, впродовж 5 тижнів. Педагогічна практика для студентів V курсу відбувається у 9 семестрі, протягом п’яти тижнів у 9 - 11 класах загальноосвітніх закладах. Студенти освітньо – кваліфікаційного рівня «магістр» проходять педагогічну практику в останньому семестрі навчання , тривалістю 4 – 6 тижнів.
М ета й основні завдання педагогічної практики
Мета практики — співвіднести із повсякденними шкільними реаліями теоретичні знання отримані студентами під час вивчення загальноісторичних дисциплін, а також педагогіки, психології, дидактики історії, набути знання, вміння і навички самостійної практичної діяльності в ділянці навчання історії та організаційно-виховної роботи серед шкільної молоді різних вікових груп. Важливий елемент підготовки сучасного вчителя, поряд з фаховими знаннями та дидактичними вміннями, — його інтелектуальна здатність до новаторської діяльності. Тому педагогічна практика спрямована також на оволодіння студентами основ методології педагогічних досліджень, використання наукових способів пізнання педагогічної матерії, пошуку власних способів розв'язання проблем, що виникають у навчально-виховній роботі, та пристосування отриманих результатів до щоразу нових шкільних ситуацій. Студенти мають оволодіти системою професійних вмінь у процесі проведення навчально-виховної та дослідницької роботи на середньому і старшому етапах навчання учнів суспільних дисциплін.
Основні завдання педагогічної практики
Навчальні:
забезпечити зв’язок теоретичних знань фахових дисциплін з реальним педагогічним процесом, використання їх у розв’язанні конкретних навчальних, розвивальних та виховальних завдань;
розвивати в практикантів уміння проводити уроки з використанням сучасних методів і прийомів навчально-пізнавальної діяльності;
формувати у студентів психологічну готовність до роботи у школі.
Наукові:
поглиблювати теоретичні знання студентів з фахових дисциплін і на основі індивідуальних завдань вивчення передового педагогічного досвіду вчителів виробити творчий підхід до педагогічної діяльності;
формувати вміння проводити науково-дослідницьку роботу.
Виховні:
виховувати у студентів стійкий інтерес і любов до професії вчителя;
формувати в майбутніх учителів педагогічні вміння і навички, що сприяють розвиткові професійних якостей учителя, потреби в педагогічній самоосвіті;
розвивати в практикантів уміння здійснювати виховну роботу.
Професійні:
вивчати шкільну документацію: план роботи школи, особові справи учнів, щоденники, класні журнали, календарне планування вчителів-словесників;
проводити психолого-педагогічні спостереження за учнями класу, виявляти їхні вікові та індивідуальні особливості, рівень розвитку, рівень вихованості;
складати характеристику на учня, на колектив класу;
на основі знань педагогічної, психологічної наук, методики навчання історії проводити аналіз й узагальнення педагогічного досвіду вчителів школи;
розробляти перспективний і поточний плани роботи вчителя та класного керівника;
правильно визначати:
- типи уроків, їхню організаційну структуру залежно від мети, змісту, вікових особливостей учнів і конкретних умов проведення уроків;
- організаційні форми, методи й засоби проведення уроків у відповідності з дидактичними принципами навчання, враховуючи вікові, психологічні особливості учнів й конкретні умови навчання;
- навчальну, виховальну, розвивальну мету уроку зі спеціальності та в позакласних виховних заходах, а також організаційні форми й методи їх проведення;
раціонально добирати, а в разі необхідності виготовляти роздавальний матеріал, наочність до уроків відповідно до їх пізнавальної мети;
своєчасно й уміло застосовувати ТЗН і засоби мультимедіа для проведення уроків та в позакласній роботі;
стимулювати інтерес та активність учнів до засвоєння знань, розвивати їхню увагу, мислення, мовлення;
здійснювати психолого-педагогічний аналіз уроків і позакласних заходів зі спеціальності.