44. Оцінка якості лекції

При відвідуванні та обговоренні лекції викладача колегами виникає необхідність оцінити її якість.

Можна назвати вузлові критерії оцінки якості. Це зміст, методика, керівництво роботою студентів, лекторські дані, результативність лекції. Розкриємо зміст кожного з них.

Зміст лекції: науковість, відповідність сучасному рівню розвитку науки, світоглядна сторона, наявність методичних питань, правильна їх трактування. Активізація мислення шляхом висунення проблемних питань і розв'язання суперечностей у ході лекції. Висвітлення історії питання, показ різних концепцій, зв'язок з практикою. Лекція і підручник: показується чи матеріал, якого немає в підручнику, переказується чи підручник, роз'яснюються чи особливо важкі питання, даються чи завдання опрацювати ту чи іншу частину матеріалу самостійно за підручником. Зв'язок з попереднім і наступним матеріалом, внутрішньопредметні, міжпредметні зв'язки.

Методика читання лекцій: чітка структура лекції та логіка викладу. Наявність-відсутність плану, проходження йому. Повідомлення літератури до лекції (коли, градація літератури). Доступність і роз'яснення нових термінів і понять. Доказовість і аргументованість. Виділення головних думок і висновків.

Використання прийомів закріплення: повторення, запитання на перевірку уваги, засвоєння; підведення підсумків в кінці питання, всієї лекції. Використання наочних посібників. Застосування лектором опорних матеріалів: текст, конспект, окремі записи, читання без опорних матеріалів.

Керівництво роботою студентів: вимога конспектувати і контроль за виконанням. Навчання студентів методиці запису і допомогу в цьому: темп, повільний темп, повтор, паузи, викреслювання графіків.

Перегляд конспектів: по ходу лекції, після або на семінарських і практичних заняттях.

Використання прийомів підтримки уваги - риторичні питання, жарти, ораторські прийоми.

Дозвіл задавати питання (коли і в якій формі).

Лекторські дані: знання предмета, емоційність, голос, дикція, ораторську майстерність, культура мови, зовнішній вигляд, вміння встановити контакт.

Результативність лекції: інформаційна цінність, виховний аспект, досягнення дидактичних цілей.

45. Розвиток лекційної форми в системі вузівського навчання

Провідною формою навчання у ВНЗ є лекція. її головна дидактична мета — це формування орієнтовної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу.

Слово лекція має латинське походження (lectio — читання). Лекції з'явились ще у Стародавній Греції (Сократ, Платон, Арістотель) та Стародавньому Римі (Квінті ліан), набули розвитку в епоху середньовіччя. Тоді лекція була основною формою навчання, являючи собою читання церковних першоджерел та їх докладний коментар.

Розвиток друкарської справи та розповсюдження книг не привели до зменшення значущості лекції у вищій освіті. Яскраві сторінки в розвитку лекційної форми навчання пов'язані з викладачами Києво-Могилянської академії: П. Могилою, Ф. Прокоповичем, С. Полоцьким та ін.

У XVIII — першій половині XIX ст. лекція залишалась єдиним методом викладання. Слід зазначити, що М.В. Ломоносов зробив спробу поєднати лекцію з практичними заняттями та науково-дослідною роботою, однак широкого застосування цей підхід не набув.

Значний внесок у розвиток лекційної системи навчання зробили математик М. Остроградський, історики Т. Грановський і В. Ключевський та ін.

У середині XIX ст. з'явилась думка про те, що необхідно скорочувати лекційні курси та збільшувати кількість годин, відведених на практичні заняття, які стимулюють самостійність та активність слухачів. Так, М. Пирогов висунув положення про те, що лекції мають читатися тільки тоді, коли лектор володіє цілком новим матеріалом, який ще не був надрукований, або лектор має дар слова.

Дотепер певні науковці висувають аргументи проти лекції:

Лекція привчає до пасивного, некритичного сприйняття чужих думок. При цьому чим кращий лектор, тим більша вірогідність такого явища.

Відвідування лекцій привчає до школярства і відбиває потяг до самостійних занять.

Студенти неоднаково сприймають лекційний матеріал, деякі записують слова лектора механічно, не усвідомлюючи і не аналізуючи їх.

Проте досвід роботи вищої школи доводить, що усунення лекцій з вищої школи призводить до різкого зниження наукового рівня підготовки. Лекції продовжують відігравати провідну роль у процесі навчання вищої школи. У більшості вузівських предметів теоретичного змісту у вищій школі лекції охоплюють 70—80 % усього курсу, у практичних дисциплінах — 20— 40 % матеріалу.

Розвиток освітньої системи, її гуманізація, тенденція до орієнтації на окрему людину, на реалізацію його творчих здібностей обумовили розробку і поява нових лекційних форм, таких як проблемна лекція, лекція вдвох, лекція-візуалізація, лекція - прес-конференція.

Проблемна лекція. Про проблемної лекції ми будемо говорити у зв'язку з активними методами навчання. А зараз лише наведемо її змістовні і процесуальні характеристики. На відміну від інформаційної лекції, на якій підноситься і пояснюється готова інформація, що підлягає запам'ятовуванню, на проблемній лекції нове знання вводиться як невідоме, яке необхідно "відкрити". Завдання викладача - створивши проблемну ситуацію, спонукати студентів до пошуків рішення проблеми, крок за кроком підводячи їх до шуканої мети. Для цього новий теоретичний матеріал подається у формі проблемної задачі. У її умови є суперечності, які необхідно виявити і вирішити.

У ході їх вирішення і у підсумку - як результат - студенти набувають у співпраці з викладачем нове потрібне знання. Таким чином, процес пізнання студентів при даній формі викладу інформації наближається до пошукової, дослідницької діяльності. Головна умова - реалізувати принцип проблемності при відборі та обробці лекційного матеріалу, змісту і при його розгортанні безпосередньо на лекції у формі діалогічного спілкування. За допомогою проблемної лекції забезпечуються розвиток теоретичного мислення, пізнавального інтересу до змісту предмета, професійна мотивація, корпоративність.

Лекція-візуалізація виникла як результат пошуку нових можливостей реалізації принципу наочності. Психолого-педагогічні дослідження показують, що наочність не тільки сприяє більш успішному сприйняттю і запам'ятовуванню навчального матеріалу, але і дозволяє проникнути глибше в істоту пізнаваних явищ. Це відбувається за рахунок роботи обох півкуль, а не одного лівого, логічного, звично працює при освоєнні точних наук. Права півкуля, що відповідає за образно-емоційне сприйняття пропонованої інформації, починає активно працювати саме при її візуалізації.

Візуалізувати лекція являє собою усну інформацію, перетворену у візуальну форму. Відеоряд, будучи сприйнятим і усвідомленим, зможе служити опорою адекватних думок і практичних дій. Викладач повинен виконати такі демонстраційні матеріали, такі форми наочності, які не тільки доповнюють словесну інформацію, але самі виступають носіями змістовної інформації. Читання такої лекції зводиться до зведеного, розгорнутому коментування підготовлених візуальних матеріалів, які повинні:

• забезпечити систематизацію наявних знань;

• забезпечити засвоєння нової інформації;

• забезпечити створення і розв'язання проблемних ситуацій;

• демонструвати різні способи візуалізації.

Залежно від навчального матеріалу використовуються різні форми наочності:

• натуральні (мінерали, реактиви, деталі машин);

• образотворчі (слайди, малюнки, фото);

• символічні (схеми, таблиці).

У візуалізоване лекції важливі: певна візуальна логіка і ритм подачі матеріалу, його дозування, майстерність і стиль спілкування викладача з аудиторією. Основні труднощі підготовки такої лекції - у розробці візуальних засобів і режисурі процесу читання лекції. Необхідно враховувати:

• рівень підготовленості та освіченості аудиторії;

• професійну спрямованість;

• особливості конкретної теми.

Не всякий матеріал підходить для такої форми лекції, так само як і не всяка дисципліна. Проте елементи такої лекції можливі для будь-якого предмета. У цьому плані часткової ілюстрацією такого методу можуть служити лекції з культурології, супроводжувані слайдами, коментарі до яких систематизують і поглиблюють текст інформаційної лекції (показ слайдів здійснюється після лекції), і лекції з ергономіки і дизайну з наочним демонстраційним та роздатковим матеріалом.

Лекція удвох - цей різновид лекції є продовженням і розвитком проблемного викладу матеріалу в діалозі двох викладачів. Тут моделюються реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань двома фахівцями. Наприклад, представниками двох різних наукових шкіл, теоретиком і практиком, прихильником і противником того чи іншого технічного рішення і т.д. Необхідно, щоб:

• діалог викладачів демонстрував культуру дискусії, спільного вирішення проблеми;

• втягував в обговорення студентів, спонукав їх задавати питання, висловлювати свою точку зору, демонструвати відгук на те, що відбувається.

Переваги такої лекції:

• актуалізація наявних у студентів знань, необхідних для розуміння діалогу та участі в ньому;

• створюється проблемна ситуація, розгортаються системи доказів і т.д.;

• наявність двох джерел змушує порівнювати різні точки зору, робити вибір, чи приєднуватися до тієї чи іншої з них, виробляти свою;

• виробляється наочне уявлення про культуру дискусії, способах ведення діалогу спільного пошуку і прийняття рішень;

• виявляється професіоналізм педагога, розкриваючи яскравіше і глибше його особистість.