47. Критерії оцінки якості семінарських занять

Під час оцінювання якості семінарського заняття, а також у ході підготовки до нього доцільно використовувати такі критерії:

1. Цілеспрямованість — висунення проблеми, намагання поєднати теоретичний матеріал з його практичним використанням у майбутній професійній діяльності.

2. Планування — виокремлення основних питань, пов'язаних з профілюючими дисциплінами, наявність новинок у списку літератури тощо.

3. Організація семінару — уміння започаткувати та підтримувати дискусію, конструктивний аналіз усіх відповідей студентів, наповненість навчального часу обговоренням проблем, поведінка самого викладача.

4. Стиль проведення семінару — пожвавлений, з постановкою гострих питань, з дискусією або млявий, який не викликає інтересу.

5.Ставлення викладача до студентів — поважне, врівноважене, в міру вимогливе чи байдуже.

6. Ставлення студентів до викладача — поважне чи байдуже, критичне.

7. Управління групою — викладач швидко встановлює контакт з учасниками семінару, впевнено та вільно тримається, взаємодія з групою має педагогічно доцільний характер та охоплює всіх студентів чи, навпаки, робить багато зауважень, розмовляє на підвищених тонах, спирається в роботі на кількох студентів, а інші залишаються пасивними.

8. Коментарі та висновки викладача — кваліфіковані, доказові, переконливі чи, навпаки, некваліфіковані, неістотні, не містять теоретичних узагальнень.

9. Записи студентів. Чи ведуть студенти записи систематично, інколи, зовсімф не ведуть.

48. Семінар як взаємодія та спілкування…

Який тип організації діяльності студентів на семінарському занятті відповідає такому визначенню, задає спосіб спілкування як взаємодії? Розглянемо традиційно сформовану організацію семінарського заняття (групову форму). Викладач взаємодіє з групою як з цілим, виконує навчальну функцію по відношенню до всіх. При виступі студента зберігається груповий спосіб спілкування. Недоліки такої організації полягають у наступному:

 1. Виступаючі студенти демонструють індивідуальні знання, тому спілкування практично відсутня. 

2. Ні співпраці і взаємодопомоги. Спроба допомогти виступаючому розцінюється як підказка, заборонений прийом, порушення дисципліни. 

3. Немає особистісного включення студентів у навчальну діяльність. 

4. Сковує інтелектуальна активність студентів. 

5. Дистанція між викладачем і студентами ставить бар'єр спілкування, взаємодії. 

6. Студенти мають можливість не висловлюватися, займатися під час семінару іншою роботою.

Сама форма організації семінару ставить студентів у пасивну позицію, їх мовна активність зводиться до мінімуму. Відсутня можливість формувати навички професійного спілкування і взаємодії, які вимагаються професійною спільнотою.

Таким чином, групова форма спілкування на занятті не є адекватною моделлю відносин людей у ​​колективі, на виробництві і сьогодні не задовольняє вимогам підготовки фахівців. Пошуки адекватних форм призвели до колективної формі організації семінарського заняття за принципом "круглого столу". Ця форма відображає особливості сучасного професійного спілкування на виробництві. На такому семінарі здійснюються співпраця і взаємодопомога, кожен студент має право на інтелектуальну активність, зацікавлений у досягненні спільної мети семінарів, бере участь у колективній виробленні висновків і рішень. В умовах спільної роботи студент займає активну позицію. Найбільш адекватно принцип "круглого столу" реалізується на семінарі-дискусії. 

Семінар-дискусія - діалогічне спілкування учасників, в процесі якого через спільну участь обговорюються і вирішуються теоретичні та практичні проблеми курсу. На обговорення виносяться найбільш актуальні проблемні питання досліджуваної дисципліни. Кожен з учасників дискусії повинен навчитися точно виражати свої думки в доповіді або виступі з питання, активно відстоювати свою точку зору, аргументовано заперечувати, спростовувати хибну позицію. Необхідною умовою розгортання продуктивної дискусії є особисті знання, які здобуваються студентами на лекціях і в самостійній роботі. Частиною семінару-дискусії можуть бути елементи "мозкового штурму", "ділової гри". У першому випадку учасники семінару намагаються висунути якнайбільше ідей, не піддаючи їх критиці, а потім з них виділяються головні, найбільш заслуговують уваги, які обговорюються і розвиваються. У другому випадку семінар одержує рольову "інструментування". Можна ввести ролі ведучого, опонента, рецензента, логіка, психолога, експерта і т.д. в залежності від того, який матеріал обговорюється. Ведучий семінар-дискусію отримує повноваження викладача по керівництву дискусією, стежить за аргументованістю і коректністю висловлювань, регламентом і т.д. Опонент або рецензент відтворює процедуру опонування, тобто переказує позицію доповідача, знаходить її вразливі, спірні місця або помилки, пропонує відповідний варіант рішення. Логік виявляє протиріччя і логічні помилки в міркуванні доповідача і опонентів, уточнює поняття, аналізує хід доказів, правомірність висування гіпотези і т.д. Психолог обговорює продуктивність взаємодії, коректність обговорення, не допускає неделікатного поведінки і стежить за правилами діалогу. Експерт оцінює продуктивність дискусії, дає характеристику спілкування її учасників, висловлює думку про особистий внесок того чи іншого учасника в дискусію і т.д. Функції психолога і експерта перетинаються. Особлива роль у такому семінарі належить викладачеві.

Викладач повинен: 

1. Визначити коло проблем і питань, що підлягають обговоренню. 

2. Підібрати основну і додаткову літературу по темі семінару для доповідачів і виступаючих. 

3. Розподіляти форми участі і функції студентів у колективній роботі. 

4. Готувати студентів до обраному ролевому участі. 

5. Керувати роботою семінару.

6. Підводити загальний підсумок дискусії.

 Існує особлива форма семінарських занять - семінар-дослідження, який найчастіше застосовується при читанні спецкурсу. На початку семінару за пропозицією викладача студенти утворюють невеликі групи з 7-9 чоловік, які отримують список проблемних питань по темі заняття. Протягом 5-15 хвилин студенти обмінюються думками; готують виступ. Підгрупа виділяє доповідача. Інші студенти підгрупи відповідають на питання, задані викладачем або студентами інших підгруп. В кінці заняття викладач підводить підсумки і оцінює роботу студентів.