50. Ділова гра як форма активного навчання

Основне призначення активного навчання – максимальний розвиток творчих здібностей, виховання самостійного трудового мислення студентів як активних учасників процесу навчання. За твердженнями психологів, процес розумової діяльності студента повинен сприяти не тільки засвоєнню знань, а й виховання справжнього, самостійного, продуктивного, творчого мислення.

Що стосується змістовного аспекту навчання з допомогою ділових ігор, то тут можна зазначити наступні моменти:

Підвищується інтерес до навчальних занять взагалі і до тих проблем, які моделюються і розігруються в їх процесі;

Зростає обізнаність в процесі навчання, що характеризується тим, як студенти отримують і засвоюють інформацію, яка базується на прикладах конкретної реальності, що сприяє набуттю учасниками навиків прийняття рішень;

Позитивно впливають на відношення студентів до навчального процесу та інших форм занять;

Змінюється, і часто суттєво, відношення студентів до тих конкретних ситуацій, які були предметом ділової гри, а також і до учасників гри;

Змінюється самооцінка студентів, вони стають більш об’єктивними, і крім того, в деяких випадках (в залежності від змісту і характеру гри) змінюються оцінки можливостей людського фактору;

Змінюються на кращє взаємовідносини студентів і викладачів, причому це стосується не тільки викладачів, які проводять ділову гру, але й викладачів інших дисциплін, знання яких допомагають брати активну та успішну участь у грі.

В порівнянні з іншими формами навчання, інтерактивні мають наступні переваги:

за той самий відрізок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

формується вміння співпрацювати;

формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між студентами;

Ділова гра є і найбільше складним методом активізації навчання. Тому що до викладача (керівника гри) пред’являються особливі вимоги. Він повинен не тільки знати фахові тонкості вирішення проблеми, але і вміти вести гру, правильно реагувати на несподівані збої під час гри, вміти підводити проміжні результати по ходу гри з аналізом прийнятих ігроками рішень. Таке ведення гри вимагає від викладача ідеального знання її сценарію, детального вивчення рекомендацій, кількаразової участі в різноманітних ділових іграх, по черзі займаючи усі передбачені «посади».

Отож вважаємо, що кожен викладач має право обирати такі форми роботи, які відповідають меті навчальної дисципліни. Цей процес довготривалий, він залежатиме, передусім, і від активності студентів, від їхнього бажання постійно самовдосконалюватись з фахових предметів.

Головне, що гра навчає психологічно і професійно грамотно реагувати на прототип реальної життєвої ситуації.

Широке використання активних методів навчання безсумнівно буде сприяти ефективному вирішенню головної проблеми вузів – підвищення якості спеціалістів, що випускаються.

51. Самостійна робота студентів як розвиток і самоорганізація особистості

СРС поряд з аудиторної представляє одну з форм навчального процесу і є суттєвою його частиною. Для її успішного виконання необхідні планування й контроль з боку викладачів. А також планування обсягу в навчальних планах, навчальною частиною та методичними службами навчального закладу. 

СРС - це планована робота студентів, виконувана за завданням і при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі. СРС призначена не тільки для оволодіння кожною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, в учбовій, науковій, професійній діяльності, здібності приймати на себе відповідальність, самостійно вирішити проблему, знаходити конструктивні рішення. Необхідно виходити з вимог до рівня самостійності випускників, щоб цей рівень був досягнутий за роки навчання. Згідно нової освітньої парадигми незалежно від спеціалізації і характеру роботи будь-який початківець фахівець повинен володіти фундаментальними знаннями, професійними вміннями та навичками діяльності свого профілю, досвідом творчої дослідницької діяльності по рішенню нових проблем, досвідом соціально-оціночної діяльності. Дві останні складові освіти формуються саме в процесі СРС.

 ВШ відрізняється від середньої ступенем самостійності учнів. Викладач лише організовує пізнавальну діяльність студентів. СР завершує завдання всіх видів навчальної роботи.

 СРС має виховне значення: вона формує самостійність не тільки як сукупність вмінь та навичок, але й як рису характеру, яка грає суттєву роль у структурі особистості сучасного спеціаліста. Форми СРС різноманітні - це різні типи домашніх завдань. У вузах складають графіки СР на семестр. Графіки стимулюють, організують, змушують раціонально використовувати час. 

У вузі існують різні види індивідуальної СР - підготовка до лекцій, семінарів, лабораторних робіт, заліків, іспитів, виконання рефератів, завдань, курсових робіт і проектів, виконання дипломного проекту. Групова робота підсилює фактор мотивації й взаємної інтелектуальної активності, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів завдяки взаємному контролю.

Співвідношення часу, який відводиться на аудиторну і СР, у всьому світі становить 1: 3,5. Таке співвідношення грунтується на величезному дидактичному потенціалі цього виду навчальної діяльності.

 СРС сприяє: 

Поглиблення і розширення знань, 

Формуванню інтересу до пізнавальної діяльності, 

Оволодінню прийомами процесу пізнання, 

Розвитку пізнавальних здібностей. 

Сформовані ФОН у вузі - лекції, практичні, лабораторні заняття, семінари - обумовлюють форми СР і види домашніх завдань. На лекції викладач рекомендує літературу і роз'яснює методи роботи з підручником і першоджерелами. (Роль ввідних лекцій). На семінарі вдосконалюються вміння пошуку оптимальних варіантів відповідей, розрахунків, рішень. СР виконується з використанням опорних дидактичних матеріалів, покликаних коректувати роботу студентів і вдосконалювати її якість.