42.Охарактеризуйте метод Дельфі.

На відміну від методу «мозкової атаки» його може бути названо незалежним інтелектуальним експериментом, оскільки кожен експерт висловлює свою думку незалежно від думки своїх колег. При цьому заохочується ізольованість експертів, дотримується професійна таємниця письмового діалогу між прогнозистом і кожним експертом, що сприяє виключенню впливу авторитетів і «тиску» на експерта.

Розрізняють чотири основні різновиди методу Дельфи:

- простої ран-жировки (метод переваги),

- завдання вагових коефіцієнтів,

- послідовних порівнянь,

- парних порівнянь.

Метод простої ранжировки полягає в тому, що кожного експерта просять розташувати ознаки в порядку переваги. Метод завдання вагових коефіцієнтів - присвоєння кожній з ознак вагових коефіцієнтів, які може бути представлено двома способами: усім ознакам призначають вагові коефіцієнти так, щоб сума коефіцієнтів дорівнювала якому-небудь фіксованому числу (наприклад, одиниці, десяти, ста і т. д.); найбільш важливій з усіх ознак додають ваговий коефіцієнт, рівний якомусь фіксованому числу, а іншим - коефіцієнти, рівні часткам цього числа.

Метод парних порівнянь застосовують при наявності великої кількості альтернатив. Відповідно до цього методу всі ознаки попарно порівнюють між собою і на основі оцінок парних порівнянь шляхом подальшої обробки знаходять оцінку кожної ознаки. Для полегшення процедури попарного порівняння ознак звичайно складають таблицю матриці парних порівнянь.

У даний час метод Дельфі - це ітераційна процедура, що дозволяє під­дати думку кожного експерта критичному аналізу з боку всіх інших.

Порядок застосування даного методу такий:

- керівник експертизи індивідуально ставить задачу перед експертами й одержує їх оцінки;

- при обробці оцінки експертів розташовуються в порядку зростання;

- після обробки даних кожному члену групи індивідуально повідомля­ються результати першого туру:

- визначаються результати другого туру і результати повідомляються всім експертам.

Як правило, після кожного туру дисперсія оцінок скорочується. Звичайно процедура продовжується 3-4 рази, після чого аргументи експертів повторюються, а варіації оцінок стабілізуються.

Переваги даного методу - анонімність, оперативність, керований зво­ротний зв'язок, можливість оцінки мотивації при зміні думки експерта.

Основний недолік методу: вплив думки більшості на експертів, які дали крайні оцінки, у наступних за першим туром ітераціях.

43.Охарактеризуйте методи: контрольних питань, «букета проблем» і інверсій.

Метод контрольних питань полягає в пошуку рішень задачі за допо­могою спеціально підготовленого переліку (списку) навідних запитань.

Схему методу контрольних питань наведено на рис. 1. Надія покладається на те, що при відповіді на поставлені питання настає те «осяяння», що приводить до потрібної ідеї вирішення задачі. Метод може застосовуватися або у формі монологу інженера, що звертається до самого себе, або діалогу, наприклад, у вигляді питань, що задаються керівником «мозкового штурму» членам групи «генераторів» ідей.

Існує велика розмаїтість списків контрольних питань. Однак частіше інших застосовуються універсальні запитальники, складені А. Осборном і Т. Ейлоартом .

М етод «букета проблем» полягає в тому, що, ґрунтуючись на вихідному формулюванні проблеми, розглядають кілька інших проблем, формуючи тим самим групу або «букет проблем». Ця група містить у собі низку підгруп, утворених за допомогою таких прийомів (рис. 2). Достоїнством методу «букет проблем» є те, що він добре працює на задачах будь-якого рівня і з будь-якої сфери людської діяльності.

Метод інверсій являє собою один з евристичних методів навчально-творчої діяльності, орієнтований на пошук ідей вирішення творчих задач у нових, несподіваних напрямках, найчастіше протилежних традиційним поглядам і переконанням, що диктуються формальною логікою і здоровим глуздом.

Метод інверсій базується на закономірності і відповідно принципі ду­алізму, діалектичної єдності й оптимального використання протилежних (прямих і зворотних) процедур творчого мислення (аналізу й синтезу, ди­вергентного й конвергентного мислення). Він також базується на поширенні діалектичного підходу до аналізу об'єктів дослідження (вивчення зовнішнього й внутрішнього, інтенсифікації й уповільнення, об'єднання й роз'єднання елементів системи і т. ін.).