2.5. Гігієна опалення

Вплив мікроклімату приміщень на теплообмін організму. Гігіє­нічним завданням опалення є створення та підтримання норма­льного мікроклімату приміщення відповідно до фізіологічних по­треб людини і призначення приміщення. Основними чинниками, які формують мікроклімат приміщень, є: температура, швидкість руху та вологість повітря, а також радіаційна температура, тобто середня температура поверхонь огороджувальних конструкцій і предметів. Несприятлива дія виробничого мікроклімату проявля­ється насамперед у поруїпенні процесів терморегуляції, функції різних органів та систем організму.

Незважаючи на значні коливання температури, вологості та руху повітря у виробничих умовах, організм справляється з ними завдяки терморегуляційному апарату. Але в разі тривалої дії особ­ливо несприятливого мікроклімату терморегуляційні властивості організму стають недостатніми, порушується тепловий баланс, виникають порушення в стані всього організму.

Механізація виробничих процесів, насамперед пов'язаних з важкою фізичною працею, є одним із радикальних засобів бороть­би з порушенням теплообміну організму. Має значення також перехід на нові технологічні процеси, за яких не буде потреби пра­цювати в умовах високої температури та інтенсивного теплового

95

випромінювання, а також встановлення у виробничих приміщен­нях новітнього, сучасного технологічного обладнання.

До опалення закладів ресторанного господарства висувають­ся такі гігієнічні вимоги:

• прибори опалення повинні забезпечувати встановлену санітар­ними нормами температуру незалежно від температури зовні­шнього повітря і кількості людей у приміщенні;

• температура повітря в приміщенні встановлюється відповід­но до його призначення і при нормальному тиску і відносній вологості повинна бути рівномірною як в горизонтальному, так і у вертикальному напрямку;

• добові коливання температури не повинні перевищувати 2-3 °С при центральному опаленні і З °С - при пічному;

• різниця в температурі повітря по горизонталі (від вікон до про­тилежних стін) не повинна перевищувати 2 °С, по вертикалі -2-2,5 °С на кожен метр висоти приміщення;

• температура стін, стелі, підлоги, поверхні огородження по­винна бути наближеною до температури повітря всередині приміщення. При цьому різниця температур повітря при­міщень і поверхні огородження не повинна перевищувати 4-5 °С;

• опалення приміщень має бути безперервним і передбачати які­сне і кількісне регулювання тепловіддачі;

• температура поверхні приборів опалення не повинна переви­щувати 85 °С;

• усі опалювальні прибори повинні бути в робочому стані і не допускати забруднення повітря димом, сажею, шкідливими газами (CO, СО^);

• система опалення повинна забезпечувати: регулювання те­пловіддачі поверхнею опалювальних приборів, простоту обслуговування і догляду, бути безшумними і безпечними в пожежному плані.

Місцева та центральна системи опалення. У закладах ресто­ранного господарства застосовують дві основні системи опалення - місцеву та центральну системи.

Залежно від виду теплоносія центральне опалення поділя­ють на: водяне, парове, повітряне, радіаційне (променеве). Ос­новними елементами систем центрального опалення є: тепло­вий генератор, у якому відбувається спалювання палива або пе­ретворення електричної енергії на теплову. Найбільїпого поши­рення дістало центральне водяне опалення низького тиску. Воно є гігієнічним, оскільки забезпечує в приміщенні необхід­ний температурний режим, не допускає нагрівання поверхні радіаторів вище ніж 85 °С.

96

у закладах ресторанного господарства слід встановлювати центральне водяне опалення, користуючись при цьому гладкими радіаторами.

Парове опалення відрізняється від водяного тим, ш;о замість води в радіатор подається пара. Основний недолік парового опа­лення - висока температура опалювальних приладів (100-120 °С), що спричиняє пригорання пилу, перегрівання приміщення, су­хість повітря, а також можливість опіків шкіри при доторканні до радіаторів.

Повітряне опалення в закладах ресторанного господарства не допускається.

Радіаційне (променеве) опалення має багато переваг порівня­но з іншими видами опалення:

• забезпечує більш рівномірне нагрівання повітря в приміщенні як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямках;

• температура підлоги вища, ніж при інших видах опалення, тому доцільним є використання променевого опалення в ди­тячих і лікувальних закладах;

• не використовується корисна площа приміщення та ін.

Однак система радіаційного (променевого) опалення потребує значних фінансових витрат порівняно з ініпими системами опа­лення і створює певні труднощі при ремонті.

Місцеве опалення використовується в основному в сільській місцевості і здійснюється за допомогою пічного опалення. На сьо­годні використання пічного опалення дуже обмежене, крім того, воно має суттєві недоліки:

• забруднює приміщення золою, паливом, пилом;

• можливе надходження в повітря приміщень диму, чадного газу;

• нерівномірно нагріває повітря приміщення;

• є пожежонебезпечним.

Температура повітря визначається термометрами (ртутними, спиртовими й електричними та термографами) у градусах за шка­лою Цельсія.

Середня температура приміщення визначається на рівні зрос­ту людини (1,5 м від підлоги) у п'яти точках: одна з них знахо­диться в центрі приміщення, а інші чотири - у його кутах. Після проведення вимірювань визначають середню арифметичну вели­чину, яка і є показником середньої температури. Дослідження повторюють через 10-15 хв.

Величину перепаду температури по горизонталі одержують шляхом визначення різниці температур у трьох точках: на відстані

_(І

97

0,5 м від зовніпіньої стіни, у центрі приміщення та на відстані 0,5 м від внутрішньої стіни. Величина перепаду температури по верти­калі характеризується різницею в показниках термометрів, які розташовані, відповідно: на відстані 10 см від підлоги, 1,5 м від під­логи та 10 CM від стелі. Добовий перепад температур визначається шляхом зіставлення показників денної та нічної температури.

Оптимальними в більшості приміщень слід вважати: середню температуру в межах 18-20 °С, перепади температури по горизон­талі та вертикалі - до 2-3 °С, добовий перепад - до 2 °С (у разі використання центрального опалення) та до 5 °С (у разі застосу­вання місцевого опалення). Відносна вологість повітря (при тем­пературі повітря 18-20 °С) має бути в межах 40-60% .