Походження магнітних полів

Остаточної відповіді на це питання не має. Можливо, що внаслідок неоднорідності обертання Сонця виникає циркуляція газів, яка породжує магнітні вихори.

Невеликі магнітні поля, які існують поблизу плям підсилюють конвекцію. Це пояснюється тим, що слабке поле не може зупинити рух речовини, воно лише послаблює турбулентність і впорядковує рух газу чим підсилює конвекцію. Тому біля плям спостерігаються області великої яскравості які називаються факелами.

4.Спектр. Хімічний склад Сонця.

У видимій ділянці спектра Сонця виявлено понад 10000 ліній поглинання (ліній Фраунгофера). В області від 0.3 до 25мкм їх налічують до 30000. Значна частина цих ліній особливо в інфрачервоній частині спектра-це лінії телуричні (лінії, що утворились внаслідок поглинання світла Сонця молекулами газів атмосфери Землі).

За останні 30 років добре вивчено спектр в ультрафіолетовій і рентгенівській частині спектра.

У далекій ультрафіолетовій частині зареєстровано лінії випромінювання заліза які відповідають високим станам іонізації а також лінії інших високо іонізованих елементів.

Найінтенсивнішими у видимій частині спектра є лінії K і Ca, далі за інтенсивністю йдуть лінії водню, лінії магнію, заліза та інших елементів.

Всього у спектрі Сонця ототожнено лінії 72 хімічних елементів. Лінії поглинання He у спектрі Сонця відсутні. Цей елемент виявили за лініями випромінювання.

Аналіз інтенсивності спектральних ліній показав що за кількістю частинок відношення водню до гелію H:He=5:1,відношення атомів водню до кількості атомів металів близьке до 10000.

Водень становить 63% маси Сонця . Не-36%. Інші елементи-1%.

5. Хромосфера

Над фотосферою знаходиться хромосфера (хромос-колір). В звичайних умовах спостерігачу не озброєному спеціальними приладами хромосферу не видно. Під час повних сонячних затемнень можна спостерігати над краєм Місяця рожеве сяйво, що облямовує Сонце, це хромосфера. Ширина 12-15 тис. км. Густина речовини в нижніх шарах ~ ,а у верхніх шарах ~ .

У Хромосфері спостерігаються гранули, які мають волокнистий вигляд і називаються флокулами. У Хромосфері виявлено факельні поля, які розташовані в тих самих місцях на Сонці, що і фотосферні і хромосферні факели є проявом одного і того ж процесу на різних висотах. Кількість хромосферних факелів залежить від активності Сонця. Раптове посилення частини факельного поля на Хромосферному рівні утворює сонячний спалах.

При спостереженні Хромосфери в лінії виразно видно темні волокна-це проекції протуберанців на диск Сонця. На вдалих фотографіях Хромосфери видно її неоднорідність. Поверхня Хромосфери складається з великої кількості струмочків, ніби язиків полум’я. Окремі струмені піднімаються над середнім рівнем Хромосфери, утворюючи невеликий кут з її поверхнею. Ці струмені називаються спікулами. Протяжність окремих спікул-кілька тисяч км. Час існування 8-15 хв., час підйому 1.5 хв. Швидкість руху вгору 20000 м/с.

Нижні шари Хромосфери більш-менш однорідні і мають температуру 5000 .На висотах 1000 км. з’являються спікули-гарячі струмені речовини температура яких може досягати 20000 К і вище.

Хромосфера-досить протяжна. На найбільшій висоті в Хромосфері (14000 км.) спостерігається випромінювання іонів Са. На висоті 12000 км. виявляється водень, на висоті 7000 км. – гелій.