2. Розрахунки основних економічних показників підприємства

У другій частині слід виконати розрахунки економічних показників, проаналізувати їх і зробити висновки. Для цього необхідно:

1) визначити виробничу програму підприємства, для чого розраховувати: - обсяг продукції у трудових показниках, обсяг товарної, реалізованої, валової продукції;

2) розрахувати кількість необхідного персоналу для виконання виробничої програми:

• чисельність робочих-відрядників;

• чисельність виробничо-промислового персоналу;

3) визначити продуктивність праці як показника ефективності використання трудових ресурсів;

4) оцінити ефективність використання основних фондів, для чого розрахувати фондовіддачу, фондоємність і фондоозброєність

5) визначити вартість нормованих оборотних засобів;

6) скласти собівартість товарної продукції за елементами і визначити її структуру, визначити коефіцієнт витрат діяльності;

7) розрахувати оптову і відпускну ціни на продукцію.

2.1. Визначення виробничої програми підприємства

Для визначення виробничої програми підприємства використовують натуральні трудові й вартісні показники.

Натуральні показники – це обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою; згідно з завданням (додаток А) для кожної курсової роботи визначена як номенклатура виробництва (це вироби А, В, С), так і обсяг кожного виробу (тис. шт.)

Маючи дані про трудомісткість одиниці продукції кожного найменування і визначену завданням кількість, можна розрахувати виробничу програму в трудових показниках, тобто розрахувати трудомісткість всієї виробничої програми.

(2.1)

де Т – трудомісткість всієї виробничої програми;

N_і – випуск продукції і-го найменування в натуральних одиницях;

t_шкі – норма часу (трудомісткість технологічна) на виготовлення одиниці продукції і-го найменування, нормо-години;

n – номенклатура продукції.

До вартісних показників виробничої програми відносять товарну, реалізовану, валову, нормативно-чисту та умовно-чисту продукцію.

Товарна продукція – це обсяг продукції що підготовлена для постачання споживачам, у вартісному обсязі. Товарна продукція визначається за формулою.

(2.2)

де ТП – обсяг товарної продукції;

Ц_опт.і – оптова ціна підприємства одиниці продукції і-го найменування, грн.;

Р – вартість робіт промислового призначення для інших підприємств, грн.

Оптову ціну одиниці продукції і-го найменування продукції можна розрахувати за формулою

(2.3)

де Cі – повна собівартість одиниці означеної продукції, грн.;

Пі – прибуток підприємства від реалізації одиниці продукції, грн.

Маючи дані про рентабельність кожного виду продукції і визначену завданням собівартість можна знайти прибуток підприємства від реалізації одиниці продукції.

(2.4)

де P_і – рентабельність продукції і-го найменування у відсотках.

Реалізована продукція підприємства – це вартість відвантаженої продукції, за яку на рахунок підприємства-постачальника надійшли кошти в зазначений термін; реалізована продукція визначається за формулою

(2.5)

де РП – реалізована продукція, грн.;

Г_п, Г_к – готова продукція, яка знаходиться на складі або відвантажена відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, грн.;

Таким чином, реалізована продукція в даному разі буде відрізнятися від товарної на величину зміни залишків готової продукції на складі.

До валової продукції відносять (у вартісному виразі) всю продукцію незалежно від ступеню її готовності; валова продукція визначається за формулою

(2.6)

де ВП – валова продукція, грн.

НЗВ_к, НЗВ_п – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, грн..

2.2. Розрахунки необхідних трудових ресурсів і ефективності їх використання

Чисельність робітників-відрядників можна розрахувати як частку від розподілу загальної трудомісткості виробничої програми на дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника (додаток А).

(2.7)

де Чр – чисельність робітників-відрядників, чол.;

Fд – дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.;

Чисельність усього промислово-виробничого персоналу визначається виходячи з частки, що складає чисельність робітників-відрядників (додаток А).

Продуктивність праці є одним з найважливіших економічних показників і свідчить про ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві; він показує здатність одного середньооблікового працівника підприємства випускати певну кількість продукції за одиницю часу (в даному разі за рік).

В Україні для підприємства і галузі продуктивність праці розраховують таким чином:

(2.8)

де ПП – продуктивність праці, грн./чол.;

Ч_ПВП – чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

2.3. Визначення ефективності використання виробничих фондів

Ефективність використання основних виробничих фондів визначається такими показниками, як фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність.

(2.9)

де Фв – фондовіддача, грн./грн., яка показує, скільки товарної продукції знімається з кожної грошової одиниці вартості основних виробничих фондів;

ТП – товарна продукція, грн.;

ОВФср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів може бути розрахована так:

(2.10)

де ОВФп, ОВФк –вартість основних виробничих фондів відповідно на початок і кінець року, грн.

Вартість основних виробничих фондів на кінець року в порівнянні з їх величиною на початок року зменшується на суму амортизаційних відрахувань і вартості реалізованих непотрібних основних виробничих фондів (додаток А).

(2.11)

де Фє – фондомісткість, грн./грн.;

ОВФср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

ТП – товарна продукція, грн.

Амортизаційні відрахування визначаються виходячи з наступних умов: 40% вартості основних фондів це будівлі, збудовані 2 роки тому, для яких застосовують прямолінійний метод; 40% – обладнання, придбане також 2 роки тому, для якого застосовують кумулятивний метод; 20% – офісне обладнання, для якого застосовують метод подвійного зменшувального залишку

Фондоозброєність дорівнює

2.12

де Фо – фондоозброєність, грн./чол.;

ОВФср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

Ч_ПВП – чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Визначення середньорічної вартості оборотних засобів можна зробити, виходячи з формули коефіцієнта оборотності

(2.13)

де К_об – коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

ОЗ_нср – середньорічна вартість нормованих оборотних засобів, грн.

Тривалість обороту визначається за формулою

(2.14)

де, Тоб – тривалість одного обороту, днів;

2.4. Складання собівартості товарної продукції і визначення її структури

Для здійснення заходів щодо зниження собівартості необхідно визначити її структуру, тобто розрахувати внесок кожного елементу в загальну повну собівартість.

Матеріальні витрати можуть бути розраховані, виходячи з їх частки в собівартості одиниці продукції кожного виду; тоді загальні матеріальні витрати – це сума добутків матеріальних витрат на одиницю продукції на її кількість у натуральному вигляді (додаток А).

Другий елемент собівартості – оплата праці – містить основну і додаткову заробітну плату всього промислово-виробничого персоналу. Для його розрахунку потрібно визначити:

1. основну заробітну плату, необхідну для виготовлення одиниці продукції і-го найменування, виходячи з годинної тарифної ставки розряду, за яким тарифікована робота, і її трудомісткості;

2. заробітну плату на одиницю продукції з урахуванням додаткової;

3. заробітну плату робітників-відрядників, що безпосередньо виготовляють усю продукцію за номенклатурою;

4. заробітну плату всього персоналу, враховуючи коефіцієнт заробітної плати за формулою:

(2.14)

Третій елемент – відрахування в соціальні фонди – визначається виходячи з величини оплати праці й встановлених відсотків єдиного соціального внеску.

Четвертий елемент – амортизаційні відрахування були визначені в попередньому розділі .

П’ятий елемент – інші витрати – розраховується як різниця між загальною собівартістю всього випуску товарної продукції і сумою попередніх елементів.

Для визначення внеску кожного елементу всю собівартість прийняти за 100%, потім розрахувати частку кожного елементу у відсотках; дані навести в таблиці або в діаграмі.

2.5. Визначення цін на продукцію.

За даними додатку А потрібно розрахувати відпускні ціни на продукцію підприємства. Оптові ціни були розраховані в підрозділі 2.1. Відпускна ціна містить акцизний збір (у відсотках до оптової ціни (додаток А)) і податок на додану вартість (певний відсоток згідно діючого законодавства до оптової ціни разом з акцизним збором).

3. ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

При оформленні контрольної роботи слід дотримуватись таких правил.

Контрольну роботу виконують машинним на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210297 мм). Шрифт – Times New Roman, 14 полуторний інтервал, поля: верхнє, ліве і нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм.

Контрольна робота має таку структурну схему:

• обкладинка;

• титульний аркуш;

• завдання І і ІІ частин;

• зміст;

• основна частина;

• перелік посилань;

Текст контрольної роботи повинен бути надрукований одним шрифтом або написаний пастою одного кольору. Структурні елементи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” не нумерують, а їх назви є заголовками структурних елементів.

Заголовки структурних елементів і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка й друкувати великими літерами без крапки в кінці.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів потрібно починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстані між заголовком і подальшим чи попереднім текстом мають бути не менше ніж 2 рядки. Не допускається розміщувати назву розділу або підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї лише один рядок тексту. Сторінки контрольної роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок, але номер на ньому не ставлять. Приклад оформлення титульного аркуша наведено в додатку В.

Розділи, підрозділи, пункти слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи позначаються арабськими цифрами без крапки. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після підрозділу крапку не ставлять.

Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються, або на наступній сторінці. Назву ілюстрації розміщують під ілюстрацією. Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою.

Таблицю потрібно розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці; при необхідності таблицю розташовують на сторінці таким чином, щоб її можна було прочитати після повороту за годинниковою стрілкою. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Слово “Таблиця” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці _____” з зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою. Номер формули зазначають на рівні формули в дужках з правого боку. Пояснення значення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, у якій ці символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки.

Посилання в тексті контрольної роботи необхідно зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад “... у роботах 1-7 ...”. Бібліографічні описи в переліку посилань подають в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті, і, згідно з правилами, які застосовані на прикладах (додаток Г).

Після оформлення контрольної роботи її подають на кафедру для реєстрації і передачі керівнику на перевірку не пізніше зазначеного робочим планом терміну. Під час перевірки керівник позначає питання для з’ясування, оцінює глибину висвітлення теми. Загальна оцінка ставиться за контрольну роботу з урахуванням якості підготовленої роботи і вміння студента грамотно відповідати на запитання під час захисту.

Максимальна можлива кількість балів, що можна отримати після захисту контрольної роботи, дорівнює 10. З них 5 балів за теоретичну частину; 5 балів – за розрахункову.

Список використаної літератури

1. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіт у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. - Чинний від 01.01.96. – К.: Держстандарт України, 1995. – 35 с.

2. Закон України про підприємництво // Підприємницьке право в Україні. Зб. нормативних актів. – Х.: Еспада-Сінтекс. – 1998. – С. 24-38.

3. Закон України про господарські товариства // Підприємницьке право в Україні. Зб. нормативних актів. – Х.: Еспанда-Сінтекс. – 1998. С.64-90.

4. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Л.: Сполом, 1998. – 212 с.

5. Бусыгин А.В. Предпринимательство. – М.: ИНФРА, - 1997. – 608 с.

6. Грузинов В.П. и др. Экономика предприятия: Учеб. для вузов/Под ред. проф. В.П.Грузинова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 535 с.

7. Економіка підприємств. Підруч.: В 2т./За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: Хвидя-прес, 1995. – Т.1. – 400 с.

8. Семенов К.А. Международные экономические отношения. – М.: Гардарика, 1998. – 336 с.

9. Экономика предприятий: Учебник для вузов/ В.Я. Горфинкель, Е.М. Купряков, В.П. Прасолова и др. – М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1996. – 367 с.

10. Экономика предприятия: Задачи. Ситуации. Решения. / С.Ф. Покропивний, Г.А. Швиданенко, А.С. Федонин и др. – К.: Знания-Прес, 2001 – 343 с.

Додаток А (продовження)

Для розрахунків:

1. Єдиний соціальний внесок – 48%;

2. частка робітників-відрядників у чисельності виробничо-промислового персоналу становить 0,6;

3. дійсний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника складає 1810 годин;

4. додаткова заробітна плата становить 23% від ОЗП;

5. коефіцієнт заробітної плати – 0,46.

6. годинні тарифні ставки:

Розряд 1 2 3 4 5 6

ставка, грн./год.

(орієнтовна на 2003р.) 1,54 1,67 1,82 2,07 2,34 2,72

Додаток А