Тема 7: Міжнародна міграція робочої сили

1. Сутність і основні причини міжнародної трудової міграції

Міграція людських ресурсів з 1 країни в іншу – одна з найважливіших форм міжнародних економічних відносин і є складовою світового господарства.

Міжнародна трудова міграція – процес організованого чи стихійного переміщення працездатного населення з 1 країни в іншу, що має постійний чи тимчасовий характер.

Міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення між країнами і перебування на території певної держави терміном більше 1 року, що викликано причинами економічного і неекономічного характеру.

Міграція робочої сили включає такі процеси:

• еміграція

• імміграція

• рееміграція (повернення на батьківщину)

Міграцію робочої сили класифікують:

• за характером:

• стихійна

• організована

• примусова

• за терміном міграції:

• маятникова

• сезонна

• тимчасова

• постійна

• за професійною структурою:

• робоча сила низької кваліфікації

• кваліфікована робоча сила

• висококваліфікована робоча сила

Міграція висококваліфікованої робочої сили (відомих вчених, науковців) називається «відтік мізків».

В якості основних форм міграційних процесів виділяють:

• постійна міграція

Переселення на постійне місце проживання або проживання на території певної держави терміном більше 1 року.

• тимчасова міграція

Передбачає повернення робітника на батьківщину після закінчення певного терміну.

• нелегальна міграція

Передбачає проживання і працевлаштування на території певної держави без отримання відповідного дозволу і реєстрації.

Причини міграції мають економічний (переміщення з метою збільшення своїх доходів) і неекономічний (політичні, релігійні, екологічні, культурні, особисті причини) характер.

Міграційні процеси вплинули на виникнення двох ринків праці – легального і нелегального.

Значний плив на легальність чи нелегальність міграційних процесів, крім державного регулювання, мають моделі трудових відносин.

Виділяють 3 моделі трудових відносин:

• європейська

Характерні такі риси: високий рівень правової захищеності робітників; жорсткі норми трудового права, які направлені на збереження робочих місць; регіонально-галузеве регулювання рівня оплати праці та її диференціації.

• англосаксонська

Характерні такі риси: свобода роботодавця щодо найму і звільнення працівника; перевага колективно-договірного регулювання на рівні підприємства чи фірми; чутливе реагування на потребу зміни кількості робочих місць.

• китайська

Характерні такі риси: жорстке регулювання трудових відносин у державному секторі; відсутність правового регулювання трудових відносин в приватному секторі.

Ці моделі відображають характер соціально-трудових відносин, які існують в різних країнах світу.

2. Основні світові ринки робочої сили

Основні світові ринки робочої сили:

• ринок США і Канади (сформувався за рахунок мігрантів з усіх країн світу)

• ринок Західної Європи (значний вплив на розвиток мало створення ЄС, що вплинуло на зростання міграції між країнами, що входять до нього)

• Близький Схід/нафтовидобувні країни (питома вага іноземних виробників – понад 50%; найбільша кількість іммігрантів з Сирії, Єгипту, Палестини, Іраку, Йорданії)

• Австралія

• Латинська Америка (найбільша кількість іммігрантів з Парагваю, Сальвадору)

• Країни «Великої 7»

На сьогодні сформувалися наступні напрямки міграції:

• з країн, що розвиваються, в промислово-розвинуті країни

• в межах розвинутих країн

• між країнами, що розвиваються

• між країнами колишнього Радянського Союзу

• з розвинутих країн до країн, що розвиваються

3. Наслідки міжнародної трудової міграції

Більшість країн, в які іммігрує населення, відчувають такі позитивні наслідки:

• зростання виробництва

• зростання конкуренції на ринку праці

• зростання конкурентоспроможності вітчизняного продукту за рахунок зменшення ціни, що відбулося під впливом зменшення витрат на оплату праці

• зменшення витрат на навчання чи підвищення кваліфікації, якщо в’їжджає висококваліфікована робоча сила

• збільшення поступлень в бюджет за рахунок зростання виробництва

• покращення демографічної ситуації в країнах, що потерпають від старіння

Більшість країн, в які іммігрує населення, відчувають такі негативні наслідки:

• конфлікти різного характеру

• зростання злочинності

• збільшення безробіття

Щодо країн, з яких емігрує населення, то існують наступні позитивні наслідки:

• зниження безробіття

• навчання робочої сили під час роботи за кордоном

• поступлення переказів з-за кордону

• в деяких країнах поступлення від експорту є значно менші, ніж кошти переказані робітниками з-за кордону

Щодо країн, з яких емігрує населення, то існують наступні негативні наслідки:

• зменшення податкових надходжень

• відплив висококваліфікованих спеціалістів, що негативно впливає на темпи зростання країни

• руйнування сімей

4. Державне регулювання міграційних процесів

Більшість країн для регулювання міграційних процесів використовують селективний підхід, тобто держава не створює перешкод для в’їзду бажаних емігрантів і обмежує в’їзд всіх інших.

Бажані іммігранти – відомі бізнесмени, спеціалісти нових і перспективних галузей (нанотехнології, програмісти), представники рідкісних професій (лікарі, які володіють ефективними нетрадиційними методами лікування), науковці, спеціалісти зі світовим ім’ям, низько кваліфікована робоча сила, яка за мінімальну плату, виконує шкідливу роботу.

Для регулювання міграції, держава використовує наступні методи:

• встановлює вимоги до професійної кваліфікації робітника

• встановлює обмеження особистого характеру (вимоги щодо сімейного стану, віку)

• встановлює кількісне квотування

• встановлює кількість іммігрантів, які можуть працювати на певному підприємстві, галузі

• економічне регулювання (щодо юридичних осіб, а саме можливості наймання ними іноземців на роботу)

• встановлення географічних пріоритетів

• встановлення тимчасових обмежень щодо перебування іноземців на території певної держави

• заборони, які можуть мати явний і прихований характер

Один із заходів державного регулювання – стимулювання рееміграції. Для цього держави можуть впроваджувати наступні програми:

• програма професійної підготовки мігрантів

• програми допомоги країнам, з яких здійснюється масова еміграція

• програми стимулювання рееміграції шляхом надання матеріальної допомоги емігрантам, після повернення на батьківщину або після отримання заяви від емігранта щодо його бажання повернутися додому

Наразі, всі ці програми мають більш теоретичний характер, ніж практичний.

5. Місце Міжнародної організації праці в регулюванні міграційних процесів

Міжнародна організація праці була створена в 1919 році при Лізі Націй. Штаб-квартира знаходиться в м. Женева. До організації входить більш ніж 170 країн, в тому числі Україна.

Особливість організації: представництво кожної країни в ній складається з 3 верств (представники від урядовців, представники від підприємців, представники від робітників).

Мета діяльності – сприяння встановленню соціальної справедливості в сфері праці, захист інтересів робітників, поліпшення умов праці.

Види діяльності: розробка нормативів по регулюванню умов праці, зайнятості, соціального забезпечення; контролювання за дотриманням основних прав людини.

Конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці містяться в Міжнародному кодексі праці, який є основою регулювання трудових відносин в країнах-учасницях організації.

Міжнародна організація праці ухвалила також низку документів, які стосуються переміщення робочої сили: документи проти дискримінації іммігрантів, документи про дотримання соціальних і економічних прав іммігрантів.

Крім цього, в країнах, які входять в Міжнародну організацію праці, повинен виконуватись принцип обов’язковості соціальних виплат емігрантам, після повернення їх на батьківщину (враховуючи стаж роботи і заробітну плату за кордоном). На разі, цей принцип в Україні не працює.

6. Трудова міграція з України

Причини трудової міграції з України ті ж самі, що і розглянуті вище.

Основні напрямки міграції – країни Європи, Америки, Австралії.

За останні роки, кількість емігрантів не збільшилася. Це пов’язано зі світовою фінансовою кризою і з насиченням ринків інших країн емігрантами.