Тема 11. Платіжний баланс

1. Платіжний баланс. Особливості його побудови.

Платіжний баланс – це статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

За визначенням Міжнародного валютного фонду (МВФ), платіжний баланс – це систематичні записи усіх економічних угод між резидентами даної країни та рештою країн світу протягом певного періоду.

Резидентом вважається домашнє господарство чи юридична особа, які знаходяться в країні більше року і мають у ній центр свого економічного інтересу.

Вважається, що фізична чи юридична особа мають в даній країні центр свого економічного інтересу, якщо вони розташовані на її економічній території, здійснюють на ній свою економічну діяльність і проводять економічні операції не менше 1 року. Володіння власністю у даній країні є достатнім щоб вважати що дана особа має у ній центр свого економічного інтересу.

У платіжному балансі операції реєструються в ринкових цінах у момент, коли економічні цінності створюються, перетворюються, обмінюються, передаються чи ліквідуються, а також, в момент виникнення фінансових вимог і зобов’язань, при переході права власності на будь-які матеріальні цінності.

Ринкова ціна – це ціна, у якій укладаються реальні угоди між продавцем і покупцем.

На основі даних платіжного балансу можна провести аналіз масштабів, структури та характеру зовнішньоекономічних зв’язків держави, а також виявити проблеми, які вимагають державного регулювання.

При підготовці платіжного балансу використовують дані в національних грошових одиницях. Для перерахунку даних в долари використовують курс, який фактично діє на фінансовому ринку на дату складання платіжного балансу.

Основними джерелами інформації при складанні платіжного балансу є такі:

• митна статистика

• статистика грошового сектора (дані про іноземні активи і пасиви банківської системи)

• статистика зовнішнього боргу (дані про запаси, потоки і виплати за державним і приватним зовнішнім боргом резидентів нерезидентам, які можуть нагромаджуватися Міністерством фінансів чи Центральним банком)

• статистичні огляди (дані про міжнародну торгівлю послугами, трудові доходи, переводи мігрантів, які мають оціночний характер, оскільки отримуються в результаті періодичних опитувань туристичних бюро, готелів тощо)

• статистика операцій з іноземною валютою

Платіжний баланс, як і будь-який інший, має дві сторони:

• статті дебету

• статті кредиту.

Кредит показує приплив іноземної валюти, тобто її пропозицію, а дебет – витрачання іноземної валюти, тобто попит на неї. За дебетом платіжного балансу – визначається збільшення активів або зменшення пасивів (зобов’язань), а за кредитом – зменшення активів або збільшення пасивів, а саме: за кредитом реєструються операції пов’язані з рухом реальних ресурсів – експорт товарів і послуг, а за статтями потоків фінансових ресурсів – операції, які ведуть до скорочення міжнародних активів даної країни, чи до збільшення її зовнішніх зобов’язань (пасивів); по дебету – імпорт товарів і послуг, а за статтями потоків фінансових ресурсів – операції, які ведуть до збільшення міжнародних активів резидентів, чи до скорочення її зовнішніх зобов’язань (пасивів).

Для активів додатне число в кредиті означає зменшення їх запасів, а від’ємне число в дебеті означає їх приріст.

2. Розділи платіжного балансу.

Платіжний баланс складається з трьох розділів:

• рахунок поточних операцій

Показує міжнародний рух реальних матеріальних цінностей (товарів, послуг). Поточні операції платіжного балансу можна поділити на чотири групи: операції з товарами, операції з послугами, рух доходів, поточні трансферти.

• рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій

Показує джерела фінансування руху реальних матеріальних цінностей.

• рахунок офіційних резервів

3. Рахунок поточних операцій.

Рахунок поточних операцій включає такі статті:

• за кредитом:

• товарний експорт

• експорт послуг

• чисті доходи від інвестицій

• за дебетом:

• товарний імпорт

• імпорт послуг

• чисті грошові перекази

Розглянемо більш детально основні види поточних операцій:

---1---

Товари – група статей платіжного балансу, яка відображає на базі ФОБ за ринковими цінами експорт і імпорт товарів, товарів для подальшої обробки, ремонт товарів, придбання товарів в портах транспортними організаціями.

Наприклад, Україна експортує підшипники в Росію на суму 123 тис.дол. так:

– в українському платіжному балансі( експортер) операція буде відображена:

ДЕБЕТ („Фінансовий рахунок” ) КРЕДИТ („Товари”) – 123 тис. дол.

– в російському платіжному балансі (імпортер):

ДЕБЕТ („Товари” ) КРЕДИТ ( „Фінансовий рахунок” ) – 123тис дол.

---2---

Послуги – група статей, яка включає транспортні послуги, поїздки, послуги зв’язку, будівельні послуги, страхові послуги, фінансові послуги, інші послуги (комп’ютерні, роялті, послуги в сфері культури, послуги приватним особам та ін.), що надають резиденти нерезидентам і, навпаки.

---3---

Доходи – група статей рахунку поточних операцій платіжного балансу, які включають платежі між резидентами і нерезидентами, пов’язані з оплатою праці нерезидентів, і операції, пов’язані з доходами на інвестицій.

Оплата праці включає заробітну плату та інші виплати в грошовій чи натуральній формі, які отримують робітники резиденти за кордоном (сезонні робітники чи інші тимчасові робітники, що знаходяться за кордоном менше року). Якщо ж робітник знаходиться більше року за кордоном, то його дохід фіксуються як переводи мігрантів.

Доходи від інвестицій охоплюють доходи, які отримують резиденти на свої закордонні фінансові активи:

• доходи від прямих інвестицій (дивіденди, реінвестований прибуток)

• доходи від портфельних інвестицій (від облігацій, державних векселів, довгострокових цінних паперів тощо).

---4---

Поточні трансферти. Ця стаття відображає операції міждержавного передання матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не отримує ніякого вартісного еквівалента. Поточні трансферти поділяються на трансферти органів державного управління і інших секторів.

Трансферти органів державного управління включають поточні перекази при міжнародному співробітництві, такі як переказ коштів для фінансування поточних витрат урядам інших країн, міждержавна допомога при стихійному лиху. Поточні трансферти інших секторів включають грошові перекази приватних осіб, що проживають в іншій країні більше 1 року і стали її резидентами, на батьківщину.

3. Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій.

Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій включає групу статей платіжного балансу, які фіксують міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансується експорт та імпорт товарів і послуг.

Цей розділ поділяється на:

• рахунок операцій з капіталом

• фінансовий рахунок.

Рахунок операцій з капіталом – група статей платіжного балансу, яка відображає капітальні трансферти і купівлю/продаж нематеріальних нефінансових активів.

Капітальні трансферти – трансферти, які включають передачу права власності на основний капітал, пов’язані з купівлею чи використанням основного капіталу або передбачають анулювання боргу кредитором.

Анулювання боргу кредитором представляє собою списання всієї чи частини суми боргу банком, корпорацією чи іншою недержавною структурою.

Фінансовий рахунок – група статей платіжного балансу, яка охоплює всі операції, в результаті яких відбувається перехід права власності на фінансові активи і зобов’язання даної країни. Цей рахунок включає операції з портфельного і прямого інвестування.

4. Рахунок офіційних резервів.

Основна умова платіжного балансу – це нульове сальдо, тобто рівність дебетової і кредитової сторін балансу.

Дефіцит платіжного балансу (від’ємне сальдо) з поточних операцій покривається за рахунок припливу капіталів.

Резервні активи – міжнародні високоліквідні активи країни, які знаходяться під контролем її уряду, і в будь-який момент можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу і регулювання курсу національної валюти.

Віднести актив до резервного можливо лише тоді, коли уряд чи центральний банк здійснюють реальний і прямий контроль над ним.

До резервних активів належать:

• високоліквідні активи уряду (рахунки уряду в іноземній валюті)

• монетарне золото (золото проби не нижче 995/1000, яке знаходиться у сховищах Центрального банку чи уряду і може бути продане за іноземну валюту на світовому ринку чи міжнародним організаціям)

• спеціальні права запозичення (резервний актив, який випускається МВФ, розподіляється між країнами членами відповідно з їх квотами і може бути використаний для придбання іноземної валюти, надання позик і здійснення платежів)

• резервна позиція в МВФ (сума резервної транші (частки) країни в МВФ)

• валютні активи (це вимоги до нерезидентів у формі іноземної валюти, цінних паперів, які виникають в результаті угод між національними та іноземними ЦБ, а також, між урядовими організаціями)

5. Виняткове фінансування.

Виняткове фінансування – операції, які проводить країна, що має труднощі з фінансуванням дефіциту платіжного балансу, зі згоди і за підтримки її закордонних партнерів з метою зниження його до рівня, який може бути профінансований традиційним шляхом.

Основними формами виняткового фінансування є:

• анулювання боргу;

• обмін заборгованості на акції компаній країни – боржника

• позики для врегулювання платіжного балансу (позики МВФ)

• переоформлення заборгованості, що передбачає заміну попередньо обумовлених строків погашення на нові

• прострочення платежів по заборгованості

• залучення коштів іншими секторами економіки при підтримці уряду

Отже, в платіжному балансі відображається стан національної економіки та її місце в системі світогосподарських зв’язків. Така інформація необхідна для вибору варіанта формування грошової, податкової і валютної політики, адекватної соціально-економічним і політичним умовам даної країни.

На платіжний баланс країни впливають чотири економічні чинники:

• темп інфляції

• реальний рівень зростання ВВП

• відсоткові ставки

• валютний курс «спот»

Підвищення цін в країні позначається на конкурентоспроможності її товарів і послуг. Товари і послуги, які виробляються всередині країни, виявляються дорогими для іноземних покупців. Внаслідок цього відбувається скорочення експорту. Водночас збільшується імпорт через підвищення рівня цін на вітчизняні товари. Це означає зменшення припливу і збільшення відпливу валюти.

Високі темпи ВВП також призводять до збільшення імпорту товарів і послуг. Це пояснюється тим, що високі темпи зростання ВВП означають підвищення рівня доходів всередині країни, частина яких витрачатиметься на імпорт. Рівні відсоткових ставок впливають на рух капіталу. Підвищення відсоткових ставок може спричинити приплив капіталу, зниження – відплив.

В умовах плаваючих валютних курсів високий поточний курс „спот” іноземної валюти перешкоджає проведенню імпортних операцій і сприяє проведенню експортних. Низький валютний курс сприяє імпорту і перешкоджає експорту.