Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «оборотні фонди» підприємства.

2. Які елементи входять до складу оборотних фондів підприємства?

3. Сутність оборотних коштів підприємства.

4. За якими класифікаційними ознаками поділяються оборотні кошти підприємства?

5. За допомогою яких показників оцінюється ефективність використання оборотних коштів підприємства?

6. Які методи нормування оборотних коштів існують?

Питання для самостійного вивчення

1. Розкрийте сутність оборотних фондів та визначте основні риси, які відрізняють їх від основних фондів підприємства.

2. Відмінність та єдність оборотних фондів та фондів обігу.

3. Розкрийте мету нормування оборотних коштів підприємства.

Змістовий модуль 3

Тема 14. Інвестиції

Класифікація інвестицій

1. За об’єктами вкладення коштів інвестиції поділяються на такі (рис.  1.1):

• фінансові інвестиції, або вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти – цінні папери, депозити, цільові банків­ські вклади;

• реальні інвестиції, або вкладення коштів у матеріальні (бу­дівлі, споруди, обладнання тощо) і нематеріальні (патенти, ліцен­зії, «ноу-хау», науково-дослідні і дослідно-конструкторські робо­ти у вигляді документації тощо) активи.

Рисунок 14.1 - Форми інвестицій

Інноваційні інвестиції – це вкладення у нововведення. В прин­ципі, в умовах розвиненої економіки всі інвестиції мають бути інно­ваціями. За умов кризи можливі інвестиції на підтримку діючих технічно відсталих виробничих фондів.

Інтелектуальні інвестиції – це вкладення в об’єкти інтелек­туальної власності, що випливають з авторського права, винахід­ницького і патентного права, права на промислові зразки і корис­ні моделі.

2. За характером участі інвестора в інвестуванні розрізняють інвестиції:

• прямі – передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладення коштів. При цьому інвестори безпосередньо беруть участь у всіх стадіях інвестиційного циклу: передінвестиційних дослідженнях, проектуванні та будівництві об’єкта інвестування, у виробництві кінцевого продукту;

• непрямі, що здійснюються через різних фінансових посередників, які акумулюють фінансові кошти і розміщують їх на свій розсуд у найбільш ефективний спосіб. Такі посередники беруть участь в управлінні об’єктами Інвестування, а отримані доходи розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, називають портфельними.

3. У регіональному аспекті розрізняють інвестиції:

• внутрішні – вкладення суб’єктів господарської діяльності даної держави;

• іноземні – вкладення іноземних юридичних і фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових організацій;

• закордонні – вкладення коштів в об'єкти інвестування за межами території даної країни (придбання цінних паперів інозем­них компаній, майна тощо).

4. За періодом інвестування інвестиції поділяються на:

• короткострокові – як правило, тривалістю не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні сертифікати);

• довгострокові – тривалістю більше одного року.

5. За формами власності інвестиції поділяються на:

• приватні кошти громадян – кошти підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій;

• державні – фінансуються за рахунок бюджетних коштів різних рівнів, державними підприємствами та закладами.

6. За ступенем ризику інвестиції поділяються на:

• безризикові – у ряді країн безризиковими вважаються вкладення у короткострокові державні облігації, дохід по них ви­значає ставка безпеки, що використовується при оцінюванні вкладів як точка відліку інвестиційного ризику;

• ризикові – ступінь ризику, або ступінь невизначеності, пов'язаний з інвестиціями, залежить від таких чинників, як час, об'єкт вкладення коштів тощо. Критеріями оцінки ступеня ризи­ку можуть бути:

а) можливість втрати всієї суми очікуваного прибутку – ри­зик припустимий;

б) можливість втрати очікуваного валового доходу після реалізації проекту – ризик критичний;

в) можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора – катастрофічний ризик.

У процесі порівняння вартості коштів застосовують два поняття: майбутня вартість коштів (future value – FV) та те­перішня вартість коштів (present value – PV).

Майбутня вартість (FV) - сума інвестованих у теперішній момент коштів, в яку вони мають перетворитися че­рез певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента

Теперішня вартість (РV) - сума майбутніх грошових надходжень, що наведені з урахуванням певної ставки процента до теперішнього періоду

Я

Простий відсоток – сума, яку нараховують на первинну вартість вкладу наприкінці одного періоду при постійній базі нарахування відсотків

кщо інвестування здійснюється у короткому проміжку часу, то користуються простим процентом.

Він обчислюється за формулою:

, (14.1)

де І – грошовий вираз відсотка, сума процентних коштів, нарахованих за весь період інвестування;

р – первісна вартість вкладу;

r – проста процентна ставка;

п – кількість періодів платежів.

Майбутня вартість розраховується таким чином:

, (14.2)

де PV – теперішня вартість грошей.

Я

Складний відсоток – сума доходу, яка утво­рюється в результаті інвестування за умови, що сума нарахованого процента не виплачується після кожного періоду, а приєднується до суми основного вкладу і у подальшому платіжному періоді сама приносить дохід

кщо інвестування здійснюється у тривалому проміжку часу, то в основному користуються складним процентом.

Рівняння для розрахунку майбутньої вартості шляхом компа­ундування має такий вигляд:

, (14.3)

де FV – майбутня вартість;

РV – теперішня вартість;

r – ставка процента у поточному або реальному виразах;

п – кількість ро­ків або строк служби проекту;

(1 + r)ⁿ – коефіцієнт (фактор) майбутньої вартості для і та п.

Розрахунок теперішньої вартості має такий вигляд:

. (14.4)

Коли додатково обумовлюється частота виплати процентів на вкладені кошти протягом року, то FV і РV будуть розраховуватися за формулами:

, (14.5)

та

, (14.6)

де m – річна ставка, коефіцієнт,

r – кількість нарахувань за рік, одиниць.

Ануїтет – потік платежів, всі члени якого та інтервали часу між ними рівні один одному

Розрізняють майбутню вартість ануїтету (вартість ануїтету на момент останньої виплати)

(14.7)

та теперішню вартість ануїтету (дисконтована сума ануїтету на дату останньої виплати)

, (14.8)

де р – щорічні виплати.