Тема 8: Міжнародний рух капіталу

1. Міжнародний рух капіталу та його форми

Міжнародний рух капіталу – це переміщення капіталу між країнами з метою отримання прибутку.

Особливість міжнародного руху капіталу: переміщення за кордон процесу створення прибутку.

Форми міжнародного руху капіталу:

• за джерелами походження:

• державний/офіційний капітал

Переміщується за кордон за рішенням урядів чи міжурядових організацій. Об’єднує угоди щодо участі у виконанні певних проектів на державному рівні, надання офіційної допомоги певній країні.

• приватний капітал

Кошти приватних фірм, банків, організацій, які переміщуються за кордон за рішенням їх керівних органів у вигляді прямих чи портфельних інвестицій.

• змішаний капітал

• кошти міжнародних організацій (МВФ, Світовий банк, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський банк реконструкції та розвитку)

Переміщуються за кордон і за це організації отримують певний відсоток.

• за характером використання:

• позичковий капітал

Позики, які надаються кредитором 1 країни позичальнику іншої на умовах строковості і платності.

• підприємницький капітал

Усі види інвестицій.

• за терміном вкладення:

• короткостроковий капітал

• середньострокові

• довгострокові

• за метою вкладення:

• портфельні інвестиції

Не дають право контролю інвестора над підприємством, в яке здійснено інвестування; в основному – це інвестиції в боргові цінні папери.

• прямі інвестиції

Дають право інвестору здійснювати контроль над об’єктом інвестування і брати участь в управлінні ним.

В багатьох країнах інвестиція є прямою, коли інвестор володіє не менше 10% акцій.

2. Причини міжнародного руху капіталу

Причини міжнародного руху капіталу, що мають макроекономічний характер, пов’язують з:

• нерівномірністю економічного розвитку окремих країн

• дією тенденцій до міжнародної рівноваги цін на фактори виробництва, різному співвідношенні щодо забезпечення факторами виробництва різних країн

• дією в країнах тенденції до монополізації ринку державою або певними виробниками

• ситуацією в сфері валютно-фінансових відносин

• стимулюванням урядів певних країн до іноземних капіталовкладень

Причини міжнародного руху капіталу, що мають мікроекономічний характер, пов’язують з:

• прагненням до максимізації прибутків

• можливістю розширення ринків збуту

• бажанням завоювати монопольні позиції на ринку іншої держави

• прагненням продовжити життєвий цикл продукції

• отриманням доступу до дешевих ресурсів

• бажанням обминути митні обмеження або зменшити їх вплив

• скороченням транспортних витрат

• отриманням ефекту масштабу

• отриманням технологічного лідерства в певній країні

• бажанням диверсифікувати ризик шляхом створення підрозділів за кордоном

3. Фактори, які вливають на міжнародний рух капіталу

При здійсненні інвестування в певну країну, інвестори вивчають ринок даної країни. В багатьох випадках вони використовують рейтинги інвестиційної привабливості країни.

Важливим моментом при здійсненні інвестування є позитивний інвестиційний клімат країни. Інвестиційний клімат включає комплекс параметрів, які бере до уваги інвестор, приймаючи рішень про капіталовкладення. Інвестиційний клімат формується під впливом політичних, економічних, технічних, соціальних чинників, але найважливішим з них є економічна ситуація в країні інвестування.

Не існує єдиного переліку показників щодо визначення інвестиційного клімату. Набір цих показників, які враховує інвестор, залежить від виду інвестицій, терміну капіталовкладень, умов інвестування.

Міжнародні кредитно-фінансові установи важливою умовою інвестування коштів вважають підписання угод на найвищому рівні.

Лондонський часопис «Юромані» надає наступний перелік показників для оцінки інвестиційної привабливості країни:

• ефективність економіки (темпи зростання ВВП)

• рівень політичного ризику

• показник заборгованості країни

• доступність довгострокового банківського кредитування

• можливість виникнення форс-мажорних обставин в даній країні

• схильність країни до неповернення боргів чи відстрочка по їх виплаті

При здійсненні портфельних інвестицій, інвестор враховує, насамперед: розвиненість фондового ринку даної країни, існування інфраструктури, яка здійснює його обслуговування, а також можливість репатріації доходів, яка залежить від державних гарантій та стабільності валютного курсу країни.

За даними торгової палати США, Американські транснаціональні корпорації оцінюють інвестиційний клімат за такими критеріями:

• характеристика місцевого ринку (ємність ринку, добробут, купівельна спроможність населення)

• доступ до ринку (місцеві закони, нормативні акти, які впливають на доступ до ринку і на прибутковість інвестування)

• робоча сила (якість, рівень зарплати)

• валютний ризик (зміна курсу національної валюти по відношенню до головних валют)

• репатріація капіталу (нормативні акти, які впливають на можливість повернення капіталу до країни, де знаходиться інвестор)

• захист інтелектуальної власності (законодавство із захисту об’єктів інтелектуальної власності)

• торгова політика (інструменти тарифного і нетарифного регулювання, які використовуються в країні)

• урядове регулювання (стабільність законодавства в даній країні і відповідність його міжнародним стандартам)

• ставки податків

• політична стабільність

• макроекономічна політика держави (економічна стабільність, низький рівень інфляції)

• рівень розвиненості інфраструктури в даній державі

• транспортне сполучення, розвиток соціальної інфраструктури, розвиток банківської системи

Рейтинги інвестиційного клімату в країні регулярно визначають і публікують: Американська група «Бізнес ризик інтернешнал», Лондонський часопис «Юромані», Німецька газета «Ханделсблад». Україна сьогодні за рейтингом інвестиційної привабливості посідає одне з перших місць серед 160 країн другої сотні.

4. Прямі іноземні капіталовкладення

Прямі капіталовкладення можуть здійснюватися шляхом:

• створення нового підприємства за кордоном

• розширення діючих підприємств

• придбання уже діючої за кордоном фірми

Характер участі іноземних партнерів в інвестиційному проекті визначає вид угод, які укладаються між ними.

Групи угод:

• акціонерні та самостійні

Самостійні базуються на створенні за кордоном філій, дочірніх підприємств, асоційованих компаній, які належать іноземному інвестору повністю або більша частка в капіталі цих підприємств.

Акціонерні характеризуються змішаним володінням. Капітал таких об’єктів інвестування належить іноземному власнику та національному. Компанії акціонерного володіння мають наступні характеристики:

• існування угоди про довготривале співробітництво

• об’єднання грошових активів

• здійснення узгоджених програм під керівництвом спільних органів управління

• участь власників у розподілі прибутків відповідно до вкладеного капіталу

• форми пасивної співпраці (неакціонерні/контрактні операції)

Не пов’язана зі створенням юридичної особи. Сфера застосування з іноземними капіталовкладниками охоплює наступні форми співробітництва:

• лізинг

• інжиніринг

• франчайзинг

• контракти про управлінську допомогу

4.1. Види підприємств з прямими інвестиціями

Основна частина прямих закордонних інвестицій припадає на міжнародні корпорації, які переважно є потужними фірмами розвинутих країн. Але часто міжнародні корпорації бувають невеликими за масштабами операцій, але надзвичайно гнучкими і ефективними, особливо у сфері інноваційних технологій, обслуговування тощо.

Міжнародна корпорація – форма структурної організації корпорації, яка здійснює прямі інвестиції за кордон.

Види міжнародних корпорацій:

• транснаціональні

Корпорації, капітал у головній компанії яких належить 1 країні, а філії можуть знаходитись в різних державах.

• багатонаціональні

Корпорації, капітал у головній компанії яких належить кільком державам, а філії можуть знаходитись в різних державах.

Прямий інвестор – державні, приватні організації, фізичні та юридичні особи, а також їх об’єднання, які володіють підприємством або його частиною за кордоном.

Країна базування – це країна, в якій знаходиться головна компанія.

Приймаюча країна – це країна, в якій знаходяться асоційовані та дочірні підприємства, відділення, філіали головної компанії.

Між головною компанією і її закордонними підрозділами відбувається інтенсивне переміщення товарів і капіталу. При чому, товари переміщуються в цінах, які відрізняються від ринкових, а саме у трансфертних цінах.

Трансфертні ціни – ціни, які відрізняються від ринкових і використовуються всередині корпорації з метою скорочення податків, митних зборів для переказу прибутків за кордон.

Підприємства, які створюються головною компанією за кордоном можуть мати форму:

• філіалів (підрозділи, які повністю належать головній компанії)

• асоційованих компаній (підрозділи, у яких головній компанії належить менше 50%)

• дочірніх компаній (підрозділи, у яких головній компанії належить більше 50%)

Значна частка прямих інвестицій попадає на транснаціональні корпорації. Вони володіють чи контролюють виробництво продукції чи послуг поза межами країни базування, розташовуючи в різних країнах світу свої підрозділи і функціонують відповідно до глобальної стратегії корпорації.

Транснаціональні корпорація – це компанія, що включає одиниці в 2-ох або більше країнах, незалежно від юридичної форми та сфери діяльності.

4.2. Наслідки прямих капіталовкладень

Міжнародне переміщення капіталу у форма прямих інвестицій призводить до збільшення сукупного світового виробництва шляхом ефективнішого використання факторів виробництва. При цьому, в країні, з якої експортується капітал, доходи власників капіталу зростають, а доходи власників інших факторів виробництва – зменшуються; в країні, яка отримує інвестиції – ситуація зміниться в іншу сторону.

Недоліки інвестування:

• мета діяльності іноземного інвестора не завжди збігається з національними інтересами

• доходи, отримані іноземними інвесторами, перераховуються за кордон

• переважно інвестори надають перевагу вкладанню коштів в сировинні галузі, що негативно впливає на національну економіку

5. Портфельні капіталовкладення

Портфельні інвестиції – це капіталовкладення які здійснюються, насамперед, в боргові цінні папери, але можуть здійснюватися і в акції.

Акція – це грошовий документ, який засвідчує майнове право власника документу, по відношенню до особи, яка випустила цей документ.

Боргові цінні папери – це грошові документи, які засвідчують відношення позики власника документу по відношенню до особи, яка випустила цей документ.

Боргові цінні папери поділяють на:

• облігації

Грошові інструменти, які дають їх власнику безумовне право на гарантований, фіксований грошовий дохід або на, визначений договором, змінюваний дохід.

• казначейський вексель

Грошовий інструмент, який дає право їх власнику на гарантований дохід на певну дату; випускає держава.

• фінансові деривативи

Похідні грошові інструменти, які мають ринкову вартість і засвідчують право власника на купівлю і продаж первинних цінних паперів, валюти, товарів. Умови обігу і ціни на деривативи залежать від первинних цінних паперів, товарів, валюти, до яких вони прив’язані.

Види деривативів:

• опціони (цінні папери, які дають право їх власнику купити або продати певний цінний папір, товар, валюту за фіксованою ціною після того, як мине певний час або на певну дату; покупець виплачує продавцеві опціонну премію; продавець зобов’язується виконати свої обов’язки, вказані в угоді; покупець може відмовитись від купівлі)

• варанг (різновид опціону, що дає його власнику право придбати на певних пільгових умовах певну кількість акцій протягом певного часу)

• ф’ючерс (угода, яка передбачає обмін реального активу, що належить одній із сторін на фінансовий актив іншої або обмін двома фінансовими активами у встановлений термін і по попередньо узгодженому курсу (ціні); будь яка із сторін може відмовитись від виконання угоди, попередньо поставивши до відома іншу; укладаються на біржі і реєструються розрахунковою палатою, що є гарантією виконання даної угоди)

• форвард (угода, яка укладається з метою страхування від втрат у випадку зміни процентних ставок і в якій обумовлюється процентна ставка по деякій сумі заборгованості, яку необхідно виплатити у встановлений термін; укладаються поза біржею і є обов’язковими до виконання)

• своп (угода, яка передбачає обмін через певний час і на основі узгоджених правил платежами по одній і тій же заборгованості)

• нота/боргова записка (короткостроковий грошовий інструмент; укладається від 3 до 6 місяців; випускає позичальник на своє ім’я по угоді з банком, який гарантує його розміщення на ринку і купівлю непроданих нот чи пролонгацію кредиту; причини здійснення портфельних інвестицій)

Причина здійснення портфельних інвестицій:

• прагнення розмістити капітал в тих країнах і в таких цінних паперах, які будуть приносити максимальний прибуток при мінімальному ризику

• прагнення захистити кошти від інфляції

• більш висока ліквідність портфельних інвестицій порівняно з прямими (можливість швидкого перетворення цінних паперів в готівку)

Міжнародних ринок портфельних інвестицій є значно більшим за обсягами ніж прямих.

6. Міжнародні кредити

Іноземні позики класифікують:

• за призначенням:

• прив’язані

Комерційні, які пов’язані зі зовнішньою торгівлею товарами і послугами та інвестиційні, які пов’язані зі здійсненням інвестування коштів.

• фінансові

Позики, призначені для закупівлі цінних паперів.

• за видами:

• товарні

Кредити, надані експортерами покупцям, які полягають у відстрочці платежу за експортовані товари.

• валютні

Кредити, надані банками, у грошовій формі.

• за валютою позики:

• у валюті позичальника

• у валюті кредитора

• у валюті третьої країни

• у міжнародних розрахункових одиницях

• за терміном надання:

• над короткострокові (до 3 місяців)

• короткострокові (до 1 року)

• середньострокові (до 5 років)

• довгострокові (більше 5 років)

• за забезпеченістю:

• забезпечені

Кредити, надані в заставу під товарно-матеріальні цінності, комерційні документи, товарно-супроводжувальні документи, нерухомість, товари в обігу, товарна маса на складах, товари в переробці

• бланкові/незабезпечені

Кредити, які надаються під зобов’язання боржника повернути обумовлену в кредитній угоді суму у встановлений термін без гарантій.

Міжнародне кредитування здійснюється на основі таких принципів:

• строковості

• платності

• повернення

• забезпеченості

• цільового використання

Міжнародний кредит виконує такі функції:

• забезпечує перерозподіл матеріальних і фінансових цінностей між країнами

• допомагає більш ефективно використовувати фінансові і матеріальні ресурси

• сприяє накопиченню фінансових і матеріальних ресурсів, з метою їх ефективного використання в майбутньому

• прискорює процес виробництва і реалізації продукції

• сприяє реалізації програм економічного розвитку певних країн

Міжнародний кредит може мати негативний вплив: знижуючи платоспроможність країн позичальників і підвищуючи рівень їх заборгованості перед кредиторами.

Неефективне використання кредитних ресурсів певними країнами призводить до виникнення і зростання їх фінансової заборгованості, що негативно впливає на економіку країни, особливо за умови несвоєчасного повернення кредитів і при додаткових отриманнях позик.

7. Державна підтримка іноземних інвестицій

Державна підтримка іноземних інвестицій здійснюється шляхом:

• надання державних гарантій інвестором щодо повернення суми інвестованого капіталу у разі непередбачуваних ситуацій

• страхування закордонних інвестицій

Може здійснюватися державними і приватними агентствами і стосується вітчизняних інвесторів, тобто їх ризиків при інвестуванні за кордон)

• адміністративна і дипломатична підтримка інвестування

Полягає у проведенні переговорів, підписанні угод між державами з приводу створення сприятливих умов для іноземних інвесторів

• участь держави в якості посередника при врегулюванні інвестиційних суперечок