9.2. Аналіз і оцінка ймовірності банкрутства

Банкрутство або неплатоспроможність є категоріями ринкової економіки, що характеризують фінансовий стан суб’єктів господарювання. Згідно з Законом України “Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під банкрутством розуміють визнану арбітражним судом неспроможність господарюючого суб’єкта виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами та з обов’язкових платежів протягом трьох місяців після настання визначеного терміну сплати, а також відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Банкрутство буває таких видів:

• примусове, що виникає внаслідок кризи в країні, політичної нестабільності, війни, стихійного лиха, банкрутства боржників;

• фіктивне, що виникає через зумисне оголошення своєї неплатоспроможності з метою отримання відстрочки погашення своїх зобов’язань, або їх списання;

• навмисне, яке створює керівник чи власник спеціально в особистих інтересах чи інтересах інших осіб;

• необережне, яке виникає внаслідок неефективної роботи та ризикових операцій;

• технічне, що зумовлюється суттєвою простроченістю дебіторської заборгованості. Величина дебіторської заборгованості перевищує кредиторську, а сума активів значно більша від його фінансових зобов’язань;

• юридичне, яке виникає при неможливості відновити свою платоспроможність.

З метою запобігання банкрутству та визначення симптомів фінансової кризи треба проводити економічний аналіз діяльності господарюючого суб’єкта за якомога триваліший період часу його фінансування, визначити негативні та позитивні фактори ділової активності, внутрішніх і зовнішніх чинників економічної нестабільності, повноти реалізації економічного потенціалу тощо.

Причини банкрутства можна виділити у дві групи:

1) зовнішні причини, зумовлені нестабільністю зовнішнього економічного середовища. Вони поділяються на міжнародні та національні. Міжнародні формуються під впливом динаміки макроекономічних показників провідних фірм світу, стану світової фінансової системи, міждержавної митної політики руху світового капіталу та міжнародної конкуренції. За світовою статистикою третина збанкрутілих підприємств зазнали впливу зовнішніх факторів. Національними факторами банкрутства може бути необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, політична нестабільність суспільства, тотальна економічна криза, недосконала законодавча база тощо;

2) внутрішні причини спричинені недосконалістю форм, методів та організації виробничо-фінансового менеджменту. Внутрішніми факторами банкрутства можуть бути: помилкове визначення місця підприємства у ринковому середовищі і його стратегії, низька підприємницька активність та кваліфікація менеджерів, неадекватний маркетинг, велика частка залученого капіталу, неадекватність трансакційних витрат і т.п. Внутрішні причини поділяються на: конструкторсько-технологічні, економічні, фінансові та внутрішнього менеджменту (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Причини банкрутства підприємства

Можна виділити три стадії банкрутства: приховане банкрутство, фінансова криза та явне банкрутство.

Приховане банкрутство характеризується зниженням вартості суб’єктів господарювання через спад прибутковості діяльності та зростанням зобов’язань. На цій стадії знижується їх інвестиційна привабливість та погіршуються умови його ділового партнерства. Етап фінансової кризи характеризується спадом виробництва і продажу продукції, зниженням рентабельності капіталу і продукції, зменшенням грошових потоків і розбалансованістю дебіторської та кредиторської заборгованостей, некредитоспроможністю та негативним характером зміни фінансової стійкості. Явне банкрутство характеризується неможливістю того чи іншого суб’єкта відновити свою платоспроможність і виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами та з обов’язкових платежів.

У світовій практиці виділяють характерні явища, які визначають ймовірність банкрутства підприємства. До них належать:

• спад виробництва та виробнича нестабільність;

• критичний рівень недопустимої кредиторської заборгованості;

• стійке незадовільне значення коефіцієнтів ліквідності балансу;

• перевищення довготермінового та короткотермінового залучення капіталу стосовно допустимих норм;

• хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами;

• погіршення майбутніх вигод партнерських відносин;

• вимушене залучення кредитів на завідомо невигідних умовах;

• втрата довгострокових контрактів і ринків збуту продукції.

Аналізуючи ймовірності банкрутства, виділяють систему показників:

• показники фінансових результатів;

• показники ефективності використання активів і пасивів підприємства;

• показники платоспроможності та фінансової стійкості;

• показники інвестиційної активності;

• показники організаційно-структурних змін в управлінні підприємством.

Щодо перших чотирьох груп показників, то їх аналіз і оцінка детально розкривається у відповідних розділах підручника (розділи 7, 8). Характеристиками організаційно-структурних змін в управлінні підприємством є: зміна керівників і провідних спеціалістів, зміна ділових партнерів, зміна складу засновників та акціонерів, зміна організаційно-правової форми господарювання і т.п.

Для аналізу й оцінки можливого банкрутства використовують економіко-математичні методи і моделі, експертні оцінки, які з певним ступенем точності зазначають перспективну динаміку параметральних показників фінансового стану та очікувану платоспроможність.

Найпоширеніші у практиці діагностики ймовірності банкрутства підприємства у 1968 р. запропонував відомий вчений-економіст Е.Альтман дво- і п’ятифакторну “Z-моделі”. За двохфакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається за значеннями коефіцієнтів покриття (К_п) і коефіцієнтів автономії (К_а) на підставі рівняння:

Z = – 0,3877 – 1,0736 К_п + 0,0579 К_а.

Для підприємств, у яких значення Z=0, ймовірність банкрутства становить 50 %. Від’ємні значення Z (Z < 0) свідчать про зменшення ймовірності банкрутства, а додатні (Z > 0) – про підвищення зі зростанням значень (Z). Проте за цією моделлю допускається похибка значень (Z=+0,65). Щоб досягнути точнішу оцінку ймовірності банкрутства, використовують п’ятифакторну модель, за якою “індекс Z” розраховують так:

Z = 1,2 К₁ + 1,4 К₂ + 3,3 К₃ + 0,6 К₄ + 0,999 К₅ ,

де ,

,

,

,

.

Залежно від значень “індексу Z” визначають ступінь можливого банкрутства (табл. 9.1).

Таблиця 9.1