Тема 2: Особливості здійснення міжнародної торгівлі

1. Суб’єкти і об’єкти, умови міжнародної торгівлі

Зовнішня торгівля є важливою формою міжнародних економічних відносин кожної країни.

Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків товарів: експорту та імпорту. Вона характеризується торговим сальдо і торговим оборотом.

Торгове сальдо – це різниця між експортом та імпортом.

Торговий оборот – це сума експорту та імпорту.

Товар – це предмет, який здатний задовольнити будь-яку суспільну потребу і виготовлений для обміну.

З позиції міжнародної економіки, товари поділяють на:

• торгові (ринкові) – товари (послуги), які можуть рухатися між країнами

До ринкових товарів відносяться:

• сільськогосподарські

• продукти полювання

• продукти лісового господарства

• продукти рибальства

• продукти видобувної і обробної промисловості

• неторгові (неринкові) – товари (послуги), які споживаються всередині країни

До неринкових товарів відносяться:

• комунальні послуги

• будівельні послуги

• послуги оптової і роздрібної торгівлі

• ресторанні послуги

• готельні послуги

• соціальні послуги

• послуги охорони здоров’я

На віднесення товарів до торгових чи неторгових впливають:

• транспортні витрати

• конкурентоспроможність товарів

• тарифні та нетарифні методи переміщення цих товарів

Для визначення торгівлі міжнародною, а її основні товарні потоки експортом чи імпортом, необхідно зафіксувати у необхідних митних документах факт переміщення товарів через кордон, навіть якщо власник цього товару не змінюється.

Суб’єкти міжнародної торгівлі:

• країни світу

• державні та недержавні організації

• окремі особи

• приватні, акціонерні, спільні підприємства

• транснаціональні корпорації

Об’єкти міжнародної торгівлі:

• товари

• послуги

• продукти інтелектуальної творчості

Попит і пропозиція на товар з боку суб’єктів міжнародної торгівлі мають визначальний вплив на світову ціну цього товару. При цьому значний вплив на встановлення рівноважної ціни на світовому ринку мають внутрішні ціни на цей товар в кожній країні-учасниці торгівлі.

Основні принципи (умови) здійснення міжнародної торгівлі на світовому ринку:

• обсяги експорту визначаються обсягами надлишкової пропозиції товару

• обсяги імпорту визначаються обсягами надлишкового попиту на товари

• факт наявності надлишкової пропозиції та надлишкового попиту на міжнародному ринку встановлюють порівнюючи внутрішні рівноважні ціни на однакові товари в різних країнах

• ціна, за якою здійснюється міжнародна торгівля, знаходиться між мінімальною та максимальною внутрішніми цінами рівноваги, які існують у країнах до початку торгівлі

• з одного боку, зміна світової ціни веде до зміни кількості товарів, які експортуються та імпортуються на світовому ринку, а з іншого боку, зміна кількості експортованих та імпортованих товарів призводить до зміни світової ціни

2. Форми і методи міжнародної торгівлі

Форми міжнародної торгівлі:

• за ознакою об’єкта:

• торгівля товарами

• торгівля послугами

• за характером взаємодії суб’єктів:

• традиційна торгівля

Експортні та імпортні операції, які не зумовлені коопераційними зв’язками та зобов’язаннями, щодо збалансованого обміну товарами.

• зустрічна торгівля

Ґрунтується на зустрічних зобов’язаннях експортерів щодо закупівлі у імпортерів частини чи повністю всієї обумовленої кількості товару (бартер, операції здавальницькою сировиною).

• торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією

Здійснюється на підставі довготермінових угод.

• за характером регулювання:

• звичайна торгівля

Регулювання здійснюється в повному обсязі відповідно до національного законодавства.

• торгівля за режимом найбільшого сприяння

Передбачає, що держави на взаємній основі домовляються про надання одна одній привілей та пільг щодо ставок мита та митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій.

• дискримінаційна торгівля

Передбачає введенні обмежень державою на експортно-імпортні операції (ембарго, бойкот, блокада).

• преференційна торгівля

Передбачає надання державою певних пільг: податкових, митних.

Методи здійснення міжнародної торгівлі:

• пряма торгівля

• торгівля через посередників (здійснюється за допомогою таких видів посередників):

• дистриб’ютори (посередники, які виступають від імені продавця, але реалізовують товар, закуплений за свій рахунок)

• дилери (фізичні та юридичні особи, які здійснюють перепродаж товарів від свого імені та за свій рахунок)

• брокери і агенти (особи, які здійснюють пошук споживача продукції; безпосередньо участі у торгівлі не приймають, здійснюють всі операції за певну плату

• комісіонери (фізичні та юридичні особи, що укладають міжнародні господарські контракти від свого імені, але за рахунок комітентів/продавців, які і несуть комерційний ризик

• консигнатори (фізичні та юридичні особи, що здійснюють операції, що полягають в прийманні товару на свій склад (консигнаційний), реалізовують його, а не реалізований повертають його власникові

• прості посередники (фізичні та юридичні особи, що сприяють пошукові партнерів та укладанню міжнародних контрактів, але не беруть участі у їхньому виконанні, наприклад: брокери і агенти)

• повірені посередники (фізичні та юридичні особи, що виконують угоди від і мені і за рахунок довірителів, що підписали контракт

• збутові посередники (фізичні та юридичні особи, що здійснюють перепродаж товарів від свого імені, надають покупцям послуги сервісного характеру, рекламують продукцію (дистриб’ютори))

У фіксований митною статистикою обсяг експорту товарів, залежно від їх походження і призначення, входять:

• вивезення товарів, виготовлених в даній країні

• вивезення вітчизняної сировини і напівфабрикатів для переробки за кордоном під митним контролем з наступним поверненням

• реекспорт (вивезення товарів, раніше завезених з-за кордону, включаючи товари, продані на міжнародних аукціонах,товарних біржах

• тимчасове вивезення за кордон вітчизняних товарів на виставки, ярмарки з наступним їх поверненням, а також вивезення тимчасово завезених іноземних товарів (виставки, ярмарки тощо)

• постачання в рамках транснаціональних корпорацій, а також вивезення продукції в порядку прямих виробничих зв’язків

В будь-якій державі для успішного функціонування на світовому ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру (систему, яка може забезпечити просування товарів та послуг від виробника до споживача в даній іноземній країні).

До інфраструктури можна віднести:

• склади

• коррахунки банків

• страхові компанії

• спеціалізовані організації, які будуть здійснювати після продажне обслуговування товарів

Країна, яка не має розвиненої зовнішньоекономічної інфраструктури, змушена багато витрачати для отримання доступу до інфраструктури іноземних держав.

3. Основні показники міжнародної торгівлі

Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників:

• обсяг експорту та імпорту

• динаміка експорту та імпорту

• структура (географічна та товарна) експорту та імпорту

Обсяг експорту та імпорту визначається в натуральних та вартісних показниках. Для визначення вартості товару, який експортується, в країнах існують наступні системи ціноутворення:

• формування ціни на базі цін FOB (вільний на борту судна)

Продавець зобов’язаний доставити товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна.

• система SIF

В вартість продукції включається вартість страхування і транспортування, при цьому, наприклад, продавець за свій рахунок винаймає судно, вантажить товар на його борт і страхує від ризиків.

Сьогодні не існує такої країни, яка могла б обійтись без здійснення міжнародної торгівлі. Але ступінь залежності країн є різний. Він визначається за формулою: . За цим показником всі країни поділяють на 3 групи:

• високозалежні, якщо значення показника 45-90%

• середньозалежні, якщо значення показника 14-44%

• низькозалежні, якщо значення показника 2,7-13%

Країни з високою залежність від зовнішньої торгівлі – це, як правило, країни, що розвиваються і мають невеликі території, що і зумовлює високу залежність (Македонія, ОАЕ, Люксембург, Бельгія).

Країни з середнім ступенем залежності – це великі розвинуті країни (Німеччина, Великобританія, Франція).

Країни з низьким рівнем залежності – це країни, які орієнтуються на власний економічний потенціал і країни, що є в економічному відношенні слаборозвиненими, і які через це не можуть перейти до відкритої економіки (Заїр, Ліберія, Японія, США, Сомалі).

На рівень відкритості економіки та на показник залежності від зовнішньої торгівлі впливають методи державного регулювання міжнародної торгівлі, які стримують або заохочують потоки експорту та імпорту.