Тема 12. Міжнародна валютно-фінансова система

1. Сутність міжнародної валютно-фінансової системи і її основні елементи

Міжнародна валютно-фінансова система – це закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно чи обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Валютними елементами міжнародної валютно-фінансової системи є:

• національні валюти

• валютний курс

• валютний паритет

• конвертованість валюти

• міжнародні механізми регулювання валютного курсу

Фінансовими елементами міжнародної валютно-фінансової системи є:

• міжнародні фінансові ринки

• механізми торгівлі конкретними фінансовими інструментами:

• валютою

• цінними паперами

• деривативами

• кредитами

Основними завданнями міжнародної валютно-фінансової системи є:

• стабілізація валютно-кредитних операцій

• сприяння міжнародному валютному співробітництву та зростанню міжнародної торгівлі

• створення системи багатосторонніх розрахунків

• усунення валютних перешкод у міжнародній торгівлі

Ключовими вимогами, як необхідні для успішного функціонування міжнародної валютно-фінансової системи є:

• забезпечення відповідної ліквідності, що полягає у створенні офіційних резервів урядами країн, які беруть участь у міжнародній торгівлі

• створення комерційними банками достатніх резервів у іноземній валюті для забезпечення потреб приватного сектору

• дія механізму вирівнювання регулювання, яка вимагає, щоб окремі країни проводили економічну і фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів, фінансові механізми забезпечували б регулювання платіжного балансу, а уряди країн сприяли збереження рівноваги на ринках іноземної валюти

• впевненість у міжнародній грошовій системі, яка забезпечується проведенням політики, що забезпечує збалансованість міжнародної системи платежів; міжнародні організації, зокрема МВФ, сприяють проведенню такої політики державами

2. Етапи становлення міжнародної валютно-фінансової системи

Етапи становлення міжнародної валютно-фінансової системи:

--- 1 ---

Перша грошова система була введена в кінці 19 століття і відома під назвою «Золотий стандарт».

Юридично вона була оформлена на міжнародній конференції в Парижі в 1867 році. Ця конференція визнала золото єдиною формою світових грошей. Більшість країн тоді ввели «Золотий стандарт», тобто почали визначати курс і вартість своїх валют кількісним вмістом золота. Державні банки були зобов’язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота.

«Золотий стандарт» проіснував до 1944 року.

--- 2 ---

На зміну була створена міжнародна валютна система, яка за місцем проведення міжнародної конференції, у Бретонвудсі, була названа «Бретонвудською валютною системою».

В основу цієї системи була покладена ідея пристосувати валюти окремих країн до національних валютних систем передових, на той час, країн - США і Англії. Проте незначний золотий запас Англії не дав їй змогу забезпечити золотом свою національну валюту. Тому панівне становище в цій системі зайняв долар США.

Офіційно цю систему називали «Золотодевізний стандарт», а неофіційно – «Золотодоларовий стандарт».

До основних принципів Бретонвудської системи належать:

• збереження за золотом функції світових грошей

• використання поряд із золотом і долара США

• зобов’язання США обмінювати центральним банкам інших країн пред’явлені ними долари на золото за встановленим курсом

• використання фіксованих паритетів валют до долара США, а через нього і до інших валют

• зобов’язання країн підтримувати коливання ринкових курсів національних валют навколо фіксованих доларових паритетів у певних межах

• регулювання міжнародних валютних відносин повинна здійснюватися через спеціально створений для цього МВФ

Фактично ця система надала доларові США привілейованого становища на міжнародному валютному ринку.

«Золотодевізний стандарт» існував до другої половини 20 століття. Був скасований через те, що США вже не могли в необхідних кількостях обмінювати долари США на золото.

--- 3 ---

На зміну прийшла «Ямайська валютна система». Рішення про її створення було прийняте в межах МВФ у 1976 році в місті Кінгстоні (Ямайка) і набрало чинності у 1978 році.

Основні принципи «Ямайської системи»:

• демонетиризація золота, тобто втрата золотом функції світових грошей

• перехід до використання національних валют у міжнародних розрахунках

• скасування фіксованих валютних курсів, які існували при попередніх системах і запровадження плаваючих курсів

• надання статусу головного резервного засобу міжнародної валютної системи так званим «спеціальним правам запозиченням», які випускалися МВФ

Спеціальні права запозичення – це безготівкові гроші у вигляді спеціальних записів на рахунках в МВФ; це резервні активи, які знаходяться в МВФ і складаються з валютного кошика, до якого входять валюти з твердим валютним курсом (долар, єна, євро тощо). Сьогодні спеціальні права запозичення не користуються великою довірою і становлять приблизно 2% від резервних активів держави. Використовувати спеціальні права запозичення можуть лише центральні банки відповідних держав і розподіляють їх відповідно до квоти країни у МВФ.

3. Європейська валютна система

Європейська валютна система – це творена країнами ЄС зона координованого плавання по відношенню до долара курсів національних валют з метою забезпечення їх більшої стабільності.

У Європейську валютну систему входять 3 основні елементи:

• спеціальна розрахункова одиниця (екю)

Екю – це спеціальний запис на рахунках європейського фонду валютного співробітництва, який використовується як розрахункова база для визначення бюджету ЄС для розрахунку центральних валютних курсів як розрахункова і кредитна одиниця між центральними банками, а також як база для розрахунку відхилень різних валютних курсів. Курс екю публікувався щоденно. Крім офіційного курсу екю мало ринковий курс, за яким укладалися угоди на ринку.

Квота національних валют в структурі екю визначалася економічним потенціалом країни (їх часткою в сукупному валовому національному продукті та товарообігу ЄС і переглядалася один раз на 5 років.

• механізм валютних курсів та інтервенцій

Цей механізм базувався на двосторонніх центральних курсах щодо яких встановлювались допустимі межі коливання. З 1999 року екю, як розрахункова одиниця, перестало існувати. Йому на зміну прийшло євро, яке стало національною валютою для основної кількості країн-учасниць ЄС. Євро виконує всі функції грошей в тих країнах, в яких стало національною валютою.

• механізм кредитування