41. Поняття про форми організації навчання. Генезис…

Ефективність засвоєння знань студентами залежить не лише від методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи. Але дискусії навколо проблеми форм організації навчального процесу у вищій школі не затихають на сторінках педагогічної літератури. Це пов’язано з тим, що в педагогічній науці не існує чіткого визначення поняттю „форма організації навчання”. Більшість учених просто обходять це питання і обмежуються буденним уявленням про суть даної категорії.

У тлумаченні терміна "форма організації навчання" панує різнобій. Особливо це стосується дидактики вищої школи. Тут це поняття визначається як засіб організації, облаштування і проведення навчальних занять, у рамках яких реалізуються зміст навчальної роботи, дидактичні завдання й методи навчання. До форм організації навчання зазвичай відносять: лекції, семінарські, лабораторні заняття, колоквіуми, консультації, екскурсії, курсові та дипломні роботи, заліки, екзамени і т. ін. Подібний підхід вносить плутанину в розуміння відповідних педагогічних дефініцій, призводить до змішування понять "форма", "метод", "вид навчальної діяльності". У цій ситуації, очевидно, треба враховувати етимологію слова "форма" і його семантику. Форма (лат. forma — зовнішність, устрій, образ) — 1) зовнішній вигляд, обрис предмета; 2) будь-яке зовнішнє вираження змісту; 3) вид, устрій, тип, структура чогось; 4) спосіб здійснення, виявлення дії, процесу тощо.

Форма організації навчання — це обмежена в часі та просторі взаємозумовлена діяльність педагога й учня, викладача й студента. Загалом, форму організації навчання необхідно розуміти як конструкцію відрізків, циклів процесу навчання, які реалізуються в співпаданні діяльності вчителя та учнів щодо засвоювання певного змісту матеріалу та опрацювання способів діяльності.

Загальні форми організації навчання часто називають організаційними системами навчання. До сучасної форми навчання людство прийшло не відразу. Історії світової педагогічної думки і практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, поступове відмирання окремих із них пов'язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається. Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. У результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області.

Найстаршою формою організації навчального процесу, яка бере свій початок у глибокій давнині, є індивідуальна форма навчання. Прикладом безпосередніх та індивідуальних контактів учителя з учнем у сучасних умовах є репетиторство. За індивідуальною формою організації навчання слідували індивідуально-групова форма навчання, групове навчання, класно-урочна система навчання, белл-ланкастерська система, система індивідуалізованого навчання, лабораторно-бригадна організація навчання. Але ці системи не виправдали себе. Хоча окремі їх елементи заслуговують на увагу й сьогодні: самостійна робота з підручником,опрацювання довідкової та допоміжної літератури, виконання групових завдань на лабораторних і практичних заняттях тощо.

Сучасні ВНЗ будують процес навчання студентів на базі поєднання різних форм його організації. Основними є такі: лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, спецкурси, спецсемінари, педагогічна практика, консультації, колоквіуми, контрольні, курсові й дипломні роботи. Зауважимо, що лекція посідає важливу роль в організації навчально-виховного процессу вітчизняного вузу. Ця роль виявляється у тісній єдності лекції з усіма іншими формами організації навчально-виховної роботи, насамперед у взаємодії її з семінарськими, практичними і лабораторними роботами.