Тема 6: Державне регулювання міжнародної торгівлі

1. Типи зовнішньоторговельної політики

Міжнародна торгівельна політика залежно від втручання в міжнародні економічні процеси держави поділяється на:

• політика вільної торгівлі

Політика мінімального втручання держави в зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції.

• протекціонізм

Державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних (мито) і нетарифних інструментів торгової політики.

Форми протекціонізму:

• селективний/вибірковий (направлений проти окремих країн чи окремих товарів)

• галузевий (захищає певні галузі (найчастіше сільське господарство))

• колективний (проводиться об’єднанням країн стосовно країн, які до нього не входять)

• прихований (здійснюється методами внутрішньої економічної політики (стандарти якості, особливості реєстрації підприємств))

2. Методи зовнішньоторговельної політики

Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі по своєму характеру поділяють на:

економічні (тарифні і нетарифні)

Тарифні методи (тарифні збори, тарифна квота) регулюють переважно імпорт.

Тарифні методи поділяються на:

• мито – це обов’язків платіж, який стягується митними органами при імпорті чи експорті товару при перетині ними митного кордону держав.

Функції мита:

• фіскальна (збільшення поступлень в бюджет)

• протекціоністська (за допомогою мита держава захищає національного виробника)

• балансуюча (стосується експортних зборів, що встановлюється з метою запобігання експорту товарів, внутрішні ціни на які нижчі від світових)

Класифікація мит:

• за способом стягнення:

• адвалорні (розраховуються у відсотках від вартості товару)

• специфічні (встановлюються в певному розмірі від одиниці товару)

• комбіновані (поєднують адвалорні та специфічні)

• за об’єктом стягнення:

• імпортні

• експортні

• транзитні (збори, які стягуються з товарів, які переміщуються через нашу країну в іншу країну)

• за характером:

• сезонні (збори, які використовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі товарами сезонного характеру; строк дії цих мит переважно не більше декілька місяців і використовується стосовно с/г продукції)

• антидемпінгові (використовуються у випадку ввезення на територію країни товарів за цінами нижчими ніж на внутрішньому ринку виробника)

• компенсаційні (стягуються з імпорту тих товарів, пр. виробництві яких використовувались субсидії якщо імпорт цих товарів наносить шкоду національному виробнику)

• митний тариф – це перелік ставок мита, який використовується для регулювання експорту та імпорту; інструмент торгової політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком

Нетарифні методи поділяють на:

• кількісні (квотування, ліцензування і добровільні обмеження)

• приховані (державні закупівлі товарів, вимоги до вмісту місцевих компонентів, технічні бар’єри, податки і збори)

• фінансові (субсидії, кредитування, демпінг; використовуються для стимулювання експорту)

• добровільні обмеження (кількісне обмеження експорту, що базується на зобов’язанні одного з партнерів добровільно обмежити або не збільшувати обсяг експорту на протязі певного періоду в обумовлених в угодах розмірах)

неекономічні (приховані)

Неекономічні методи поділяються на:

• технічні бар’єри

Введення таких національних, адміністративних, технічних та інших норм і правил, які створюють несприятливу ситуацію для імпорту товарів з інших країн (вимоги щодо упакування товару, маркування, внутрішні податки і збори тощо).

• вимоги щодо вмісту місцевих компонентів

Законодавчо встановлена частка вітчизняних складових у кінцевому продукті.

• внутрішні податки та збори

• державні закупівлі

Прихований метод торгової політики, згідно з яким від державних органів і підприємств вимагається купувати певні товари лише у національних виробників, навіть якщо ці товари дорожчі за імпортні.

Фінансові методи, на відміну від інших методів, направлені на стимулювання експорту:

• субсидії (грошові виплати, скеровані на підтримку національних виробник)

Форми субсидій:

• прямі

Безпосередні виплати експортеру різниці між його витратами і отриманим доходом від експортованої продукції; заборонені світовою організацією торгівлі.

• непрямі

Надання пільг в оподаткуванні, пільгових умов страхування, надання позик під нижчий відсоток, що сприяє зниженню ціни експорту.

• внутрішні

Бюджетне фінансування виробництва товарів, що реально конкурують з імпортом.

• демпінг (вивезення товарів за кордон за цінами, нижчими ніж на внутрішньому ринку)

Причина виникнення демпінгу: використання субсидій при виробництві товару.

Види демпінгу:

• спорадчий/епізодичний

Періодичний продаж надлишку товарів за заниженими цінами на світовому ринку.

• доцільний

Експорт товарів за цінами, нижчими ніж на внутрішньому ринку і навіть нижчими за витрати виробництва.

• постійний

Довготривалий експорт товарів за заниженими цінами.

• взаємний

Зустрічна торгівля двох країн одним товаром за заниженими цінами.

Неекономічні методи:

• торгові угоди

Укладаються від 5 до 10 років і ратифікуються парламентами. За рішенням сторін вони можуть переглядатися і продовжуватися

• правові режими (режим найбільшого сприяння і національний режим)

Національний режим – режим економічних відносин між державами, за якого кожна із сторін зобов’язується забезпечити для імпортерів такий самий режим, як для національних виробників.

Режим найбільшого сприяння полягає в тому, що держава створює сприятливі умови для імпорту товару, шляхом надання певних пільг.

3. Економічні наслідки введення тарифів

В результаті введення митних тарифів виникають наступні ефекти в економіці країни:

• ефект переділу (А) – перерозподіл доходів від споживачів до виробників продукції, яка конкурую з імпортом

• ефект захисту (В) – економічні втрати країни внаслідок необхідності внутрішнього виробництва додаткової кількості товару при більших витратах та під захистом тарифу

• ефект доходів (С) – збільшення надходжень в державний бюджет в результаті введення мита

• ефект споживання (D) – скорочення споживання в результаті введення мита

4. Аргументи за і проти тарифів і квот

Аргументи за введення тарифів:

• тариф захищає молоді галузі, проте визначити момент, коли галузь досягла зрілості і зняти тариф дуже важко, тому виникають певні зловживання

• тариф захищає національного виробника і стимулює національне виробництво

• тариф сприяє збільшенню надходжень в бюджет

• тариф захищає національну та міжнародну безпеку, культуру, традиції

Аргументи проти введення тарифів:

• тарифи уповільнюють економічне зростання

• тарифи збільшують податкове навантаження на громадян

• тариф на імпортні товари не безпосередньо, але впливає експорт товару

• тариф призводить до скорочення загального рівня зайнятості

• односторонні введення митних тарифів можуть стати причиною торгових війн

Аргументи за і проти квот:

• квота є більш ефективним інструментом обмеження імпорту

• квоти не прив’язані до ціни товару і мають абсолютну величину

• квоти є більш ефективними, коли є необхідність в швидких заходах щодо обмеження імпорту

• квотами легше маніпулювати

• вони сприяють збільшенню доходів виробників імпорто-замінної продукції

• жорсткіше стримують імпортну конкуренцію