Основу структури ціни продукції становлять її собівартість і прибу­ток

Рисунок 19.4 – Класифікація цін за певними ознаками

Диференціація цін за стадіями ціноутворення відбиває кількісний зв'язок між цінами, які складаються при просуванні товару від ви­робника до кінцевого споживача. Формування різних видів цін схе­матично можна подати так (рис. 19.5):

Собівартість реалізованої продукції	Адміністративні витрати	Витрати на збут	Прибуток виробника	Непрямі податки		Посередницька надбавка			Торгівельна надбавка
				Акциз	Податок на додану вартість	Витрати посередника	Прибуток посередника	Податок на додану вартість посередника	Витрати торгівельної організації	Прибуток торгівельної організації	Податок на додану вартість торгівельної організації
Оптова ціна виробника
Оптова ціна відпускна
Оптова ціна закупівельна
Роздрібна ціна

Рисунок 19.5 – Формування цін

Питання для самоконтролю

1. Які елементи зарубіжного досвіду забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції доцільно використовувати на вітчизняних підприємствах?

2. Розгляньте формування власних систем на підприємствах України.

3. Назвіть основні види контролю якості на підприємствах України та їх ефективність.

Питання для самостійного вивчення

1. Визначить технічні, організаційні та соціальні шляхи (заходи) підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється на підприємствах України.

2. Як взаємодіють міжнародні системи сертифікації та національні системи якості?

Тема 20. Витрати підприємства

Конкурен

Витрати підприємства пов'я­зані з вирішенням тактич­них та стратегічних завдань (рис.20.1).

Рисунок 20.1 - Витрати підприємства

Структура поточних витрат підприємства наведена на рис.20.2.

Рисунок 20.2 – Структура поточних витрат підприємства

Витрати підприємства включаються в собівартість продукції. Собівартість продукції як економічна категорія є грошовим виразом витрат на виробництво та реалізацію продукції. (рис.20.3).

Рисунок 20.3 – Визначення собівартості продукції

Залежно від послідовності формування витрат на виробництво і збут продукції розрізняють собівартість продукції цехову, виробничу та повну (рис.20.4).

Рисунок 20.4 - Види собівартості

Для практичного використання в системі управління формуванням витрат доцільно виділити і розглянути класифікацію витрат з урахуванням виду витрат – за статтями калькуляції та елементами витрат (рис.20.5, рис.20.6).

Рисунок 20.5 – Класифікація поточних витрат підприємства за елементами витрат

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягу виробництва при виборі варіантів планових рішень (рис.20.7).

У точці перетину ліній виручки і сумарних витрат витрати підприємства збігаються з отриманою виручкою. Обсяг виробити ва, що відповідає цій точці, називається беззбитковим, або критичним (V_кр). Якщо підприємство реалізовуватиме продукцію в обсязі, меншому за критичний обсяг виробництва, воно зазнає збитків, оскільки витрати перевищуватимуть виручку. Якщо обсяг реалізації продукції перевищуватиме критичний обсяг виробництва, підприємство отримуватиме прибуток, оскільки виручка перевищуватиме витрати.

Рисунок 20.6 - Класифікація поточних витрат підприємства за калькуляційними статтями

Аналітично беззбитковий (критичний) обсяг виробництва обчислюється за формулою

, (20.1)

де D_ПОСТ - постійні витрати, гр. од.; V - обсяг виробництва в натуральних одиницях; Ц - продажна ціна одиниці продукції, гр. од.; В_зм^од - змінні витрати на одиницю продукції.

Рисунок 20.7 - Динаміка витрат і виручки від реалізації продукції

залежно від обсягу виробництва

Під факторами зниження собівартості продукції (робіт, послуг) розуміють усю сукупність рушійних сил і причин, які визначаються її рівень та динаміку:

1. Відносне зниження собівартості за рахунок економії матеріальних витрат (%∆С_М) у результаті зміни норм витрат сировини, матеріалів, енергії на одиницю продукції та цін на ресурси визначають за формулою:

%∆С_м=(1-І_мІ_ц)α_м.з, (20.2)

де І_м - індекс норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю про­дукції;

І_ц – індекс цін на одиницю матеріального ресурсу;

α_{м.з. –} частка матеріальних витрат у собівартості продукції в базо­вому періоді.

Відносне зниження собівартості за рахунок зростання продуктивності праці та економії заробітної плати (%∆С_п.п.) обчислюють за фор­мулою:

, (20.3)

де І_з.п. - індекс зростання заробітної плати;

І_п.п. – індекс зростання продуктивності праці;

α_п.з. – частка заробітної плати у собівартості продукції базового періоду.

Відносне зниження собівартості продукції за рахунок зменшення умовно-постійних витрат (%∆С_у.п.) розраховують за формулою:

, (20.4)

де І_у.п. – індекс зростання умовно-постійних витрат;

І_q – індекс зростання обсягу випуску продукції;

α_у.п. – частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції.

Для обчислення впливу структурних змін в асортименті продукції на зміну витрат ((%∆С_стр.), що відносять на собівартість, застосовують формулу:

, (20.5)

де С_о - собівартість товарної продукції в базовому періоді;

С_оі - собівартість одиниці і-го виду продукції в базовому періоді;

V_1і, - кількість і-ї продукції в плановому (звітному) періоді.

Вплив зміни якості сировини (збільшення чи зменшення частки корисного компоненту) визначають за формулою:

, (20.6)

де К_я – коефіцієнт якості сировини, який визначають співвідношенням частки корисного компоненту планового (звітного) і базового періодів.