Тема 13: Поняття валюти і ї класифікація, валютна конвертованість і валютний курс

1. Валюта.

Валюта в широкому розумінні – це грошова одиниця будь-якої країни.

Виділяють національну (грошова одиниця, яка використовується всередині країни і виконує всі функції грошей) та іноземну (грошові одиниці іноземних держав, на які обмінюється національна при здійсненні міжнародних розрахунків) валюти.

Валюту поділяють на такі види:

• залежно від емітента валютних коштів:

• національна

• іноземна

• міжнародна (регіональна)

• екю

• за ступенем конвертування валюти:

• вільноконвертована (широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами і активно продаються і купуються на головних валютних ринках (долар, єна, євро)

• частковоконвертована (обмінюється тільки на деякі інші валюти чи для здійснення певних операцій)

• неконвертована (замкнута, на які існує заборона обміну)

• за матеріально-речовою формою:

• готівкова

• безготівкова

• за відношенням до курсів інших валют:

• сильна (тверда) характеризується стабільним валютним курсом, зміна якого відбувається під впливом фундаментальних макроекономічних закономірностей

• слабка

• за принципом побудови:

• кошикового типу (євро)

• звичайна

• по відношенню до валютних запасів країн:

• резервна (де країни, тримають свої ліквідні резервні активи, які використовуються для покриття дефіциту платіжного балансу)

• інші валюти

• за видами валютних операцій:

• валюта ціни контракту

• валюта платежу

• валюта кредиту

• тощо

2. Валютна конвертованість

Валютна конвертованість – це здатність резидентів і нерезидентів вільно без будь яких обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і матеріальними активами.

Відповідно до втручання держави в процес конвертованості валют виділяють:

• конвертованість по поточних операціях

Відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточних міжнародних операціях, які пов’язані з торгівлею товарами, послугами, міжнародними переказами доходів і трансфертів. ця конвертованість вказує на ліберальність торгової політики.

• конвертованість по капітальних операціях

Це відсутність обмежень на платежі і трансферти, які пов’язані з рухом капіталу, а саме з прямими, портфельними інвестиціями і кредитами.

• повна конвертованість

Відсутність будь яких обмежень і контролю по поточних і капітальних операціях. Для встановлення повної конвертованості необхідно забезпечити макроекономічну стабільність в державі, збалансованість державного бюджету, жорстку грошово-кредитну політику, стійкі темпи економічного зростання.

• внутрішня конвертованість

Це право резидентів здійснювати операції всередині країни в іноземній валюті.

• зовнішня конвертованість

Це право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

• товарна конвертованість

Це здатність економіки забезпечити достатню кількість товарів і послуг, щоб задовольнити попит збоку резидентів і нерезидентів, які здійснюють операції з іноземною і національною валютою.

Внутрішня конвертованість дуже часто виникає без офіційного дозволу держави (нелегально) і може привести до паралельного обігу.

Паралельний обіг – це використання однієї чи декількох іноземних валют в грошовій системі держави поряд з національною валютою, що є законним грошовим засобом.

Головною причиною паралельного обігу і внутрішньої конвертованості валюти є висока інфляція в державі, в результаті якої національна грошова одиниця стрімко втрачає купівельну здатність і населення намагається застрахувати свої заощадження і доходи, шляхом переведення їх в іноземну валюту.

Паралельний обіг може мати дві форми:

• доларизація (використання іноземної валюти в якості засобу обігу одиниці розрахунку і засобу нагромадження)

• валютне заміщення (використання іноземної валюти в якості засобу обігу)

3. Валютний курс і його види

Валютний курс – це ціна національної валюти, визначена в певній кількості іноземної валюти.

Валютний курс визначається шляхом певної валютної котировки.

Валютна котировка – це спосіб визначення валютного курсу на основі обраних ринкових механізмів.

Види котировок:

• пряма (вираження валютного курсу одиниці національної валюти через певну кількість іноземної валюти; 1грн. = 0,1 євро)

• непряма (вираження одиниці іноземної валюти через певну кількість національної валюти; 1 дол. = 8грн. 3 коп.)

• кроскотировка (вираження курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них по відношенню до третьої валюти; 1 дол = 5 грн., 1 дол. = 0,8 євро, відповідно 1 євро = 6,3грн.)

При укладанні угод, повязаних з обміном валют може встановлюватись споткурс або форвардний курс.

Споткурс – це курс, за яким обмінюються валюти на протязі не більш двох днів з моменту укладання угоди про курс.

Форвардний курс – це договірний курс, по якому обмінюються валюти у певний момент в майбутньому більш ніж через 3 дні після досягнення угоди про курс.

В практичний цілях для оцінки темпів економічного розвитку держави використовують наступні види валютного курсу:

• номінальний валютний курс (ціна національної валюти, визначена в певній кількості іноземної валюти)

• реальний валютний курс (це номінальний валютний курс перерахований з врахуванням змін рівня цін у своїй державі і в тій державі, до валюти якої визначається валютний курс)

В практичний цілях при визначені валютного курсу враховують динаміку змін валют тих держав, що є основними торговими партнерами даної країни, оскільки на їх валюти є основний попит збоку національних імпортерів. І в цих валютах отримують платежі національні експортери.

Номінальний ефективний валютний курс – це індекс валютного курсу, розрахований як співвідношення між національною валютою і іноземною валютою країн основних торгових партнерів даної країни, враховуючи частку цих країн у валютних операціях даної країни (торговому обороті країни).

Реальний ефективний валютний курс – це номінальний ефективний валютний курс, відкорегований з врахуванням рівня інфляції в країнах в основних торгових партнерів і їх частки у торговому обороті даної країни.

Країни можуть використовувати єдиний валютний курс або декілька валютних курсів.

Єдиний валютний курс – це використання одного і того ж ефективного курсу для всіх видів валютних операцій, всіх учасників цих операцій і валют у яких вони здійснюються.

Множинність валютних курсів – це використання законодавчо встановлених різних ефективних курсів національної валюти, в залежності від видів операцій, учасників цих операцій і валют у яких вони здійснюються.

За ступенем гнучкості виділяють наступні види валютних курсів:

• фіксований (офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає тимчасове відхилення від нього в ту чи іншу сторону не більше ніж на 2,25%)

• плаваючий валютний курс (курс, що змінюється під впливом попиту і пропозиції на валюту, але на який держава в певних випадках може впливати шляхом проведення валютних інтервенцій; межі коливання не встановлюються)

• компромісний валютний курс (режим, за яким поєднується елементи фіксації і вільного плавання валютних курсів, а регулювання валютного ринку лише частково здійснюється рухом самих валютних курсів; це може бути підтримування валютного курсу, шляхом незначних змін в економіці, а у випадку їх недостатності, шляхом девальвації валюти і встановлення нового курсу)

Курс може фіксуватись такими способами: фіксація до однієї валюти; фіксація курсу національної валюти до курсу валют країн основних торгових партнерів.

Може здійснюватись регульоване плавання валютного курсу, коли офіційні органи змінюють валютний курс поступово поки не буде досягнуто повного паритету. Для цього держава може здійснювати:

• ковзне прив’язування валюти (щоденну девальвацію національної валюти на заздалегідь заплановану і оголошену величину)

• повзуче прив’язуваня (зниження валютного курсу зі заздалегідь оголошеною періодичністю на значну величину)

• брудне прив’язування валютного курсу (це щоденна девальвація на невідому величину)

4. Чинники, які впливають на валютний курс

На курс валюти в першу чергу впливає попит і пропозиція на валюту. Попит на валюту тісно пов’язаний з попитом на товар для оплати за який вона використовується.

Попит на валюту виникає внаслідок необхідності купівлі товарів і послуг закордоном і свідчить про те, що існує також попит іноземців на товари і послуги цієї країни.

Пропозиція валюти збоку країни продавця виникає внаслідок необхідності купівлі товарів у країни покупця її товарів. Купуючи іноземні товари, ми виявляємо попит на іноземну валюту для його проплати. Продаючи національний товар проявляється пропозиція національної валюти, що необхідна для його проплати. З боку іноземних країн виникає попит на національну валюту. Зростання попиту приводить до зростання валютного курсу. Зростання пропозиції викликає падіння валютного курсу.

Оскільки попит на валюту тісно пов’язаний з попитом на товар, можна виділити наступні чинники:

• зростання витрат на виробництво товарів всередині країни (впливає на збільшення імпорту з-за кордону, а отже на зростання попиту на іноземну валюту, на зростання курсу іноземної валюти і на обезцінення національної)

• інфляція (на ціни товарів ті в свою чергу на економіку)

• рівень реальних відсоткових ставок (збільшення відсоткових ставок робить країну привабливою для вкладення фінансових коштів, внаслідок чого збільшується пропозиція іноземної валюти і попит на національну валюту)

• короткострокові коливання валютних курсів (залежить також від психологічних чинників – тобто від очікування учасників валютного ринку, зміни валютного курсу, який породжують різного роду спекуляції, певні необачні висловлювання в засобах масової інформації)

• очікування подальшого зниження валютного курсу (породжує прагнення людей звільнитися від даної валюти, що приводить до ще більшого валютного курсу)

• валютна інтервенція (тобто державне втручання у валютні операції, наприклад якщо ставиться мета підвищення курсі національної валюти, банки вдаються до масового продажу іноземної валюти і купівлі національної валюти; але валютна інтервенція може лише тимчасово врегулювати валютний курс)

• політична ситуація в країні