Будова сонячної системи. Планети сонячної системи.

1. ВИДИМИЙ РУХ ПЛАНЕТ

2. СИСТЕМА СВІТУ ПТОЛОМЕЯ

3. СИСТЕМА СВІТУ КОПЕРНИКА

4. ПЛАНЕТИ ЗЕМНОЇ ГРУПИ

5. ПЛАНЕТИ – ГІГАНТИ

1. ВИДИМИЙ РУХ ПЛАНЕТ

Меркурій і Венера завжди знаходяться на небі в тому місці де Сонце, або поблизу нього. Найбільша кутова віддаль планети на схід від сонця називається східною елонгацією. При східній елонгації планету видно на заході в променях Сонця що заходить і після заходу сонця. Планета через деякий після заходу Сонця заходить.

Після східної елонгації планета рухається у зворотньому напрямку (з сходу на захід) починає наближатися до сонця і через деякий час зникає у його променях. В цей час наступає нижнє сполучення планети з Сонцем; планета проходить між Землею і Сонцем. Через деякий проміжок часу після нижнього сполучення планета знову стає видимою, але в східній частині неба перед сходом сонця. В цей час вона продовжує рухатись у зворотньому напрямі поступово віддаляючись від сонця. Швидкість руху сповільнюється. Коли досягне західної елонгації – зупиняється і змінює напрям свого руху на прямий. Віддаль планети від сонця зменшується і нарешті вона зникає в ранкових променях сонця. В цей час планета проходить за сонцем – наступає верхнє сполучення планети з сонцем. Через деякий час планета стає знову видимою в західній частині неба. Продовжуючи рухатись в прямому напрямі, вона поступово зменшує свою швидкість.

Після досягнення найбільшого східного відхилення (східної елонгації) планета зупиняється змінює напрям свого руху на зворотній і все повторюється спочатку. Таким чином, нижні планети здійснюють коливання відносно сонця, як маятники навколо положення рівноваги.

2. Система світу птоломея

Чотири основних припущення Птолемея:

1. Всесвіту;

2. Земля нерухома;

3. Всі небесні тіла рухаються навколо землі;

4. Рух небесних тіл відбувається по колах із сталою швидкістю.

Система Птолемея називається геоцентричною і в спрощеному вигляді зводиться до:

П ланети рухаються рівномірно по колах – епіциклах, центри яких в свою чергу рухаються по інших колах – деферентах в спільному центрі яких знаходиться нерухома земля. Сонце і Місяць рухаються навколо землі по деферентах (без епіциклів). Деференти сонця і місяця, деференти і епіцикли планет лежать в середині сфери, на поверхні якої розташовані „нерухомі” зорі.Система Птолемея пояснює петлеподібний рух планет. Для кожної планети Птолемей підібрав відносні розміри радіусів епіцикла і деферента і швидкість руху планети по епіциклу і центра епіцикла по деференту так, що при спостереженні із точки т. получався рух, який співпадає із спостережуваним. Це було можливо при виконанні деяких умов, які Птолемей прийняв як постулати.

Постулати Птолемея:

1. Центри епіциклів нижчих планет лежить на напрямі із т. до сонця.

2. У всіх верхніх планет цьому напряму паралельні радіуси епіциклів, проведені в точку положення планети.

В системі Птолемея напрям на сонце виявився превілейованим. Періоди обертання планет по епіциклах виявились рівними синодичними періодом, а періоди обертання центрів епіциклів по деферентах рівні зоряним періодам планет.

Система Птолемея давала можливість обчислити положення планет на майбутній час з точністю, яка задовільняє недосконалі спостереження „на око”.

З підвищенням точності спостережень систем Птолемея ускладнювалась і на початок XVI ст.не могла вже задовільняти тих вимог, які ставились перед астрономією життям.