Методика та методологія наукового дослідження.

Методологія — це сукупність принципів, методів, прийомів та процедур дослідження, що застосову­ються в тій чи іншій спеціальній галузі знань (кон­кретна наукова методологія). Підґрунтям наукової методології є принципи уні­версального взаємозв'язку, діалектичного протиріч­чя, єдності якісного і кількісного, діалектичного заперечення та відбиття.

Виходячи з принципу всезагального взаємозв'яз­ку, який потребує повного всебічного обліку зв'язків і залежностей об'єкта, наукове дослідження, щоб уникнути однобічності вивчення певного явища, має врахувати всі його суттєві аспекти і зв'язки. Недо­тримання цього принципу може стримувати розви­ток науки, гальмувати вирішення її окремих про­блем.

Діалектичне протиріччя є внутрішнім самоза­переченням, яке передбачає одночасну єдність та антагонізм елементів і характеристик предметів або явищ.

Принцип єдності якості та кількості, або якіс­ного і кількісного підходів, у наукових дослідженнях полягає в тому, що взаємозалежність цих кате­горій визначається самою діалектичною природою буття, забезпечуючи розмаїття явищ: нагромаджен­ня кількісних змін приводить до виникнення нової якості. Якість і кількість є формою відображення та ступенями пізнання предметів і явищ у сфері їх без­посереднього буття. Категорія якість виражає при­таманну речам специфічну визначеність, а кількість є відношенням якісно тотожних речей як дискрет­них одиниць певної множини. Обидва поняття є сту­пенями загального процесу пізнання, вихідним пунк­том системи категорій. Якість і кількість діалектично тотожні: кількість є фактором, що зумовлює якість.

Сутність принципу діалектичного заперечення полягає в необхідності дотримання спадковості при переході від старого до нового, від попереднього до наступного. Попереднє заперечується, але не абсо­лютно, а відносно, та не у всіх, а лише у визначених відношеннях.

Відповідно до принципу відображення людське пізнання є цілеспрямованим процесом активного відображення о6'єктивного світу свідомістю люди­ни у форм; суб'єктивних ідеальних образів.

При написанні звіту з практики необхідно визначити вищенаведені принципи стосовно обраної теми дослідження, сформулювати основні положення, які будуть розроблятися та методи дослідження, які планується використати.

До загальнонаукових належать емпіричні, тео­ретичні методи, а також методи, що використову­ються як на теоретичному методи, так і на емпірич­ному рівнях дослідження. Науковцю, в якій би галу­зі знань він не працював, також важливо знати базо­ві наукові категорії (понятійний апарат) і принципи дослідження будь-яких явищ та предметів матеріаль­ного світу.

До складу спеціальних методів, широко застосо­вуваних під час проведення соціально-економічних досліджень, входять методи збору та узагальнення інформації, аналізу, прогнозування, моделювання, програмно-цільові, евристичні та інші.

При написанні цього розділу необхідно навести перелік загальнонаукових та спеціальних методів дослідження із вказанням задач, які буде вирішено з їх використанням.