35.До яких методів пізнання відносяться логічне мислення й інтуїція?

Усі існуючі методи, способи й прийоми творчої діяльності людини за природою розумових операцій умовно підрозділяються на три види: інтуї­тивні, евристичні, алгоритмічні (комп'ютерні).

Логічне мислення до евристичних методів пізнання. Евристичні методи є об'єктом евристичної логіки і можуть бути представлені у вигляді окремої логічної схеми математичної логіки, коли за відомими правилами, за аналогією можна вирішувати будь-яке завдання.

Основним елементом евристичного наукового пізнання є логіка науко­вого дослідження, під якою розуміють визначений шлях у науковому пошуку. Наукове дослідження вимагає логічної послідовності визначених етапів, основу яких складає раціональне мислення, як відображення зако­номірностей реальної дійсності, що відповідає таким вимогам: конкрет­ність, послідовність, обґрунтованість.

Інтуїція - спроможність безпосереднього розуміння істини. Результати інтуїтивного пізнання з часом логічно доводяться й перевіряються практикою.

Інтуїція - безпосереднє збагнення істини (без усякого логічного об­ґрунтування в умовах неповноти вихідної інформації про об'єкт), засноване на проникливості, інтелектуальному чутті й освіченості людини. Але, як правило, інтуїтивний метод приносить гарні результати лише невеликій кількості щасливчиків: досвідченим професіоналам або особливо обдарованим людям у формі схованого від самого суб'єкта наявного в нього знання.

36.37.Назвіть п'ять найбільш розповсюджених логічних операцій.

Існує ціла наука - алгебра логіки - предметом якої є логічні операції над судженнями. Розглянемо п'ять найбільш розповсюджених логічних операцій над судженнями.

1.Заперечення (логічна операція «не»). При цій операції виходить нове судження, що є правдивим, якщо вихідне судження помилкове, і навпаки. Покладемо, що маються два судження:

2.Кон'юнкція (логічна операція «і») утвориться з двох або більшої кіль­кості суджень і вірна, коли кожне з цих вихідних суджень істинно, і помил­кова, коли принаймні одне з вихідних суджень невірне.

3.Диз'юнкція (логічна операція «або») також утвориться з двох або більш простих суджень. Вона вірна тоді, коли істинне хоча б одне з вихід­них суджень, і помилкова, коли помилкові усі вихідні судження.

4.Імплікація - це логічна операція, що зв'язує два висловлення в складне висловлення за допомогою логічного зв'язування, яке у повсякденній мові відповідає сполучнику «якщо то ...».

5.Еквіваленція суджень А і В - судження С, що істинно тоді, коли А і В одночасно правдиві або одночасно помилкові. Операція еквівалентності позначається знаком «тильда» (~), тобто А ~ В і читається так: «А... тоді і тільки тоді, коли В...». Еквіваленція, так само як і імплікація, є умовним судженням.

38.Охарактеризуйте закони математичної логіки: тотожність, протиріччя, виключення і достатня основа.

Основними законами математичної логіки, використання яких дозволяє досліднику робити правильні судження і правдиві умовиводи, є чотири закони.

1. Закон тотожності - це загальнолюдський закон правильної побудови думок у процесі міркування, відкритий ще Аристотелем за три з половиною століття до нашої ери, що має велике практичне значення. Закон тотожності символічно записується як А = А, тобто А тотожно А, або А є А. Це означає, що зміст і обсяг розглянутого поняття залишаються незмінними.

2.Закон протиріччя означає, що не може бути того, щоб у той самий час, за однакових умов мала місце і не мала місця та сама ознака. Символічно цей закон записується як А л А = 0 і читається як «Для всякого А не може бути одночасно правдивим твердження А і заперечення того ж А».

Цей закон, як і попередній закон тотожності, виражає відносну стійкість оточуючих нас світу, природи. Він же є й основою відтворюваності досвідів.

3.Закон виключення третього формулюється так: при двох судженнях, з яких одне стверджує те, що інше заперечує, не може бути третього судження. Або А істинно, і тоді - невірне, або ж - істинно, а А - невірне.

Символічно цей закон записується у вигляді А V А= 1, де «V» - символ, що означає «А або , але не обоє разом». З цього закону випливає таке правило: якщо відкидається одне із суджень, то варто прийняти протилежне йому.

4. Закон достатньої основи: думка правдива тоді і тільки тоді, коли є достатня основа, під якою розуміються правдиві, раніше доведені положення або дані досвіду.

Іншими словами, усяку правдиву думку має бути обґрунтовано іншими думками, істинність яких достатня. Символічно закон достатньої основи зображується формулою: «Якщо є В, тобто його основа -А». Вимога обґрунтованості мислення відображає одне з корінних властивостей матеріального світу.