Тема 1: Міжнародна економіка і її структура

1. Загальне поняття терміну «міжнародна економіка»

Міжнародна економіка – це:

• сукупність економік країн світу

• сукупність міжнародних економічних відносин

• сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними

• сукупність експортних потенціалів країн світу та господарських взаємозв’язків між ними

• система економічних відносин, яка функціонує на національному та інтернаціональному рівнях в межах світового господарства

Міжнародна економіка – це частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії суб’єктів різних держав в сфері міжнародного обміну товарами, послугами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики.

Функціональна міжнародна економіка поділяється на:

• мікроекономіка (частина теорії ринкової економіки, що вивчає особливості міждержавного руху товарів і послуг, а також факторів їх виробництва та їх ринкові характеристики: попит, пропозицію, ціну)

• макроекономіка (частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії відкритих національних економік і світового господарства загалом, особливості їх функціонування та регулювання в умовах глобалізації фінансових ринків)

2. Основні ознаки міжнародної економіки

Основні ознаки міжнародної економіки:

• розвинута сфера міжнародної торгівлі товарами

• міжнародні форми виробництва на підприємствах, що розміщені у декількох державах, насамперед у рамках транснаціональних корпорацій

• розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, насамперед руху технологій, капіталу, міграції населення

• самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов’язана з обслуговуванням міжнародного руху товарів та факторів виробництва

• система міждержавних, міжнародних механізмів міжнародного регулювання, що забезпечує збалансованість і стабільність розвитку міжнародної економіки

• економічна політика держав, що функціонують за принципом відкритості економіки

3. Структура міжнародної економіки

Функціонування міжнародної економіки проявляється через її форми і закономірності.

Структура міжнародної економіки:

• базові поняття і концепції, які лежать в основі міжнародної економіки:

• міжнародний поділ праці

• міжнародний поділ факторів виробництва

• міжнародна спеціалізація та кооперація

• світовий ринок

• світове господарство

• економічна політика держав і механізм державного регулювання відповідно до потреб ринку і основних аспектів зовнішньоекономічної політики

Основні форми державного регулювання на мікрорівні:

• державне регулювання руху товарів та послуг (тарифні і нетарифні методи)

• державне регулювання руху факторів виробництва

на макрорівні:

• державне валютне регулювання

• державне фінансове регулювання

• міжнародні економічні відносини

Міжнародні економічні відносини – це комплекс економічних відносин між окремими країнами, їх регіональними об’єднаннями та окремими господарюючими суб’єктами з приводу виробництва, розподілу, обміну торгівлі продуктами у системі світового господарства.

Форми міжнародних економічних відносин:

• міжнародна торгівля товарами і послугами

• міжнародний рух факторів виробництва

• міжнародна торгівля фінансовими інструментами (валютою, цінними паперами, деривативами)

Міжнародне регулювання і нагляд, що здійснюється міжнародними економічними і фінансовими організаціями, які спеціально створені для моніторингу світового економічного розвитку, запобігає дисбалансам та надає при потребі країнам всебічну підтримку.

4. Сутність базових понять міжнародної економіки

Причиною і умовою виникнення міжнародної економіки став нерівномірний розподіл факторів виробництва між країнами, що вплинуло на міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ праці – це найвищий ступінь суспільно-територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією на вигідних умовах.

Природно-географічні умови, розвиток технічного прогресу, соціально-економічні умови – це чинники, які вливають на міжнародний поділ факторів виробництва (праці, капіталу, землі та технології), які мають визначальний вплив на міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ факторів виробництва – це зосередження окремих факторів виробництва в певних країнах, які є основою для виробництва ними певних товарів економічно більш ефективно, ніж в інших країнах.

Фактори виробництва – це ресурси, що необхідно витратити для виробництва товару.

Праця – це фізична і розумова діяльність людини, що направлена на досягнення певного результату.

Технологія – це наукові методи досягнення практичних цілей.

Земля – це все, що надала природа в розпорядження людини.

Капітал – це нагромаджений запас у грошовій, виробничій і товарній формах, що необхідні для створення матеріальних благ.

Фактори виробництва класифікують:

• за походженням:

• основні (країна отримала від природи і тривалого історичного розвитку)

• розвинуті (ресурси, що здобуті країною в результаті інтенсивних пошуків і капіталовкладень)

• за ступенем спеціалізації:

• загальні (можна використовувати в різних галузях для створення різноманітної продукції)

• спеціальні (можна використовувати в 1 галузі або для випуску 1 групи продукції)

Основні і загальні фактори характеризуються низькою мобільністю і не можуть забезпечити міжнародну конкурентоспроможність держави на перспективу.

Міжнародний поділ праці тісно пов'язаний із міжнародною кооперацією і спеціалізацією.

Міжнародна спеціалізація – це форма поділу праці між країнами, за якої концентрація виробництва збільшується на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби.

Міжнародне кооперування – це об’єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку.

Форми кооперування:

• створення спільних підприємств

• здійснення спільних програм

• договірна спеціалізація

Міжнародний поділ праці і міжнародне кооперування стали основою для виникнення світового ринку, який розвивався на основі внутрішніх ринків, які поступово виходили за національні кордони.

Внутрішній ринок – це сфера товарно-грошових відносин, яка базується на тому, що вся вироблена продукція споживається всередині країни.

Національний ринок – це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.

Міжнародний ринок – це частина національних ринків, яка безпосередньо пов’язана із закордонними ринками.

Світовий ринок – це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, яка базується на міжнародному поділі праці і на поділі інших факторів виробництва.

Ознаки світового ринку:

• є категорією товарного виробництва, яке вийшло в пошуках збуту своєї продукції за національні межі

• виявляється у міждержавному переміщенні товарів, яке відбувається під впливом не тільки внутрішніх, а й зовнішніх сил попиту і пропозиції

• виконує сануючу роль, тобто вибраковує з міжнародного обміну товари і часто навіть виробників, які не можуть забезпечити міжнародний стандарт якості за конкурентних цін

• оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику у яких галузях та регіонах вони можуть бути використані найефективніше

• на ньому існує особлива система цін – світові ціни

• на ньому рух товарів зумовлюється не лише економічними факторами, а й зовнішньоекономічною політикою держави

Головною зовнішньою умовою існування світового ринку є пересування товарів і послуг між державами, тобто міжнародна торгівля.

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Для сучасного періоду економічного розвитку характерне масштабне залучення країн у міжнародні взаємозв’язки. Для нормального підтримання і розвитку національного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами не лише у сфері обігу, а й у сфері виробництва.

Активізація інтернаціоналізації виробництва і усього господарського життя стали основою для функціонування світового господарства.

Світове господарство – це сукупність національних економік країн світу, пов’язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Світове господарство – це вища ніж світовий ринок стадія розвитку світової економіки, яка включає крім міжнародної торгівлі товарами і послугами ще й переміщення капіталу, міграцію робочої сили, передачу технологій, а також, виникаючи на цій основі, міжнародні підприємства.

Основні ознаки світового господарства:

• розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва

• створення на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, які розташовані в декількох країнах, насамперед в рамках транснаціональних корпорацій

• економічна політика держав в сфері міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах

• виникнення економік відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об’єднань